Юрій Бублик: «На сьогодні я позапартійний, позафракційний – як-то в народі кажуть, вільний козак»

У студію «Трибуни» завітав Юрій Бублик – нардеп-мажоритарник від Полтавщини. Вирішили дізнатися докладніше про вихід із фракції БПП, проблеми Верховної Ради та місцевого самоврядування, а також заплановані ініціативи.

Юрій Бублик

Юрій Бублик

Днями у Верховній Раді офіційно оголосили про Ваш вихід із фракції Блоку Петра Порошенка і коаліції «Європейська Україна». У різних ЗМІ Ви розповідали про причини такого вчинку. Розкажіть більше про передумови, а також чому це рішення з’явилося саме зараз. Чи є цей рух перспективним серед депутатів?

Як Ви звернули увагу, тернистий шлях був щодо виходу.

Так якось у коаліції «Європейська Україна» заведено: туди, будь ласка, швидко, а звідти – з великими перешкодами.

Шлях виходу в мене зайняв один місяць, на противагу мого колеги Сергія Капліна – він більше року намагається вийти, щось у нього не виходить. Він зав’яз у юридичній площині, судових баталіях. Я пішов простішим шляхом. Оскільки голова Верховної Ради відмовився зачитувати, то я, маючи слово, оголосив свою заяву з трибуни. Це вплинуло на те, що насамперед мене вивели з системи «Рада» із фракції БПП – для того щоб коли я натискаю кнопочку, не висвітлювалося «БПП». А наступний крок, звичайно, – неодноразові підходи до голови Верховної Ради з вимогою «Друже Андрію, ну є ж Регламент. Я розумію вказівки з Адміністрації Президента, але ж у нас врешті-решт парламентсько-президентська республіка».

Хто в державі повинен нести відповідальність? Парламент, коаліція. Я не готовий далі ділити отой «дерибан», який відбувається, не готовий нести за нього відповідальність.

Ухвалюючи рішення щодо входження в коаліцію минулого року, я мав багато розмов із полтавцями, представниками бізнесу. І ті хлопці, які тоді казали «Добре, давай у коаліцію, навіщо нам ті позачергові вибори, кращої Ради не буде», прийшли до мене а кажуть «Бачили-бачили бардак, але такого ще не бачили». І один до одного 2012-13 роки, як за часів режиму Януковича, коли казали, що відроджується схеми Курченка по скрапленому газу. А це 2-3 компанії наші, полтавські. Одна з них (наводив довідки) більше 51 млн гривень податків сплатила в минулому році та до тисячі працівників має в своєму штаті. Перед такими людьми влада повинна знімати кашкета і давати «зелене світло» для розвитку їхнього бізнесу. Так у цивілізованих країнах ведеться. У нас воно, на жаль, навпаки. І коли мені хлопці сказали: «Так ти теж, Юрко, у цій банді?» – це була остання крапля, після якої я написав заяву й почав процес виходу з коаліції.

Sequence_01_Still004

Гадаю, мій вихід із коаліції – такий собі «холодний душ» для Адміністрації Президента і для чинної коаліції. Бо потрібно ухвалити рішення: якщо вони й далі дерибанять країну, то рано чи пізно цьому прийде кінець. І кінець не лише через позачергові чи чергові вибори, а кінець може бути досить неочікуваний.

Другого такого Майдану не буде. Він буде знову, на жаль, кривавим, але в зворотному напрямку. Бо всьому є межа. Тим паче, ми зараз маємо критичну масу суспільства і частину співгромадян, які пройшли фронт, які бачили кров, які вміють зброю в руках тримати.

Тому, на моє переконання, можливо, там мудрі люди в оточенні Президента й провладної коаліції є, які підскажуть, що треба мати якийсь баланс. Я розумію, чиновники не святі. Але межу не можна переступати. Тому таке рішення було ухвалене й, слава богу, зреалізоване.

На сьогодні я позапартійний, позафракційний – як-то в народі кажуть, вільний козак.

Але один у полі не воїн, тим паче напередодні виборів (а вони будуть за будь-яких обставин) без політичної сили ходити, згідно з законодавством, не гоже. Крім того, у стінах Верховної Ради одному дуже складно. Набагато приємніше бути в команді однодумців.

На сьогодні в середовищі ВР йдуть перемовини щодо створення націоналістичної проукраїнської політичної сили – чи то блоку, фракції, щонайменше – позафракційного об’єднання. Якщо це трапиться – звичайно, буду зголошуватися щодо участі в ньому. Якщо не трапиться – більший акцент роблю на Полтаву й Полтавщину (мій виборчий округ). Тут роботи предостатньо.

Як Ви оцінюєте факт оголошення об’єднання націоналістів партій Свобода, Азов, Правий сектор?

Маю надію, що вуличні акції матимуть відголосок у стінах Верховної Ради. Тому що в Раді є представники всіх згаданих сил. Я не виключаю, що на базі їх ця група й буде формуватися. Зараз є два варіанти. Або ми йдемо на позачергові вибори. Але враховуючи настрої та соціологію, ми отримаємо більш популістичну Раду. Тому що в умовах зубожіння люди, як правило, голосують емоціями, почуттями. Я схиляюся до другого варіанту – формування такої проукраїнської групи. Не виключаю, що вона долучиться до коаліції, але з конкретними вимогами.

Звичайно, політика – це постійний компроміс.

Якщо ти хочеш свій законопроект пропхати, то інші політичні сили кажуть «А тут наш законопроект підтримайте». І ти дивишся: якщо він не дуже суперечить інтересам держави, і тебе виборці в Полтаві за нього не будуть бити, тоді ти домовляєшся, що свій голос даєш за це, а ви, будь ласка, підтримайте наше.

Юрій Бублик

Юрій Бублик

Якщо така група долучиться до коаліції, вона повинна йти з певним пакетом законопроектів. Акцент, я гадаю, у цій групі буде зроблений на деокупацію. Це деокупація територіальна – тобто введення воєнного стану, а як наслідок – ми визначимося зі статусом полонених – це вже будуть військовополонені, які підпадають під Женевські конвенції. Відпаде питання будь-яких виборів на окупованих територіях, бо це міжнародні правила гри. Визначиться питання щодо статусу внутрішньо переміщених осіб, як ми їх назвали у Верховній Раді, а за великим рахунком – це є біженці. Біженці, які також мають свої права, згідно з Конвенціями. Постане питання щодо розірвання економічних і дипломатичних взаємин із Російською Федерацією, країною-агресором.

Далі деокупація духовна. Велике питання до Московської церкви в Україні. Зареєстровано багато законопроектів, у разі ухвалення яких на Московській церкві має бути велика табличка з написом «Московська церква в Україні». Можливо, це якось вплине на зорове сприйняття полтавцями й українцями, які йтимуть у ту чи іншу церкву. Бо на моє переконання, маючи офіційну й неофіційну інформацію – як народний депутат маючи доступ до державної таємниці – то Московська церква є агентом країни-агресора.

Питання культурної деокупації – гастролі людей, які веселять там ФСБ, а потім їдуть сюди й намагаються розвеселити українців. Податки сплачують там – ми ж фінансуємо ворога.

Далі питання мовної деокупації. Зрештою, треба ухвалити закон про мову, який вимагає вимогам сьогодення, а не 90-х років.

На цих позиціях можна долучатися до коаліції. Звичайно, взамін будуть просити підтримати якісь економічні питання. Якщо вони адекватні – ми готові за них голосувати.

Ваша думка щодо ратифікації Римського статуту, для того щоб визнати агресію та звернутися до Міжнародного Кримінального Суду, аби знайти винних у військових злочинах.

Римський статут давно потрібно було ратифікувати в стінах Верховної Ради. Він би відкрив дорогу для міжнародного трибуналу, і не лише в частині окупації, а в частині корупційних складових нашої влади.

От цього найбільше влада боїться, що Міжнародний Суд почне звертати увагу на зловживання та корупційні схеми безпосередньо владою. Якби мова йшла лише про Схід, про війну, то він давно був би ратифікований. А так влада не хоче себе відкривати для міжнародних організацій.

Друга частина інтерв’ю та цікавий бліц із Юрієм Бубликом незабаром вийде на наших шпальтах.

Відео: Сергій Котелевець

Довідка:

Женевські конвенції — декілька міжнародних угод про дотримання прав і свобод людини.

Римський статут Міжнародного Кримінального Суду — міжнародний договір, що заснував Міжнародний кримінальний суд. Встановлює чотири основних міжнародних злочини: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини і злочини агресії.

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: