Віртуальна екскурсія: «Полтавці у роки Другої Світової війни»

8 травня Україна відзначає День пам’яті та примирення, згадуючи страшні події Другої Світової війни, а 9 травня – День перемоги. Полтавці також брали участь в бойових діях проти нацистської Німеччини, а сама Полтава два роки була окупована гітлерівцями (1941 – 1943).

Журналісти «Трибуни» вирішили розповісти читачам цікаві факти про Другу Світову, провести віртуальну екскурсію та показати деякі експонати з експозиції Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського.

Поїхали…

Віртуальна

Трактор ХТЗ-3 – найбільший експонат зали

Це перший трактор який взагалі з’явився на Полтавщині, а саме – у Вінцеславівській машинно-тракторній станції. Історія розповідає нам, що це сталося у 1931 році, тобто за 10 років до того, як Друга Світова прийшла у наш край. На ньому працював тракторист Митрофан Стогній. Коли стало зрозуміло, що німці захоплять Полтавщину, трактор ХТЗ-3 разом із іншою технікою евакуювали до російського міста Челябінськ.

IMG_6578

Трактор ХТЗ-3

І як тільки запальний підкорювач полів, «колгоспний рембо» Митрофан Стогній дізнався, що Полтаву звільнили від нацистів, він стрибнув у трактор та й поїхав собі до рідного дому. Той факт, що Челябінськ і Полтава – це трохи, якби, далеко, його не хвилював. Ще б пак: потужність двигуна приблизно 40-50 кінських сил, транспорт розвивав швидкість не більше 50 кілометрів за годину. Можна їхати.

Відстань між двома містами –2 тисячі 234 кілометри. Гугл пише, що зараз цей шлях автомобілем чи потягом можна подолати за 36 годин. В такому випадку, навряд чи пан Митрофан був у дорозі 36 годин. Розрахунки показують, що при швидкості 50 кілометрів за годину відстань можна подолати за 45 годин. Скоріш за все, він не їхав з такою швидкістю постійно, тож думаємо, що його шлях з Челябінська до Полтави зайняв десь чотири дні. В одній із книжок писали, що тиждень, але нам здається, що це вже занадто.

Полтава - Челябінськ

Ще один цікавий факт: коли трактор встановлювали у музеї, то мотор з нього витягли. Його вага була такою, що він би скоріш за все провалив би підлогу.

Внимание, говорит Москва

IMG_6732

Полтавці дізналися про початок війни 22 червня 1941 року о 9 ранку. Приблизно із такого динаміка, який ви бачите на фото вище, пролунав звичний голос народного комісара закордонних справ СРСР В’ячеслава Молотова:

– Граждане и гражданки Советского Союза! Советское правительство и его глава товариш Сталин поручили мне сделать следующее заявление:

Сегодня, в 4 часа утра, без предъявления каких-либо претензий к Советскому Союзу, без объявления войны германские войска напали на нашу страну, атаковали наши границы во многих местах и подвергли бомбежке со своїх самолетов наши города – Житомир, Киев, Севастополь, Каунас и некоторые другие, причем убито и ранено болем двохсот человек. Налеты вражеских самолетов и артиллерийский обстрел были соверены также с румынской и финляндской территорий.

Окупація. Німецькі нагороди

13 жовтня 1941 року війська Третього Рейху повністю окупували Полтавщину. У саму ж Полтаву німці вступили вранці 18 вересня з боку Мачух по вулиці Фрунзе.

Полтаву охопив справжній хаос. Місцеві жителі, поки Радянська влада покинула Полтаву, німецька армія ще не прийшла, почали грабувати все, що бачили. Магазини, склади, торгові точки – все це ставало об’єктом мародерства. На кондитерській фабриці чинився справжній «солодкий бунт». Люди тягли цукерки, повидло, печиво додому у мішках та відрах. А німці, щойно прийшли у Полтаву, вирішили зупинити хвилю грабежів. Наступного ж дня окупанти порозвішували на парканах розпорядження німецького військового командування про розстріл на місці за грабежі і мародерство.

