Віталій Безрукавий
2 записи

Довірся і довіряй

0

Одна з основних вихідних тез гри “Мафія” – це протистояння організованої меншості проти неорганізованої більшості. Чітка ієрархія дозволяє меншості (мафії) приймати швидкі рішення, що дає їм значну перевагу. Недовіра серед більшості (мирних жителів) робить неможливою їх координацію, кожен учасник стоїть сам за себе і грає проти всіх. Яскравий приклад дії принципу “розділяй і володарюй” – більшості дають зрозуміти, що їх виживання залежить від того, що вони пожертвують ким-небудь іншим, а не від того, що вони вступлять в супротив з меншістю. Ціль на самозбереження та пристосування під дії меншості завжди програшна стратегія для кожного з більшості. Перемога лежить в намаганні організуватися, в створенні кола взаємодовіри.

2tT04Tl

Наша країна і наше місто десятки років знаходиться під керівництвом меншості. Лічена кількість людей диктує свої принципи більшості, чужі навіяні стандарти стають для нас нормою. Шлях адаптації, мовчазна згода з навколишнім консервує ситуацію і зменшує нашу віру в зміни, віру в себе. Створюється ілюзія, що даних перетворень ніхто не потребує, або цих бажаючи зовсім мало, щоб зрушити процес. Насправді, нас більшість, свідомих гідних людей, які зберігають в собі почуття надії.

Підсвідома недовіра до оточуючих не залишає можливості на єдність. Згідно соціологічних досліджень, 70% опитаних ствердно відповіли на питання “Чи здатні укранці на нечесний вчинок заради вигоди?”, і лише 3% сказали “так”, відповідаючи “Чи готові самі піти на нечесний вчинок заради вигоди?”. У кожного з нас страх чи невпевненість в людях формує захисний щит, оскільки існує застереження, що їх мотивацією може бути лише корисливість, а ніяк не щирість.

Довіра – це бажання однієї людини зрозуміти іншу. Не даючи довіру авансом, ми збільшуємо дистанцію між собою, створюємо бар’єри, які не дозволяють знайти спільні думки та ідеї. Не довіряючи, ми залишаємося на одинці, сам на сам зі світом. “Всі люди добрі” – зі слів Ієшуа Га-Ноцрі в “Майстер і Маргарита”, і ми це маємо прийняти як вірну відправну точку. Лише людина без честі, зрадивши свої ідеали, має втрачати нашу довіру. А так ми маємо цінувати особистість кожної людини, і тому потрібно нівелювати цю штучну “недовіру”, для якої немає підґрунтя.

В “Мафії” є активний гравець більшості – Шериф. І коли він усім оголошує про себе, і немає інших учасників, які можуть цей статус заперечити, його слова вважаються апріорі правдою. Так і в житті, якщо ми не маємо завдяки чому піддати сумнівам честь людини, щирість її слів і думок, то і не повинні її обмежувати в довірі з нашого боку.

Нещодавно на TED виступив Папа Франциск. В промові він висловив думку про світле майбутнє і про надію, яка живе в кожному з нас. “Майбутнє має ім’я, і зветься воно – Надія. Мати надію не значить бути наївним оптимістом, Надія – це чеснота серця, яка не замикається у темряві, не живе минулим, не старається жити тільки сьогоднішнім, а здатна побачити день завтрашній. Надія – це двері, які ведуть у майбутнє. Щоб надія існувала досить і одної людини, і тією людиною можеш бути “ти”, а потім ще один “ти” і ще, і врешті “ти” перетвориться на “ми”. Отож, надія починається з “ми”? Ні, Надія починається з одного “ти”, а коли з’являється “ми” – це вже Революція.”

x28F0WA

Шлях реалізації наших цінностей полягає в єднанні більшості на основі взаємної довіри, в переході наших окремих, самотніх “ти” на єдину “ми”. Лише об’єднуючи можна показати наявність альтернативи меншості, лише створюючи можна відчути потребу суспільства в змінах. Нам так багато треба зробити, і ми повинні діяти разом.

Коментувати

24 вересня 2017