Роман Повзик
8 записи

О, мово рідна, хто я without you?

1

Протистояння української і російської мов завжди розділяло суспільство в нашій країні. Але я б дуже хотів, щоб у цьому протистоянні з’явився і третій гравець — англійська.

2016 рік Президент України Петро Порошенко проголосив Роком англійської мови. Я не дуже вірю у можливості держави, коли вони стосуються чогось такого масового як вивчення іноземної: варто згадати, наскільки у 2012 році до цього підготувалися тодішні міліціянти.

В цьому питанні кожен сам має вирішувати, що для нього є в пріоритеті. Півроку тому мене страшенно вразили поляки. Куди б ми не прийшли у Варшаві, Кракові чи гміні Ясло — з нами скрізь замість польської могли говорити англійської, яка була доволі високого рівня (у деяких аж такого, що я б подумав, що це британці, а не поляки). У Польщі вже давно зрозуміли, що країна є частиною великої міжнародної спільноти, і тому мають послуговуватися міжнародною мовою, а нею наразі є англійська.

Джерело — lifestyleng.com.ua

Джерело — lifestyleng.com.ua

В той же час в Україні є велика проблема знання англійської, особливо серед представників вищої освіти. Згадується історія, як в одній із європейських країн проходила конференція, на яку поїхали українські ректори — поважні люди, професори. Коли їм у ролі розважальної програми почали проводити екскурсію містом англійською, то вони здивувалися, що немає перекладача, який би допоміг би їм зрозуміти розповідь екскурсовода. На що сама жінка-екскурсовод саркастично зауважила: «А як думала, що тут професори зібралися».

Що робити? А відповідь дуже проста — брати і вчити.

Така ж сама ситуація була з освоєнням англійської викладацьким складом мого ВНЗ. На кафедрі іноземних мов відкривалися спеціальні курси, за які викладачі мали платити з власної кишені. Семестри таких занять нічого не дали — особливо, якщо зауважити, що людей з різним рівнем знань запихали в одну групу, а вибір, кого на ці «курси» відправити, скоріше нагадував вибір людини для жертвоприношення (а відсилати треба було обов’язково). Єдиний плюс — кафедра іноземної заробляла гроші університету, про що могла з гордістю говорити її завідуюча.

Ситуація серед активних полтавців (слово «активіст», як на мене, уже дискредитувалося подіями на сесіях міської та обласної ради) не краще. Повернувшись у червні минулого року з тієї ж Польщі, мені страшенно хотілося, щоб і інші полтавці спробували себе на програмі Фонду Богдана Гаврилишина «Молодь змінить Україну». Але більшість запалу полтавців, які хотіли податися, зникало, коли вони розуміли, що потрібне знання англійської мови. Така ніби невеличка проблема, яку можна залатати за кілька місяців з допомогою роботи над собою, і досі стає на заваді полтавцям у багатьох проектах.

Що робити? А відповідь дуже проста — брати і вчити. Якщо бракує дисципліни, то йти у мовну школу — витрати на свою освіту окупляться, коли йдеш у правильному напрямку. Не маєш часу чи коштів на школу — вчи сам. Сучасний інтернет пропонує незліченну кількість варіантів штучного створення англомовного середовища: голлівудські фільми чи серіали без перекладу, цікаві подкасти, лекції, книги врешті-решт. Особливо варто порадити це тим, хто скаржиться на засилля російськомовного продукту (особливо в плані дубляжу фільмів) — я його, чесно кажучи, у своєму житті майже не помічаю.

Хотілося б, щоб якомога більше полтавців таки зрозуміли цінність вивчення іноземної.

Обкладинка книги (джерело — columbia.edu)

Обкладинка книги (джерело — columbia.edu)

Це величезне задоволення: слухати як говорить Тайлер Дерден (він же Бред Пітт) з  «Бійцівського клубу» в оригіналі. Або як саме матюкається Холден Колфілд у «Ловці в житі» Селінджера. Жодна державна програма, проголошення Року вивчення мови чи відправка на курси не допоможе, якщо Ви самі не зрозумієте, що це Вам потрібно.

Я зараз читаю бестселер Сільвії Назар «Ігри розуму» і розумію, яке ж це все-таки приємне відчуття: читати так, як написав автор, без жодних перекладачів. Хотілося б, щоб якомога більше полтавців таки зрозуміли цінність вивчення іноземної.

Знання англійської (німецької, іспанської, італійської…) — це можливість міжнародних проектів, змістовних подорожей, освіти, стажувань, роботи врешті-решт. Це те, що допоможе нам стати на одну сходинку ближче до міжнародної спільноти і розуміти їх.

Тому, як казав покійний письменник Юрій Покальчук, якому у неділю могло б виповнитися 75 років: «Вчіть, блядь, нашу мову». І не нашу теж вчіть.

Коментувати

1 Коментар
Сергій
• 11:13 | 26 січня 2016

Шановний авторе, перед тим, як радити іншим вчити іноземну мову, спершу самі вивчіть українську. Витягнувши колоду з власного ока, побачите, як витягти заскалку з ока інших. І передивіться свій текст на наявність пунктуаційних помилок і калькованих висловів.

До речі, вставляти в кінці тексту цитату з матюччям не досить гарно. Як стилістично, так і етично.

Відповіcти
19 вересня 2017