#Успішні люди у звичайних професіях: тренер сальса-клубу

0

“Свого часу я почав викладати, бо у Полтаві ще ніхто не давав кізомбу та сембу. А мені ці напрямки надзвичайно подобалися, і я хотів, щоб люди танцювали разом зі мною”, – тренер Андрій Альошин.

#Успішні люди у звичайних професіях: тренер сальса-клубу

#Успішні люди у звичайних професіях: тренер сальса-клубу

У життя Андрія Альошина, чоловіка з військовою виправкою і військовим фахом, танці увійшли сім років тому:

– Був сльотавий осінній вечір, непривітний і холодний. У мене якраз був непростий період у житті: світова економічна криза дісталася до України, почалися проблеми в бізнесі і в особистих стосунках. Абсолютно випадково побачив на стовпі оголошення про набір вже дорослих людей у студію танців. А я завжди мріяв навчитися танцювати, проте якось можливості не було. А тут – наважився.

Тоді Андрій Альошин не знав, що так звані соціальні танці – кізомба, сальса, бачата та інші – стануть пристрастю його життя. А ще – подарують нових друзів, цікаві подорожі та … кохання.

– У мене завжди був інтерес до танців, так званих соціальних: семба, бачата, кізомба, сальса. Ці танці ще називають вуличними. Вони прийшли до нас з Аргнтини, Анголи, Пуерто-Ріко і танцюються за спільними правилами. Тобто, навчившись у Полтаві, так само можна тнацювати у Харкові, Києві, Барселоні чи Парижі. Меж немає. Саме цим соціальні танці сподобалися мені більше, ніж класичні.

– Тут люди відкриваються, лишають за дверима всі свої проблеми, тут вони сміються, готові спілкуватися. Навіть якщо немає танцювального досвіду, соціальним танцям реально навчитися. Через півроку занять людина вже танцює. Через рік – танцює із задоволенням.

сальса

– Найбільше люблю кізомбу,  сембу. Власне, я почав викладати свого часу, бо в Полтаві цих танців ніхто не давав ще. А мені хотілося, щоб люди танцювали разом зі мною. Обидва танці родом з Анголи. Семба – веселий танець, танець-гра, у якому партнер заграє до дівчини. Кізомба – танець повільний, близький, можна сказати, інтимний. І дуже гарний.

– Зараз важко дається афро-хаус. У Полтаві цього напрямку ще немає, він дуже фізично складний. Емоційний, енергозатратний. Але я обов’язково продовжу його вчити.

– Ми часто проводимо так звані опен-ейри – танці на відкритому повітрі. Ставимо колонки біля театру Гоголя і танцюємо. Також кілька разів цього року танцювали на пляжі. Всі, хто хочуть, також до нас приєднуються. Нам хочеться показати, що в Полтаві це є, це розвивається, і в танцювальному сенсі Полтава зовсім не провінційна.

– Що мені це дає? По-перше, гарний настрій. По-друге, хороша фізична форма – за час занять танцями я схуд на 12 кг. Добре самопочуття. Масу позитивних емоцій. Я це точно не покину.

(відео – Сергій Котелевець)

Коментувати

18 січня 2018
17 січня 2018