Основні групи стейкхолдерів медичних установ

Марія Мигаль
17 днів. тому

Розвиток медичної установи відбувається за допомогою планування і досягнення збалансованих результатів, які повинні відповідати основним потребам стейкхолдерів і, за можливості, перевершувати їх.У процесі здійснення діяльності медичні установи взаємодіють з різними групами стейкхолдерів. 

Хто такі стейкхолдери?

Існують різні визначення цього поняття, наведу деякі з них. Так, Бредлі Гугінс, директор Центру з корпоративного громадянства Бостонського коледжу, дав наступне визначення поняттю стейкхолдери, позначивши його як “групи, організації або індивідууми, на які впливає компанія, і від яких вона залежить”. Річард Фріман визначає поняття стейкхолдери як “група (індивідуум), яка може вплинути на досягнення організацією своєї мети, або на роботу організації загалом.”.

Спробуємо сформулювати власне визначення стейкхолдерів у системі охорони здоров’я. Тож, стейкхолдери являють собою зацікавлених осіб (фізичних або юридичних), які можуть бути структуровані і об’єднані у групи, які напряму або опосередковано впливають на діяльність медичної установи (капітал, труд, ресурси, купівельна спроможність і т.д.)

Основні групи стейкхолдерів медичної установи

1. Держава (сектор державного управління) 

  • Верховна Рада України (ВРУ) має визначати шляхи покращення стану та функціонування закладів системи охорони здоров’я. Це забезпечить суспільство високоякісними медичними послугами. Основне завдання парламенту, як законодавчої гілки влади, – прийняття законопроектів та здійснення політики щодо охорони здоров’я.
  • Кабінет міністрів України (КМУ) має забезпечувати координацію, міжвідомчість, моніторинг діяльності центральних органів влади у сфері дотримання принципу “ охорона здоров’я у всіх політиках держави”.
  • Комітет ВРУ з питань охорони здоров’я готує та розглядає нормативно-правові акти, які приймає ВРУ, визначає пріоритети у законодавчій сфері охорони здоров’я. До сфери відповідальності та повноважень входять також контрольні функції сфери законодавства про охорону здоров’я та фармацевтичну діяльність.
  • МОЗ України контролює реалізацію державної політики у сфері охорони здоров’я, збереження санітарно-епідемічного стану населення у межах норми, якість надання медичних послуг, організацію безкоштовної медичної допомоги в екстремальних та неекстремальних ситуаціях.
  • Міністерство фінансів України має безпосереднє відношення до підвищення рівня роботи системи охорони здоров’я, забезпечуючи стабільний розвиток України. Основні завдання – створення умов для розвитку підприємницької діяльності; формування ефективної економічної системи сфери охорони здоров’я; виділення коштів на впровадження новітніх ефективних механізмів фінансування системи охорони здоров’я.
  • Міжнародні організації надають фінансову допомогу та підтримку регіонам світу, які її дійсно потребують, однак мають бути впевненими, що гроші, виділені організаціями на програми в Україні, використані ефективно і за призначенням.

2. Співробітники медичної установи

  • Головні лікарі менеджери медичних закладів, однак через нестачу навичок ефективного управління вони не завжди можуть доцільно розподіляти ресурси.
  • Приватні медичні заклади створюють конкуренцію у сфері надання послуг, чим впливають на підвищення рівня діяльності державних медичних закладів. 
  • Лікарі – основа системи охорони здоров’я. Через відсутність вільної конкуренції зникає бажання самовдосконалення, що гальмує розвиток медичної сфери та знижує якість медичних послуг, а низький рівень оплати розвиває корупційні схеми у відносинах між лікарем та пацієнтом. 

3. Користувачі медичних послуг

  • Пацієнти

4. Постачальники та партнери

           Основні завдання:

  • збереження державного регулювання та контролю;
  • забезпечення стійкого розвитку медичної установи;, фінансової стабільності;
  • розширення спектру медичної допомоги, що надається;
  • підвищення якості медичної допомоги і її доступності для різних прошарків населення. 

Здійснюючи взаємодію на договірній основі, стейкхолдери реалізують власні інтереси, отримуючи певні вигоди, а медична установа отримує доступ до ресурсів, які її цікавлять (адміністративним, фінансовим, інтелектуальним і т.д.)

У процесі взаємодії медичної установи з різними видами стейкхолдерів формуються різни види зв’язків і відносин, які є значними для управління і успішної діяльності, заснованій на досягненні сбалансованих результатів. 

Досягнення медичної установи збалансованих результатів багато в чому залежить саме від того, наскільки задоволені потреби основних груп стейкхолдерів. 

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: