#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник

2

«Я вважаю, якщо ти справжній пасічник, то повинен вміти не лише брати, а й віддавати», – бджоляр Юрій Сенчук.

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник Юрій Сенчук

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник Юрій Сенчук

Бджоли гудуть над головою, мов поважні смугасті вертольотики. Товпляться біля льотків, несуть додому на лапках яскраво-жовтий пахучий пилок. Серед лабіринту із сотні вуликів, між кущами лаванди та малини, під шелестом столітньої білої акації почуваєш себе у справжньому бджолиному королівстві. І не лише тому, що їх тут – сотні тисяч. А й тому, що на пасіці в Юрія Сенчука все підкоряється інтересам бджоли. Про кожну з сотні своїх сімей він може розповідати окремо: ті – злі, а ті – спокійні, ті – впевнені середнячки, а там – рекордсмени, праворуч – працьовиті, а трохи далі – ледачий вулик.

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник Юрій Сенчук

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник

– Мій принцип взаємодії з бджолами у тому, щоб якомога менше заподіяти їм незручності і шкоди. Ми не повинні примушувати бджолу робити щось через силу. А треба так підлаштуватися під її потреби, щоб в результаті отримати і зиск, і користь. Наприклад, є такий час, коли до вулика навіть підходити не бажано, не те, що заглядати. Але, навіть у прийнятний час, не треба сунути туди часто свого носа. У вулику ж свій, власний мікроклімат. Своя вологість, своя температура, кисню майже немає. От, наприклад я зазирнув сьогодні, то два дні, замість того, щоб летіти по взяток, бджоли той мікроклімат відновлюватимуть, – розповідає.

Стоячи семирічним з батьком біля перших куплених вуликів, і уявити не міг, щ з того бере свій початок тепер вже відома в Україні бджолярська династія Сенчуків. У якій тепер іще донька та зять. І для якої бджоли – спосіб життя. Причому таке ставлення до них, переконаний, властиве лише слов’янським народам.

– В американців як? От є пасіка на 2000 вуликів. Хіба можна на такій кожну бджолину сім’ю знати? От вийшла у них з зими слабенька сім’я. Все. Вони її викинули і забули. А ми будемо старатися підтримати, обігріти, нагодувати… Або так: неврожай. Не забезпечили бджоли себе кормом. Американці з 100 сімей зробили 20 – і пустили їх  в зиму. А наші пасічники купуватимуть мед чи там хоч цукор, але зробимо так, щоб перезимували всі. Тому коли нам кажуть: господарюйте, як американці – я відповідаю: та не буде цього. Різна в нас ментальність. Для мене це – професійна пасіка у найгіршому розумінні цього слова.

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник Юрій Сенчук

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник

Так само скептично Сенчук ставиться до використання гібридів бджіл:

– Нічого не скажеш: оці гібридні бджоли, я їх бачив, спокійні, мирні, крупні, працьовиті. Але ж гібрид лишається гібридом! Найбільша його продуктивність – у перший рік. Так само, як з огірками: купили гібридний сорт, отримали чудовий врожай. Але спробуйте зібрати насіння та посадити його на наступний рік. Ви хоч би 10% того врожаю отримали! З бджолами – так само. Щоб підтримувати цю продуктивність на високому рівні, треба весь час купувати нових маток. Ну, а вони коштують страшних грошей. В нас, можна сказати, звичайні бджоли. Але ми передаємо їх онукам такими, якими отримали від своїх дідів.

Унікальне українське пасічництво заслуговує на підтримку з боку держави, адже може стати однією з родзинок українського експорту. Однак такої підтримки немає.

– Я так кажу: якби не мішали. Років 20 тому, було, видавали скількись там цукру на кожну бджолину сім’ю. Пасічників розвелося… І де вони зараз? При Ющенку давали по 100 грн. на вулик. Та краще б на ті гроші назнімали крутих промо-роликів і крутили по всіх каналах: що таке мед, що таке бджоли, яку користь вони дають. А то приходиш на базар з продукцією пасіки, а більшість людей і не уявляє: що то за перга, наприклад, які має унікальні властивості і скільки різних хвороб лікує.

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник Юрій Сенчук

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник Юрій Сенчук

Хоча, говоримо далі, підтримка держави могла б бути іще більш суттєвою. Наприклад, у питаннях відновлення лугового різнотрав’я – основного корму для бджіл.

– От ви сюди машиною їхали? Гарно так, зелено навкруги, еге ж? А насправді для бджіл це – пустеля. Кукурудзу вони не їдять, пшеницю, сою – не їдять, а якраз цього фермери найбільше садять. Раніше поміж тієї ж пшениці ріс бур’ян – волошки якісь, будяки. Бджоли могли поїсти там. А зараз гляньте на поле – немає нічого, витруїли. То можна, принаймні, було б на державному рівні засівати оті нічийні балки, схили, ярки луговим різнотрав’ям, щоб бджоли мали, що їсти і з чого пилок збирати. А не одна пижма, полин, амброзія, які там ростуть і теж для бджіл неїстівні.

Попит на український мед в Європі зростає. Цього року обсяг безмитного ввезення збільшили до 5 000 тонн. Але ціна продукту могла б бути іще вищою, якби ми могли виробляти екологічно чистий мед.

– Вимоги до еко-продуктів у Європі дуже суворі. У випадку меду: поля не повинні оброблятися пестицидами та іншою хімією не лише в цьому році, а й кілька років до того. Моя донька, бджоляр за освітою, дослідила всю Полтавську область. Знайшла лише два місця – у Великобагачанському і Гадяцькому районах, де в радіусі 3 км не використовували хімію. Там, теоретично, можна зібрати еко-мед. Все.

Мабуть, українські пасічники недостатньо настирливо відстоюють свої права та інтереси, знизує плечима Сенчук. Хоча ці інтереси – в інтересах і самої держави. Можливо, це якраз той момент, коли врівноважений характер пасічників стає на заваді, а не у пригоді. Але людям занадто емоційним, імпульсивним у бджолярстві було б важко.

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник Юрій Сенчук

#Успішні люди у звичайних професіях: пасічник

У маленькій хатинці на окраїні малолюдного села під Полтавою пасічники Сенчуки живуть цілий рік. Роботи, кажуть, вистачає і влітку, і взимку: вулики полагодити, стільники позбивати, мед відкачати… У родині традиційно багато читають: у Сенчуків чи не найбільша бібліотека з бджільництва в Україні. В підході до професії у них багато стародавнього, традиційного, навіть сакрального:

– Раніше, коли пасічник помирав, треба було обов’язково сказати бджолам: «Бджоли, ваш хазяїн помер». А потім продати пасіку. Бо інакше вона не виживала. Бджоли йшли услід за господарем.

Про традиції бджільництва, типи вуликів і переваги кожного з них, особливу користь акацієвого, гречаного чи соняшникового меду Юрій Сенчук може говорити годинами. Стільки ж, без жодних зусиль над собою, його можна слухати:

– Не кожна людина може стати пасічником. Буває, і старається чоловік, і бджіл купує, і літературу вивчає, а воно не йде – і все. Але мені пощастило. Я роблю те, що мені найбільше подобається в житті – і це мені вдається. Це дуже рідко в людей трапляється.

 

(відео – Сергій Котелевець)

Коментувати

2 Коментарів
Олег
• 10:19 | 27 липня 2017

Слава таким людям!

Відповіcти
Антон
• 09:41 | 27 липня 2017

Видно, что человек нашел свое призвание.

Відповіcти
15 серпня 2017