Улибін Віталій
1 записи

“Ми були тут!”: у столичному “IZONE” покажуть фото геїв і лесбійок, що воюють в АТО

0

“Нехай вдома під ковдрою трахаються, але на світ не показуються”, “Диви скільки їх вийшло на гей-парад… в АТО нехай ідуть!” — ці та ще безліч схожих і однотипних гасел, вигуків і фраз ми чуємо щороку, щойно мова заходить про ЛГБТіК спільноту. Ними рясніють деякі особливо “упороті” ЗМІ, їх вигукують праворадикали і ними засипають коменти до постів у соцмережах хейтери.

Шах і мат. У Києві від завтра відкривається виставка портретів геїв та лесбійок, які особисто пройшли всі жахіття Майдану, вистояли і відстояли Революцію Гідності і нині захищають всіх своїх ненависників на східному кордоні. В арт-просторі iZONE експонуватимуться роботи фотохудожника Антона Шебетка, організована спільно з культурною платформою “IZOLYATSIA”. Автора ми надибали саме під час підготовки експозиції.

"Ми були тут!" - у столичному IZONE покажуть фото геїв і лесбійок, що воюють в АТО

“Ми були тут!”: у столичному IZONE покажуть фото геїв і лесбійок, що воюють в АТО

Геї, трансгендери, лесбійки – всі ці люди абсолютно різні. Вони мають різний характер, світогляд і вподобання. Проект Антона Шебетка, українського фотографа, який нині мешкає в Амстердамі, об’єднав їх тільки за двома спільними рисами: вони мають нетрадиційну для більшості людей орієнтацію і служать або служили в АТО (нині в ООС). Тут вони лише солдати, добровольці чи волонтери. Утім тут, як і вдома, ці люди носять камуфляж. На фронті він цілком реальний, а вдома примарний. Ці люди не роблять публічного “камінг-ауту”, побоючись за себе, свої сім’ї, репутацію чи кар’єру. Але водночас не бояться щодня дивитись у вічі смерті, прикриваючи грудьми спини своїх цисгендерних і традиційних товаришів на полі бою.

DSC00247

Автор виставки Антон Шебетко

За час проведення антитерористичної операції на сході України в ній взяло участь понад 330 тисяч українців та українок. Даних про те, яку кількість з них складають представники і представниці ЛГБТ+, не існує. На переконання праворадикальних сил і консервативно налаштованого населення, їх там і зовсім немає. Ця теза часто використовується як аргумент проти проведення правозахисних заходів і Маршів Рівності. Проект “Ми були тут” покликаний показати людей, які, з одного боку, є сучасними українськими героями, а з іншого — ігноруються переважною більшістю своїх співвітчизників.

Виставкова зала

Виставкова зала

– Антоне, нехай питання банальне, але ж без нього ніяк: як виникла ідея цього проекту, чому саме ЛГБТ, чому саме військові, чому саме тепер?

– Я багато працюю з тематикою ЛГБТ-спільноти, тому для мене вона зовсім не нова. Це скоріше логічне продовження тем, з якими я вже працював у минулому. Цей проект народився в рамках спільної роботи з Київпрайдом та Ізоляцією, і в принципі був приурочений до Київпрайду. Тож я хотів попрацювати з основними аргументами, які постійно висувають опоненти. Тому я й хотів показати реальних людей, які знаходяться на лінії розмежування і, на відміну від всіх цих хейтерів, реально обороняють наші кордони, а не створюють видимість патріотизму. Це розрив шаблонів і зіткнення ідентичностей.

– Всі ці люди не є відкритими гомосексуалами, не робили “камінг-ауту”. Як ти їх знайшов, чи важким був цей пошук і як він, власне, відбувався? Які ресурси довелося задіяти?

– Основний ресурс, який я використовував – це знайомі знайомих і їхні знайомі знайомих. Я працював над іншим проектом, де вже був військовий, який сказав, що в нього є друг, який нині служить. Потім пішла ланцюгова реакція. Взагалі – це найскладніша частина всього проекту. Дівчата мене знайшли самі, коли вже вийшли перші матеріали про проект. В мене вже були певні напрацювання, а от дівчат не було жодної. Це було неправильно, бо дівчата воюють на рівні з чоловіками, і волонтерствують також. Останню фотографію я зробив ось фактично вже зараз, минулого четверга.

На виставці

На виставці

– Чи складно було домовитися з учасниками проекту? Все таки це ризик. Чи важко було вивести їх на відвертість і переконати взяти участь?

– Я довго працював журналістом, і мені знадобилися ці навички. Особливих складнощів не виникало, все таки я гарантував кожному із них анонімність. Серед учасників “Ми були тут” тільки двоє відкритих геїв. Всі інші просто довірились мені. Головна проблема була безпосередньо в пошуку, а налагодити контакт було значно простіше, якщо чесно. Я пояснив мету, що це буде за проект і навіщо.

– Ти, звісно ж, спілкувався з учасниками під час роботи над портретами. Що розповідали про службу, чи виникають складнощі, пов’язані саме з орієнтацією?

– В тому то якраз і справа, що вони вимушені приховувати свою орієнтацію. Хтось боїться наслідків, хтось насмішок. Тому мета проекту значно ширша.

– Як ти вважаєш, чи буде досягнута ця мета?

– Ну наша  основна мета – зробити хоча б невеликий крок до більш цивілізованого світу, до толерантності. Я думаю, ми її втілимо. Це показує загальний термометр настроїв у суспільстві. Один із учасників виставки – Віктор, днями дав інтерв’ю Українській правді. Я переглядав коментарі. Багато ще ненависті і ворожнечі, але яскраво помітно, що більше людей почали толерувати ЛГБТ. Це важливо і це, хоч і маленький, але успіх і рух у напрямку до свідомого і європейського суспільства. Я би сказав, що кількість позитивних коментарів була якщо не більша, то принаймні рівна з хейтерськими, а це вже щось. Ми просто внесемо свій вклад у цю справу, щоб шальки терезів переважили таки в бік адекватності.

На виставці

На виставці

Виставка “Ми були тут” розпочне свою роботу о 19:00 в арт-просторі IZONE (вул. Набережно-Лугова, 8, на другому поверсі) і триватиме щодня, з 10:00 до 20:00, до 7 жовтня. Відвідати її варто як членам ЛГБТ спільноти та їхнім друзям і прихильникам, так і хейтерам, які в силу своєї необізнаності та куцого мислення і досі використовують застарілі методички нацистів.

19 вересня 2018
18 вересня 2018