Один день протесту: погляд без політики

Розчарування і біль – емоції, які переслідували на шляху зі столиці 17 жовтня.

Нас з колегами-фермерами не цікавить політика – на протест до столиці вирушали, щоб висловити свою точку зору на події в Україні. Про засилля чиновниками на місцях дрібних підприємців; про банди рейдерів, які тероризують фермерів не лише Полтавщини, а й всієї України; про страх і зневіру людей, які позабивались по своїх кутках і чекають неминучого кінця.

Антикорупційний суд, недоторканість, виборче законодавство – вимоги, без сумніву, на часі.

Але чому вони усе частіше скидаються на політичні спекуляції?

Ми вимагали люстрації, від результатів якої тепер стогнемо. Вимагали нової поліції, яку тепер критикуємо і безчестимо. Ми вимагали прозорого декларування доходів – і чи приструнило це зажерливих чинушів?

Ми їхали до столиці, щоб висловити свій погляд на зміни у країні, а не підтримувати «старих нових» політиків.

І що ми побачили?

Здається – людей знову виманили на вулиці захищати чужі інтереси. Не за гроші – за справедливість для інших. Серед протестувальників ми побачили багато людей, яким дійсно набридла корупція і свавілля. Але їх ніхто не слухав. Особисто я запропонував організаторам свій виступ від фермерів Полтавщини, щоб розповісти про рейдерські кошмари у області.

Та поведінка організаторів була справжньо політичною. «Почекайте» – і наша думка залишилась не почутою.

Зате знову знайшлося місце для «крикунів», які на різні лади повторювали одні і ті ж чужі гасла.

Гасла, які потім вдало використала діюча влада для нівелювання протесту. Майстерно перевели стрілки на Верховну Раду – і всі проблеми знову поховають у базіканні.

Та розчарування і біль, з якими я повертався зі столиці абсолютно не змінять моєї позиції.

Ми продовжуємо боротись із беззаконням і свавіллям на місцях.

Навіть, якщо цю боротьбу «політична еліта» прирекла на невдачу.