От за ці вбивства, розстріли, а також за військові звитяги, вояки Третього Рейху, які побували на Полтавщині, отримували ось такі нагороди та медалі:

IMG_6676

Окупаційні медіа

Поступово життя у Полтаві після приходу німців упорядковувалося. Як не як, розвивалося культурне життя . Зокрема, на вулиці Олександрівській (зараз Жовтнева), у приміщенні сучасного «ЦУМу» розмістився театр «Колізей». На початку 1943 у Полтавському театрі працювало 285 осіб постійного складу, в тому числі 75 хористів і 45 оркестрантів. Такого численного колективу він не мав ні до, ні після війни.

Полтавці, які мали гроші, могли відвідувати 2 кінотеатри, і дивитися німецькі фільми з українським дубляжем. працював також і Полтавський історико-краєзнавчий музей.

У березні 1942 полтавці змогли відсвяткувати Шевченківські дні без комуністичної пропаганди.

Серед підприємств працювали м’ясокомбінат, паровозоремонтний завод, фабрика по виробництву термометрів.

Всю інформацію про культурне життя, можливості працевлаштування, а також різноманітні повідомлення громадсько-політичного характеру німці публікували в оголошеннях та газетах. Зокрема у Полтаві, двічі на тиждень виходила газета «Голос Полтавщини».

IMG_6663

На фото – номер «Голосу Полтавщини» за 8 березня 1942 року, в якому окупаційна влада повідомила полтавців про скасування колгоспів.

Однак, все це відбувалося на фоні кривавого терору, який влаштовувала окупаційна влада. Тільки в перші дні приходу гітлерівці вбили більше 1000 мирних жителів.

149 тисяч 116 полтавців були вивезені на примусові роботи до Німеччини. На території області гітлерівці розмістили 48 таборів смерті. Нацисти спалили 335 населених пунктів у нашому краї.

Антифашистський та партизанський рух

Полтавці боролися проти нацистської окупації, організовуючи підпільні антифашистські загони, або вступаючи до лав партизанських спільнот.

Зокрема, підпільна група під керівництвом Сіриченка влаштувала теракт у ресторані «Солдатгейм», а група «Нескорена полтавчанка», якою керувала Ляля Убийвовк займалася саботажем відправки української молоді до Німеччини, розповсюджувала антифашистські листівки. Вони друкували антифашистські бюлетені приблизно на таких от станках.

IMG_6725

Орден Богдана Хмельницького

Полтавці воювали проти нацизму на землі, в небі, та у воді. І за це були справедливо нагороджені медалями та орденами. Зокрема, орден Богдана Хмельницького I, II і III ступеня встановлено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 жовтня 1943 року для нагородження командирів і бійців Червоної армії і Військово-морського флоту, керівників партизанських загонів і партизанів, що особливо відзначились у боротьбі з німецькими військами. На відміну від інших полководницьких орденів СРСР, орденом Богдана Хмельницького нагороджувались усі чини армії і флоту, а також найактивніші учасники партизанського руху, аж до рядових.

IMG_6692

Після розгрому німецьких військ влітку 1943 року на Курській дузі Червона армія готувалася до відвоювання України. Побутує думка, що ідея встановлення ордена Богдана Хмельницького належить видатному діячеві української культури Олександрові Довженку. Пропозицію щодо нового ордена підтримав Микита Хрущов і керівництво СРСР.

IMG_6695

Зокрема, орден ІІ ступеня отримав Семен Гетьман. У червні 1941 р. у званні майора він командував 4-м штурмовим авіаполком 11-ї змішаної авіаційної дивізії на Західному фронті. 5 і 9 липня 1941 р. керував діями груп штурмовиків при нанесенні ударів по ворожому аеродрому, внаслідок чого була виведена з ладу злітно-посадочна смуга і знищено 22 літаки противника. За уміле керівництво удостоєний звання Героя Радянського Союзу. З травня 1942 до кінця війни очолював 230-у штурмову авіаційну дивізії.

