Тетяна Домненко
1 записи

Кохання з першого лайву

2
Кохання з першого лайву

Кохання з першого лайву

Йшла друга година у поїзді “Інтерсіті” до Києва, на сидінні позаду кричала мала дитина. Ми з подругою (і колегою) їхали на тренінг до Івано-Франківська. Попереду – прогулянка Києвом, тринадцятигодинна поїздка в задушливому автобусі “Київ-Івано-Франківськ”, мряка о 6 ранку, дивне поселення в хостел без рецепції (ключі на касі “Chicken Hut”  – що???) і, власне, сам тренінг.  Можна було би написати по оповіданню мінімум щодо кожного з цих спогадів, але… не хочу.

До концерту

До концерту

Це – мій найяскравіший спогад з Івано-Франківська, найкращий концерт, найбільш вражаюча подія за останній час.

Це – мій лист-подяка Всесвіту за те, що відбувається в моєму житті.

Там, в поїзді “Інтерсіті” ми проглядали програму фестивалю “Porto Franko”. І там, під крики тієї ж малої дитини позаду, ми побачили, що потрапляємо на безкоштовний виступ бельгійського виконавця J. Bernardt.

Кохання з першого лайву

Кохання з першого лайву

Далі – емоції, емоції, танці, крики, софіти, інструменти, натовп, знову крики, автографи, обійми, фото… Якби я вирішила описати на папері свої відчуття одразу після концерту, це б виглядало, як розповідь десятирічної дитини. При чому, не надто розвиненої: “Ааааааа, круто” і купа нецензурної лексики, що приблизно еквівалентна фразам “неперевершено, вражаюче, я в шоці, здуріти можна і т. д.”

Кохання з першого лайву

Кохання з першого лайву

Кохання з першого лайву

Кохання з першого лайву

Після виступу минуло більше тижня. З вечора 16 червня в моєму емоційному стані не змінилося майже нічого. Частково повернулася здатність писати й говорити на рівні homo sapiens. Поки мене не вибило з колії черговим концертом, виставкою, театральною постановкою, наважуся поділитися з вами своїми враженнями.

Отже, вечір 16 червня, Йінте Депре (справжнє ім’я виконавця) з командою виходить на сцену налаштовувати апаратуру. Чи то від спеки, чи від неймовірної харизми виконавця жінка в натовпі втрачає свідомість. Меддопомога забирає постраждалу, починається концерт.

Кохання з першого лайву

Кохання з першого лайву

Від першого спалаху софітів, від першого звуку з динаміків починається інша реальність.

Чи варто говорити про те, що лайви завжди відрізняються від треків у записі? Я слухала J. Bernardt раніше. Сподобалось, але те, що відбувалося наживо, я не здатна виразити вербально навіть на 50%. Це просто якась невідома хвиля захвату, запалу, неочікуваності, так, ніби тебе з головою накриває величезною хвилею, але ти не тонеш. Ти починаєш дихати в такт музиці. Або забуваєш дихати.

Кохання з першого лайву

Кохання з першого лайву

Є люди, народжені бути на сцені. Йінте, беззаперечно, саме з таких. Кожна нота, кожен рух: коли він танцює під барабани, йде в натовп, видирається на пам’ятник Франку, повертається на сцену, грає на клавішних, грає на гітарі, грає на ударній установці… Пишу і переживаю це знову і знову. Це була не просто година з трьома музикантами (сам виконавець, барабанщик та клавішник) та їхнім першим альбомом “Running Days” (якому, до речі, виповнився якраз рік). Це – одне суцільне музичне простирадло, що огортає тебе і не відпускає аж до останньої ноти, до останнього викрику “на біс”.

Кохання з першого лайву

Кохання з першого лайву

Людям часто здається, що перед концертами я вживаю наркоту чи алкоголь. Це не образливо, у кожного свої рамки, свої погляди. Але, мені здається, що в той вечір більшість могла би подумати, що з мене виганяють сатану. Скажу відверто, публіка в Івано-Франківську різна, і, судячи з косих поглядів школярок, які були поряд, вони не звикли так щиро і вільно виражати свої емоції.

Взагалі-то, це справа кожного, але, можливо, наступного разу, якщо хтось, замість насолоджуватися концертом, буде витріщатися на мій відрив, то хай вже платить гроші та приходить на мій сольник чи що?

Кохання з першого лайву

Кохання з першого лайву

Бувають концерти, після який гудуть ноги і голова (відриватися більше години безперестанку, все-таки, виснажує), але виступ J. Bernardt – зовсім інша річ. У мене, навпаки, стало вдвічі більше сил. І такий приємний післясмак, коли ти просто ідеш і світишся, і те, що тільки-но ти вистрибала увесь концерт, видає тільки твій мокрий одяг і скуйовджене волосся.

Не хотілося йти додому (читай – у хостел), і ми зазирнули на бекстейдж, випадково потрапивши на маленьку автограф-сесію, сфотографувалися (і обійнялися, ага-ага) з Йінте.

Автографи J. Bernardt

Автографи J. Bernardt

Коли ти настільки щаслива, що тебе переповнює це відчуття через край, хочеться ділитися і ділитися ним. Мені не шкода, бо воно завжди повертається у теплих спогадах, очах, що сяють, тремтінні, що забиває подих.

Життя для мене – це мистецтво. Мистецтво – це кохання. J. Bernardt – це, без сумніву, кохання з першого лайву.

Я рідко буваю вдячною, та зараз хочу сказати Всесвіту: спасибі за те, що я відчуваю, за те, що мені дається, за те, що буваю такою щасливою, такою закоханою.

Після концерту разом з Джинте

Після концерту разом з Йінте

P.S. Ходіть на концерти, в галереї, театр, кіно. Безкоштовні чи платні, одні чи з компанією: друзями чи незнайомцями, робіть себе щасливішими. Дуже вам цього бажаю!
P. S. S. Як побачите мене знову на концерті, я нічого не вживала :)

Колаж, фото: Карина Строкань

20 липня 2018