Влада та громада: законні методи впливу

4

Питання впливу громадськості на прийняття рішень органами влади останнім часом актуалізовано як ніколи. Ні для кого не є секретом, що в нашій країні думки громадян при вирішенні наболілих питань мають мізерне значення. Глибоко врізався цей факт і в підсвідомість полтавців.

chess-obshta

Влада, не усвідомлюючи, що правила гри змінюються, продовжує жити за старою системою координат. Системою, де найголовніша проблема полягає в зміні ставлення до громадян після проведення виборів. Саме тому, будь-яка зміна «верхівки» неминуче несе в собі поступове суспільне розчарування.

Згідно з усіма демократичними канонами, чиновники повинні радитися про те, що вони планують робити, з громадськістю і перед нею ж звітувати. Повинні…

Однак діючі механізми громадської участі навряд чи можна назвати успішними. Розвиток суспільства для людей в Україні самі громадські активісти вважають непомітним та неефективним, а про місцевий рівень годі й говорити. Причина в тому, що загалом всі процеси громадської участі зводяться до голосування на виборах, але цього недостатньо для впливу на політику очільників міста, регіону, держави. Таку думку, аналізуючи дані опитування лідерів громадських організацій, висловила директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна під час круглого столу «Громадянське суспільство в Україні: проблеми і перспективи».

Тож єдиним логічним виходом з цього замкнутого кола є поширення співпраці громадськості та органів влади на всі рівні суспільного буття. Тим більше, що певні юридичні підстави для цього вже створені.

Трохи теорії: законодавча база

Законодавство України надає громадянам широкі можливості щодо участі в процесах ухвалення рішень на місцевому рівні. Основними нормативно-правовими актами, які визначають інструменти участі, є Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Статути територіальних громад.

На цей час в країні створена ґрунтовна нормативно-правова база, яка регламентує відносини у сфері залучення громадськості до процесу вироблення державної політики. А саме:

Конституція України;
Закон України «Про місцеві державні адміністрації»;
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
Закон України «Про інформацію»;
Закон України «Про звернення громадян»;
Закон України «Про обєднання громадян»;
Закон України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядувння в Україні засобами масової інформації»;
Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
Указ Президента України від 26 лютого 2016 р. № 68 «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні»;
Постанова Кабінету Міністрів від 3 листопада 2010 р. №996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики»;
Постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. №976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавої влади»;
Регламент обласних та районних державних адміністрацій, обласних, районних, міських рад;
Положення про Громадську раду при обласній державній адміністрації, обласній раді (типове, згідно постанов).

 – Щоб змінити ситуацію, громадськості потрібно вивчити назубок механізми розподілу повноважень та прийняття рішень органами місцевого самоврядування. Про існування більшості методів впливу пересічні громадяни навіть не підозрюють. Якщо ж ви плануєте взаємодіяти з органами влади, то перш за все потрібно звернути увагу на нормативно-правові акти, які регулюють їх діяльність. Не можна вплинути на чиновника, якщо ви з ним граєте за різними правилами, – наголосив керівник відділу соціальної підзвітності Інституту аналітики та адвокації Володимир Трегуб.

Практика: методи впливу

Експерт Інституту аналітики та адвокації виокремлює два потенційно корисних способи впливу громадськості на процес прийняття рішень органами влади: безпосередня (особиста) участь громадянина та робота консультативно-дорадчих органів влади.

Консультативно-дорадчі органи при органах влади

Консультативно-дорадчий орган (КДО) – це орган який створює певна державна структура, органи виконавчої влади на місцях або органи місцевого самоврядування для поглиблення консультацій, отримання експертної думки або думки громадськості з необхідних питань.

Різноманітні громадські ради, координаційні ради, міжсекторальні робочі групи, інші структури, що створюються на базі органів влади «стаціонарно» або для вирішення конкретних проблем – ниточки, за які варто тягнути. Прямого впливу на владу вони не мають, однак можуть надавати певні рекомендації при вирішенні того чи іншого питання, і, найголовніше, – тримають потрібну тему на слуху.

Зазвичай діяльність таких органів регламентується певними установчими документами (розпорядження про створення і регламентом діяльності) і діють вони «при чомусь»: при Департаменті чи управлінні, при голові ОДА, при міському голові, при голові райдержадміністрації, міській раді, тощо. КДО можна умовно поділити на вузькоспеціалізовані (для вирішення конкретного питання) та широкоспеціалізовані (для вирішення будь-яких питань з компетенції органу, при якому вони створені).

КДО можуть самостійно ініціювати засідання, де розглядають питання та приймають відповідні рішення, які мають рекомендаційний характер для органів влади. Саме тому для здійснення впливу на потрібні органи влади є сенс з самого початку дізнатись, які консультативно-дорадчі органи при них (або їх структурних підрозділах) створені.

Категорії консультативно-дорадчих органів:

– Громадська рада;
– Колегія;
– Комісія: постійна, тимчасова, експертна, конкурсна, спостережна, акредитаційна;
– Координаційний штаб;
– Рада: регіональна, обласна, наглядова, консультативна, координаційна;
– Комітет: конкурсний, організаційний;
– Група: робоча, міжсекторальна робоча;
– Міжвідомча: комісія, рада;
– Центр.

Щоб вплинути на рішення влади, не обов’язково входити до складу консультативно-дорадчого органу, можна (згідно з регламентом) виступити на засіданні, розповісти про проблему, навести аргументи щодо її вирішення. Консультативно-дорадчий орган зобов’язаний обговорити її і надати чиновникам рекомендації, таким чином зрушивши процес з місця.

Особиста участь громадянина

Другий варіант взаємодії з владою – це варіант особистої участі. Ніхто не може заборонити людині, що попередньо зареєструвалась, виступити на засіданні потрібної депутатської комісії чи на сесії міськради та переконати депутатів у необхідності вирішення наболілого питання. Інша річ, що зараз у Полтаві подібні виступи відбуваються з порушенням регламенту, без попереднього розгляду на депутатських комісіях, а іноді взагалі за допомогою фізичної сили. Що, навіть суто з людської точки зору, не спонукає чиновників та депутатів до співпраці.

У рамках концепції особистої участі громадяни мають у своєму розпорядженні такі способи впливу на процес прийняття рішень органами влади:

1. Право обирати й бути обраним (право громадян стратегічного характеру. Головним посилом якого є бойкот чиновників, що встигли себе заплямувати).
2.  Звернення до місцевого депутата, депутатів вищих рівнів (можна отримати необхідну для вирішення питання інформацію. Зважаючи на підняту громадянами проблему, депутат може ініціювати власний запит/звернення, що набирає більш вагомого значення для владних кабінетів).
3.  Звернення до органу влади (можна отримати необхідну для вирішення питання інформацію):

– усно: «пряма», «гаряча» телефонна лінія: урядова, місцева; до урядового та місцевого контакт-центру, керівника органу влади;
– письмово – заява, звернення, скарга, пропозиція згідно ЗУ «Про звернення громадян»;
– на особистому прийомі громадян.

4.  Зустрічі керівників та посадових осіб місцевих рад з населенням (доволі ефективна форма роботи, що активізує діяльність громад, підвищує відповідальність посадових осіб. Зустріч з населенням – безпосередній шлях до відкритого діалогу, що підвищує шанси на успішне вирішення проблем).
5.  Виїзди депутатів разом з працівниками засобів масової інформації на місця (надає можливість продемонструвати депутатам суть проблеми наочно та обговорити шляхи її вирішення. А завдяки ЗМІ надати проблемі розголосу).
6.  Через органи самоорганізації населення (об’єднання мешканців села,  селища,  міста, району чи навіть багатоквартирних будинків,  можуть подати колективне звернення для вирішення питань місцевого значення. Зазвичай розглядаються владою більш уважно).

– місцеві ініціативи (пропозиція членів громади про обов’язковий розгляд на відкритому засіданні ради будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Порядок внесення місцевої ініціативи визначається радою або статутом громади.
– громадські слухання (заслуховування не рідше одного разу на рік громадою звітів депутатів ради і посадових осіб місцевого самоврядування, під час якого можуть порушуватися різні питання і вноситися пропозиції з питань місцевого значення),
– загальні збори (збори всіх або частини жителів територіальної громади за місцем проживання для вирішення питань місцевого значення). Можуть мати наступні форми: сходка, збори мешканців будинку, вулиці, кварталу тощо.

7.  Участь у сесіях рад (у присутності представників ЗМІ, які фіксують кожне слово, депутати швидше йдуть на поступки у вирішенні тієї чи іншої проблеми. Сприяє позитивному вирішенню питання і наявна багатофракційність рад).
8.  Участь у роботі депутатських комісій (одна з найефективніших форм співпраці з владою. Саме на засіданнях можна більш детально розглянути потрібне питання, навести всі необхідні аргументи та заручитись підтримкою депутатів-членів комісії).
9.  Місцевий референдум (рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов’язковими для виконання на відповідній території)
10.  Організація і участь в мітингах, походах, демонстраціях, пікетуваннях на місцевому рівні (подібні публічні збори дозволяють громадянам оголосити свої вимоги до влади (заборонити або дозволити, підтримати або засудити певні дії, рішення, явище).
11.  Подання електронної петиції (індивідуальна або колективна вимога, звернення, пропозиція, скарга, прохання, клопотання, яка подається у органи державної влади в електронній формі. У разі набрання необхідної кількості підписів – виноситься у порядок денний сесії ради).
12.  Подання скарги до Електронної книги скарг України. (Цей ресурс дозволяє повідомити про вашу проблему журналістам всеукраїнських видань, які за можливості нададуть ситуації розголосу).
13.  Оскарження дії чи бездіяльності будь-якого органу влади в суді (якщо жодний з попередніх варіантів не спрацював потрібно користуватись своїм правом на розгляд у суді. Саме тому на кожному з етапів необхідно ретельно збирати письмові докази про хід процесу).