«Трофеї визволителів Польщі»

Після визволення Полтави, наші земляки взялися звільняти територію Київщини, далі відбили Західну Україну, а за тим пішли на Польщу. Мабуть саме там командир стрілецької дивізії, полковник М.П. Кучеренко і здобув свої трофеї – німецький пістолет і годинник із ланцюжком, виготовлений у Берліні.

IMG_6705

IMG_6710

IMG_6714

«Літаючий Барс»

Іван Бабак був одним з тих, хто воював проти нацистів у небі. Починаючи з травня 1942 року і до вересня 1943 року «літаючий Барс», як його прозвали, сам назбивав 18 ворожих літаків. 1 листопада 1943 Івану Бабаку було присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

IMG_6618

У липні 1943 льотчик врятував цілий потяг полонених жителів Донеччини, яких німці хотіли вивезти до Рейху із міста Маріуполь. Молодий авіатор налетівши на ешелон, вміло розстріляв паровоз з машиністом та охороною. Всі мирні жителі залишилися живими.

Після війни Іван Бабак працював директором Полтавської школи № 7, тож у Краєзнавчому музеї ціла вітрина розповідає про життя славного льотчика.

«Топографічний колапс» Федора Василенка

Ще один авіатор Федір Василенко, родом із Полтавщини став героєм однієї екстравагантної історії. Будучи штурманом ескадрильї 10-го гвардійського Червонопрапорного авіаційного полку брав участь у Сталінградській битві, після якої ще здійснив більше 100 бойових вильотів, завдаючи бомбових ударів по зосередженню гітлерівських військових частин і стратегічним об’єктам в районах Кенігсберга, Тільзіта, Данцига, Бреста, Варшави.

IMG_6648

Штурман Василенко брав участь у боях за Берлін. Весною 1945 року він отримав завдання – бомбардувати один із районів нацистської столиці. Виліт було призначено на нічний час. полтавський льотчик піднявся у небо, і з непереборним натхненням помчався скидати снаряди на ворога. Коли перед штурвалом авіатора замайоріли вогні нічного міста, Федора пройняла лють. Він не міг зрозуміти, чому місто, яке знаходиться на межі захоплення, палає яскравими кольорами. Йому здалося, що німці просто не зважають на те, що навколо йде війна, і гуляють, бенкетують та розважаються. Полтавський бомбардувальник скинув на місто всі авіабомби, які мав, хоча перед ним стояли завдання розумно використовувати кожен снаряд. Льотчик відрапортував про бомбардування Берліну по рації, однак у штабі йому повідомили, що ту частину міста, по якій він мусив бити, не зачепило.

Наступного дня радянське командування все з’ясувало. Федір Василенко полетів не в ту сторону, і замість Берліна скинув бомби на столицю Данії – місто Копенгаген. Ось такий вийшов «топографічний колапс». Треба було бомбити Берлін, а бомби впали на нещасний Копенгаген, жителі якого на початку війни не могли повірити, що це їх прийшли та окупували німецькі солдати. Вони думали, що це все – зйомки кінофільму. А насправді була війна. Як то кажуть – кіно і німці.

Журналісти «Трибуни» бажають Вам, щоб у вашому житті війна була тільки в кіно, а над Полтавою та всієї Україною майоріло завжди мирне небо.

Залишити відповідь
Коментувати

5 Коментарі

Так само і зараз, як і Василенко російські недосвідчені пілоти бомбардують Сирію ,вбиваючи невинних людей, бідолашні жителі Копенгагену.

2016-09-23
Олексндр
Відповіcти
0

Помилку треба виправити. В початку війни стоїть липень, а не червень.( Соромно)

2016-05-09
Людмила
Відповіcти
0

Опа, новинки історії? Війна почалася таки в червні. Не вводьте людей в оману

2016-05-09
Олег
0

Ви єдине полтавське медіа за яке відчуваю гордість! Дякую вам

2016-05-09
Юля
Відповіcти
0

Дуже приємно, стараємося для улюблених читачів)

2016-05-09
Трибуна
0

Останні новини:

Читайте також: