Роман Повзик
8 записи

Новий Рік: свято, що ним не є

1

Я відверто не розумію передноворічної і новорічної істерії. Складається враження, що кожна людина реально зробила все від неї можливе, щоб цей день прийшов.

 У дитинстві я багато часу провів у селі в дідуся з бабусею. Батьки постійно були на роботі, у дитсадку мені не завжди подобалося, тому пожити певний час серед природи і свіжого повітря — прекрасне рішення. Так само проходила більша частина моїх шкільних і трохи університетських канікул.

Напевно, одна з найважливіших істин, які я засвоїв від дідуся, — розуміння, що таке свято і що ним не є. Мій дідусь закінчив тільки 4 класи, але був мудрою людиною, пережив війну і все, що було після неї. Кожного дня для нього обов’язковим був перегляд новин, хоч він дуже рідко виїздив кудись далі свого села (хіба що в армії — він служив на морфлоті на Кольському півострові).

Від дідуся я навчився бути байдужим до свят і постійно шукати заняття. По суті, більшість днів, які ми вважаємо святом, приходять без нашої на те волі. Це просто дати календаря, які все одно настануть, навіть якщо ми цілий рік пролежимо на дивані. Ми абсолютно не впливаємо на них.

Дідусь рідко відзначав свої дні народження. Не через те, що вони приносили поважні роки — просто для нього це був звичайний день, тим паче в селі наприкінці липня, коли треба активно працювати, щоб мати запаси на зиму. Для мене тоді День народження був одним із найважливіших свят і тільки згодом я зрозумів, наскільки це по-дурному виглядало.

Лекція Свободи на львівському Медіафорумі (джерело — zik.ua)

Лекція Свободи на львівському Медіафорумі (джерело — zik.ua)

Зараз для мене свята діляться на дві категорії: календарні і справжні. Календарні, як я вже сказав, приходять незалежно від того, чекав я їх чи ні, наполегливо працював чи палець об палець не вдарив. Вони вже наперед відмічені, і в бухгалтеріях держзакладів знають, коли і що відбудеться. Сюди також варто віднести свої дні народження, які теж прийдуть, не питаючи дозволу.

Але набагато цінніші саме справжні свята. Це перемоги, які Ви здобуваєте у змаганнях з собою чи з іншими. Для мене, наприклад, такими у минулому році були подорожі в Литву та Польщу, Медіафорум у Львові, участь у напівмарафоні з подоланням відстані у 10 кілометрів, збір 1200 книг для дитячих установ, відбір на стажування від Media Development Foundation. Дати цих подій не вписані в жодні календарі, але вони по-справжньому важать набагато більше, ніж вся решта червоних дат.

Я б хотів, щоб все більше людей поділяло такий погляд на речі. Немає нічого особливого в тому, щоби відзначати спільні для всієї країни (або й світу) дати і робити це так, як поколіннями придумано до нас. Але варто думати і витрачати час саме на реалізацію своїх власних свят — днів перемог і досягнень, результатів і підвищення власної планки у житті. Я не розумію, чому пиячити кілька днів на Новий Рік і потім ще певний час виходити з цього стану вважається крутим заняттям у нашому суспільстві, підтримується телепередачами, фільмами. Можливо, я щось пропустив у цьому житті?

Стівен Кінг (джерело — infomist.ck.ua)

Стівен Кінг (джерело — infomist.ck.ua)

Мені подобається позиція американського письменника Стівена Кінга, який відомий своїм трудоголізмом. В одному з інтерв’ю він казав, що пише щодня, за винятком власного Дня народження, Дня незалежності США та Різдва. Але згодом визнав, що це була брехня. Кінг пише щодня, незважаючи на свята, а сказати неправду був змушений, щоб додати хоч якусь деталь до своєї рутини. Свого часу, навчаючись в університеті, вихідні дні Пасхи я витрачав, щоб встигнути з навчанням, особливо з кресленнями металевих та бетонних балок, які потрібні були для здачі курсових. Але соромлячись свого трудоголізму, я казав, що всю Пасху відпочивав, а вже потім ночами креслив.

Тепер же кайф у тому, що можна бути справжнім ботаном і не боятися жартів з цього приводу. Мені 25 років, я ще занадто мало встиг зробити, щоб мати змогу напиватися до втрати пам’яті тільки через те, що один російський цар три сотні років тому вирішив розпочинати зміну року 1 січня.

Тому до побачення, Новий Рік! Занадто багато справ.

Коментувати

1 Коментар
Олена
• 14:36 | 08 січня 2016

А Паска українскою хіба через “Х”?

Відповіcти
24 вересня 2017
23 вересня 2017