– Методів впливу громадськості на прийняття рішень органами влади законодавством передбачено багато. Для прискорення вирішення питання потрібно їх вдало комбінувати, вибудовуючи весь процес у логічно взаємопов’язаний ланцюжок. Це як гра в шахи, без ретельного планування партію не виграти, – зазначає Володимир Трегуб

Розглянемо приклад

Ми спробуємо пояснити на прикладі, як користуватися перерахованими методами та створити успішну стратегію впливу. Тож розглянемо ситуацію, коли місцевий завод із виготовлення сиру своїми викидами забруднює навколишнє середовище, зокрема і заповідник, що знаходиться поряд. Влада цим питанням не займається, а власники заводу не бажають витрачати кошти на очисні фільтри.

Місцеве населення невдоволене погіршенням екологічної ситуації, зокрема забрудненістю повітря та питної води. Для вирішення цієї проблеми громадськість вирішує звернутися до чиновників, використовуючи деякі зі згаданих методів.

Розпочинають справу активісти зі збору інформації. По-перше звертаються з запитами до СЕС, щоб дізнатися про стан навколишнього середовища та серйозність забруднення, попутно не забуваючи відправити запит до самого виробника-забруднювача, щоб дізнатися чому вони нічого не роблять для зменшення викидів. Додатково звертаються за коментарями до експертів.

На другому етапі, зібравши всі отримані висновки  та експертні думки, мешканці звертаються до органів влади, щоб описати ситуацію та попрохати вжити відповідних заходів. Вони колективно з пакетом зібраних документів відправляються до депутатів місцевої ради на засідання профільної комісії. Потім звертаються до органу виконавчої влади (у даному випадку до Департаменту екології). Одночасно з цим залучаючи консультаційно-дорадчий орган (наприклад, комісію з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій). Всі три інстанції можуть ініціювати засідання депутатської комісії. Починаючи з цього етапу і надалі місцеві мешканці запрошують ЗМІ для висвітлення процесу.

На третьому етапі на засідання депутатської комісії громадські активісти запрошують представника виконкому та консультаційно-дорадчого органу, щоб надати своєму виступу додаткової значимості. Скориставшись попереднім записом, вони організувують презентацію, щоб наочно показати стан справ та звісно додати висновки Департаменту та консультаційно-дорадчого органу. На базі оприлюдненої інформації КДО надає депутатам відповідні рекомендації. Якщо ж на цьому етапі місцеві мешканці долучили до процесу багатолюдну демонстрацію, пікет чи організували збір підписів, то це тільки б посилило ефект вже проведеної роботи.

Однак це ще не кінець. Засідання депутатської комісії не приймає рішення, а переводить справу на інший рівень (четвертий) – ініціює спільне засідання депутатських комісій та надає рекомендації.

Саме на останніх двох етапах засідань і вирішується доля проблеми, яка в результаті може бути винесена на розгляд сесії ради. Там також необхідно виступити як місцевим активістам, так і представникам депутатських комісій, експертного середовища, консультативно-дорадчих органів, що приймали участь у процесі (реєстрація за кілька днів – обов’язкова), обов’язково запросити ЗМІ. Зазвичай, на сесіях депутати не вивчають питання ретельно (для цього й існують депутатські комісії), тому й не дивно, що так ретельно провівши всю попередню роботу, місцеві мешканці змогли вирішити наболіле питання. У результаті рішення сесії, виробнику порадили встановити очисні системи. І якщо завод проігнорує рішення сесії депутатів, у справу включаться відповідні органи.

– Соціальна підзвітність – невід’ємна складова розвитку громадянського суспільства, нашого з вами світлого майбутнього. Згідно з цією метою особливо актуально постає питання відповідального ставлення до інструментів впливу на органи влади. Як і будь-якими іншими знаряддями праці, ними потрібно, по-перше, користуватись, по-друге, робити це за призначенням, – наголошує Володимир Трегуб

2

Встановлення правової справедливості й законності часто є результатом прискіпливої уваги громадськості та публічного розголосу в засобах масової інформації. Таким чином діяльність громадських організацій, рухів, окремих активістів, ЗМІ стає потужним важелем впливу на вирішення недоліків і прорахунків у роботі органів влади. Але громадськості не варто забувати про основну мету подібної діяльності, мету, ніяк не пов’язану з бахвальним розголосом проблем чи вирішенням особистих питань. Мету, що уособлює собою взаємовигідні зміни у відносинах між владою та громадою.

Олена Костиря

Коментувати

4 Коментарів
Джексон
• 07:45 | 21 березня 2016

Матеріал із розділу “Must have”. Дякую!

Відповіcти
Полтавчанин
• 21:18 | 18 березня 2016

вот и подсказка для местных гром активистов, а то качают хрен знает что

Відповіcти
Игорь
• 13:23 | 18 березня 2016

Статья очень полезная! Спасибо

Відповіcти
Слава
• 11:03 | 18 березня 2016

Все в наших руках, просто ми не знаємо як цим скористатися(

Відповіcти
15 грудня 2017