Роман Повзик
8 записи

Не боятися влади

0

Суспільство поступово починає розуміти, що наша влада це лише менеджери, які отримують гроші суспільства за свою роботу. І вони далеко не найкращі.

Ми всі — покоління людей, вихованих радянськими людьми. Це накладає відбиток на ментальність і сприйняття світу. Зокрема, занадто високий патерналізм у суспільстві.

Українці занадто люблять покладатися на державу, вважаючи, що вона має все влаштувати для блага людей замість них самих. Кілька разів мені доводилося сперечатися з адептами Радянського Союзу, чия головна теза якраз і полягала в тому, що тоді держава про все дбала. В той же час вони не хотіли слухати про те, що ще ця держава робила з людьми (примусова колективізація, голодомори, табори, репресивна психіатрія). Був навіть один дідусь, який серйозно вважав, що нам не варто дружити зі США, оскільки ця країна населена колишніми зеками (про це він говорив у перерві між вихвалянням СРСР). Про свого лідера-зека, за якого кілька років тому він чемно голосував, старенький намагався мовчати.

Цей патерналізм ми будемо пожинати ще кілька десятиліть. У ньому часткова причина занадто низької громадянської активності населення — а вона дуже низька. Я вже кілька років чую з вуст різних експертів про зародження громадянського суспільства. Створюється враження, що воно  постійно перебуває на цьому етапі.

Цей патерналізм ми будемо пожинати ще кілька десятиліть.

Але з іншого боку, постійні політичні скандали, якісь невдачі, бійки приводять до того, що ми перестаємо боятися влади. Кожен скандал обростає жабами в інтернеті, які змушують сміятися з влади, а не боятися її. Ідеолог ненасильницьких революцій Джин Шарп радить саме так і робити з диктаторами — всіляко висміювати їх, щоб долати страх перед їхніми репресивними машинами — військами, в’язницями і всім каральним апаратом. Тому революція у Сербії була таким чимось схожа на карнавал, і, можливо, тому українські художники так знущалися з Януковича.

Адміністрація Президента (фото — expres.ua)

Адміністрація Президента (фото — expres.ua)

Оцю відсутність страху перед владою варто відділяти від зневажання держави. Ти маєш виконувати свої обов’язки — перш за все не порушувати закони (якщо вони не суперечать здоровому ґлузду, як закони 16 січня). Але влада — це люди, яких Ти сам наділив повноваженнями вирішувати визначені питання. Це наймані менеджери і, зазвичай, не найкращі (бо найкращі йдуть у приватний сектор).

Не боятися влади означає дивитися на її представників як на рівних Тобі. Розуміти, що це звичайні люди з такими ж слабкостями. Вони теж хворіють, плачуть, нервують, у них свої комплекси, страхи і невдачі. Це не надлюди, не боги і навіть не напівбоги. Вони помиляються. І роблять це доволі часто.

Не боятися влади означає дивитися на її представників як на рівних Тобі.

Обкладинка журналу «Новое Время»

Обкладинка журналу «Новое Время»

У виданні «Новое Время», де я зараз проходжу стажування, минулого тижня вийшов матеріал про міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. У статті розповідається про «оптимізацію» податків з бізнесу чиновника через різні схеми (і про повернення самого бізнесу). Ні автор цього матеріалу (Іван Верстюк), ні головний редактор (Віталій Сич), ні інвестор журналу (Томаш Фіала) не просто не бояться української влади — вони її викривають. Це вже наступний рівень подолання такого страху, і до нього більшості страшенно далеко. Нам хоча би позбутися сакралізації чиновників, щоб народ отримав розуміння їхньої звичайної людської природи.

17 років тому письменник Віктор Пєлєвін запропонував дуже дивний концепт, за яким топ-політики — це просто комп’ютерна графіка, яку створюють на телебаченні, щоб люди вірили в них. І так — по всьому світу. Але реальність набагато прозаїчніша. Ми маємо усвідомити, що це прості люди з купою недоліків, нереалізованих бажань і часом надмірною амбіційністю. Варто час від часу скидати їх з п’єдесталу і показувати, наскільки вони смішні в своїй бундючності.

Нам би хоча б позбутися сакралізації чиновників, щоб народ отримав розуміння їхньої звичайної людської природи.

Тоді страху не лишиться. Як і патерналізму.

Коментувати

23 вересня 2017
22 вересня 2017