Трибуна

Незалежна преса Полтави
+23°

Василь Симоненко – модний хіпстер-шістдесятник

Стаття тижня авторський матеріал 

Василь Симоненко виглядав, як справжній хіпстер. Стиляга, денді, модник – можна по-різному називати молодого поета, особливо сьогодні, коли стиль та мода мають важливе значення для сприйняття людини. Зустрічають то по одежці, проводжають по розуму. Тож проведімо ці кілька хвилин тексту разом з Василем Симоненком – великим розумом української літератури та журналістики, у якого нам є чого повчитися.

Симоненко

Судний день

27 серпня 1962 року Симоненко посадив свого товариша на потяг і пішов купувати цигарки. Смалив поет, немов той чобіткар – по кілька пачок на день, тож відсутність папіроски у кишені одразу гнала молодого журналіста у кіоск. Продавчиня закрила лавочку трохи раніше, і Симоненко, не встигнувши купити курива, почав стукати до буфету з проханням відкрити і продати йому бажаний товар. Тут із-за рогу вигулькнули радянські копи. Відсканувавши своїми поліцейськими очима журналістське посвідчення поета, вони одразу зрозуміли з ким мають справу. Якби це був не Симоненко, то люди у погонах попросили би вибачення, цигаркою пригостили би, на буфетницю нагримали б. Але все пішло інакше. Поета забрали до відділку ‒  і там побили…

Симоненко 4

Симоненко отримав тяжкі травми. Його били так, щоби не залишалося слідів на тілі, а натомість завдавалися внутрішні ушкодження. Після того поет захворів та через деякий час помер. І це була спланована акція проти Василя Симоненка. Радянська влада вирішила його прибрати саме в такий спосіб: без концтаборів, розстрілу, розголошення. Сталіна то вже ж не було. Тривала відлига. Хрущов запроваджував свій кукурудзяний соціалізм, і каральна машина репресій зменшила гучність та оберти, проте не припинила працювати.

Страх і ненависть радянської журналістики

Василь Симоненко писав і своїм письмом заробляв на життя. Тільки от не поезія ставала джерелом доходу, а публіцистика. Працюючи в газетах «Черкаська правда» і «Молодь Черкащини», а пізніше –  кореспондентом «Робітничої Газети».

Симоненко 2

Майже сім років Василь пропрацював журналістом, надрукувавши за цей час більше 500 публікацій. Писав, як фейлетони, так і репортажі. Особливо про життя села. Один з репортажів, що має назву «В гостях у Ониськи Сатанівської» Симоненко написав: у сім’ї доярки Онисі Сатанівської немає жодного мужчини. Але подивіться, яку хату побудували вони разом з матір’ю. Анатолій Ткаченко у статті на сайті «Української літературної газети» порівнює цей репортаж із саркастичними рядками твору «Думи про щастя»:

 – Де фотографи?  Де поети? Нуте, хлопці, сюди скоріш! Можна знімок утнуть до газети і жахливо веселий вірш. Застрибають веселі цифри у ґрунтовно важких статтях,  та не встане з словесних вихрів многотрудне її життя. Ви мовчанкою соромливою. Постараєтесь обминуть, що в доярки цієї щасливої, руки й ноги вночі гудуть, – писав Симоненко.

Ось так іронічно Василь трансформував здобутий журналістський досвід у поетичну творчість. Радянській системі це не подобалося.

Але були у редакційній роботі й веселі моменти. Симоненко любив по-доброму жартувати над українськими літераторами, вигадавши для них кумедні прізвиська. Ось цей послужний список:

 – Іван Дзюба – Естет-рецидивіст, Микола Вінграновський – Вінгран, Борис Олійник – Наш Ілліч, Віталій Коротич – КороТичина, Анатолій Перепадя – Лінгвіст месьє Анатоль, Іван Світличний – Вусатий естет, Іван Драч – Кострубатий Дон Іван Соняшник, Ліна Костенко – КостаЛіна, Євген Гуцало – ЄвГеній, Микола Сом – Найсоміший із Сомів, Сомоненко, Микола Негода – Миколатура, Василь Оглоблін – Русіш-культуріш.

Писати селянські репортажі та статті про те, як кожен новий літр молока наближає СРСР до світлого комунізму – основна справа радянської журналістики. Якщо Вам зненацька захочеться гострих сюжетів, журналістських розслідувань, то читати «совєтскую» пресу – зась. Справжня гострота і таємниці лишилися у чернетках шістдесятників. Так, пан Чорновіл видав своє «Лихо з розуму», а от гучному розслідуванню, за яке взявся Василь Симоненко, не судилося стати бестселером світової журналістики. Хоча ми й так знаємо в чому справа. Виявляється, що 1962 року Василь Симоненко разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховань розстріляних органами НКВС на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях, а також у Биківні. Про страшну знахідку у Биківні, журналіст-розслідувач останнє було зроблено заяву до міської ради Києва.

Саме за це викриття Симоненка й побили радянські копи. А його стукіт до буфету – був лишень приводом.

Хіпстер слова

Хто такий хіпстер? Що таке хіпстерство? Можна зараз читати вікіпедію, гортати словники, але по-суті ми розуміємо що хіпстер – це прогресивний, молодий чувак, який в темі, який знається на сучасних тенденціях інтелектуального руху, або ж вдає, що знається. Симоненко не вдавав, він сам тренди задавав. У поезії.

Симоненко 3

Дисиденти, або шістдесятники (одним із них був Симоненко) виступали проти радянського режиму, критикували його злочини. Симоненко ж був поетичним рупором шістдесятників.

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

 

Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю —

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю!

От саме оці слова «Хай мовчать Америки й Росії» були прогресивним трендом того часу, сміливим трендом. Затикати рота «братній» Росії. Одначе, відважно.

Загалом, шістдесяті роки ХХ століття – це славний час бунту поколінь усього світу. Цей період зародив рух хіпі у США, сексуальну революцію, рок-н-рольні традиції. І нога в ногу з цим протестом проти системи йшло  українське шістдесятництво. Але воно вирізнялося: перш за все, це був інтелектуальний рух. Ніякого сексу, курні й алкоголю. Тільки література, тільки хардкор. У цьому сенсі Симоненко – справжній хіпстер. Інтелектуальний…

Інфографіка: Рузанна Давітян

Написати коментар

Останнi новини:

23 Червень 2017
Протестують проти того, що перукарні, у якій працюють, вимкнули електроенергію. Хоча, за словами жінок, жодних боргів перед енергетиками заклад не…
photo_2017-06-23_18-48-52
23 Червень 2017
23 червня о 18 годині полтавці зібралися біля будівлі колишнього кінотеатру Котляревського. Вони вимагають  припинити будівельні роботи,  які там ведуться…
діа
23 Червень 2017
НБУ за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення від 22 червня 2017 року №394-рш про відкликання банківської ліцензії та…
Грушевський
23 Червень 2017
23 червня 1917 Українська Центральна Рада опублікувала Перший Універсал. Цей документ сказав, що Україна має бути вільною, а її політичний…