Усе має сенс: якою буде Нова українська школа

0

Забагато учнів, замало коштів та брак розуміння серед вчителів і батьків – які проблеми можуть чекати Нову українську школу.

освіта

освіта

Як зміниться українська початкова школа цього року, вчителям і батькам розповіли на семінарі від ГО «Педагогічний центр «Академія». Основні спікери – одна з засновниць приватної школи, педагог Тетяна Дмитренко та заступник директора тієї ж школи з початкової освіти Марина Кобзар:

–  У 2006 Рада Європи затвердила освітню політику у сфері освіти. За оновленою концепцією, випускник має не тільки мати певні знання й уміння – розв’язати рівняння, знати хімічні формули, а й бути компетентним. Тобто, уміти застосувати свої знання та уміння для вирішення конкретних задач. Причина кардинально нового підходу проста – система освіти більше на відповідала вимогам сучасного світу. Минуло трохи більше 10 років – і нарешті, у 2018, ці зміни реалізуються і у нас. Звісно, пілотні проекти вже діють у сотні українських шкіл. Зокрема, у полтавській школі №37. Але вже з першого вересня усі первачки навчатимуться за новою програмою. Модель Нової української школи аналогічна моделі скандинавської школи. Зараз вона є найдружнішою до дитини. Потреби й  інтереси учнів там – у центрі уваги. Випускник НУШ – це має бути людина компетентна. Людина, яка не просто знає все з того чи іншого питання, а вміє діяти. Знання та навички об’єднуються здобуванням досвіду. Причому це відбувається паралельно. Адже, скільки б рецептів смачного борщу ми не прочитали, не вмітимемо варити його, поки не зробимо це в реалі, самостійно, кілька разів.

Наприклад, найперший тиждень навчання у НУШ матиме назву «Я – школяр» і в один з днів матиме назву «Я вмію пересуватися містом». У цей день діти вчать знаки, розмітку, поняття «пасажир», «пішохід» і таке інше. І обов’язково – обов’язково! – виходять на подвір’я, де моделюються ситуація, що їх вивчали теоретично: перехід через дорогу, орієнтування на місці, читання знаків. Бо мало вивчити на уроці. Треба здобути досвід. Спочатку – завдяки такому моделюванню. Так само, при вивченні природи, виходитимуть на подвір’я, спостерігатимуть, навчатимуться користуватися термометром.

Один з обов’язкових нових елементів – ранкові зустрічі. Ті, хто вже практикує таке, говорять про позитивні результати. Мета зустрічей – емоційно налаштуватися на день. Під час них відбуваються руханки, визначається тема дня або тижня, іноді діти готують свої невеликі повідомлення, обмінюються новинами зі свого життя враженнями, тим, що їх дуже зачепило. Один з учнів стає головним героєм зустрічі, дитиною дня. Він може коротко розказати про себе, про свої захоплення, за допомогою батьків підготувати фото розповідь про себе, принести улюблені іграшки. Для цього ще іноді організовують таке «крісло автора». Дитина у ньому почувається важливою, у центрі уваги, вчиться говорити перед аудиторією. Але важливо, що кожного разу герої змінюються.  Навіщо це потрібно? Дітям зустрічі дають відчуття безпеки, знайомого середовища, замученості до спільного процесу, формують пізнавальний інтерес.

Не можна сказати, що це щось абсолютно нове для педагогіки. У науку, яка існує багато сторіч, варто привнести щось кардинально інше. Так, евритмія, оці всі руханки, взагалі рухливий початок дня – це розробка «вальфдорської школи». Діти стають у коло, беруться за рухи, разом тупотять ногами чи аплодують, роблять вправи на дихання… Усе це ніби узгоджує між собою цю групу дітей, синхронізує, налаштовує на спільну дію. Бо ж діти живуть кожен у своїх родинах, з різним укладом, різними життєвими обставинами, у різних світах. А так вони ніби стають одним цілим. Також важливо, щоб кожна дитина була почутою під час обміну новинами на цих зустрічах. Мати можливість говорити і бути почутим – одна з базових цінностей сучасного світу. Не може бути такої ситуації, коли щоразу говорять п’ятеро найактивніших дітей, а інші 20 мовчать, формально відбувають цю зустріч. У середньому на зустріч потрібно 20 хвилин перед уроками.

Багато уроків будуть інтегрованими. Це курс «Я пізнаю світ». Різні дисципліни у ньому поєднується: читання+природознавство, природознавство+математика і так далі. Тобто учні вивчають світ у комплексі. Якщо сьогодні на природознавстві тема «температура повітря», то діти також визначають її самотужки за допомогою термометра, вирішують приклади, наприклад, на скільки градусів сьогодні тепліше, ніж вчора, а потім ще малюють весну.

Прообраз НУШ – скандинавська модель шкільної освіти. Вона дійсно ефективна. У Швеції, з нашого досвіду, культ дитини. До дітей там прислухаються навіть на законодавчому рівні (наприклад, хочуть надати право волевиявлення уже 16-річним підліткам). Самостійність і допитливість, а не беззаперечна слухняність, вважаються головними якостями дитини. Так що запропоноване дійсно працює. Єдине, що у скандинавських класах, звісно, менша кількість учнів. 30-40 осіб – це забагато для такої моделі. Багато вчителів наполягають, що потрібен ще помічник учителя чи лаборант, який допомагатиме вести урок, готувати наочне приладдя до нього. Бо вчителі експериментальних шкіл твердять, що в них підготовка до уроків щодня забирає по три години. І це без перевірки зошитів.

Простір у новій українській школі має бути зонований. Парти – одномісні, мобільні, щоб їх можна було рухати для роботи в команді. Окремо – ігрова зона: килим на підлозі, де і проходять ранкові зустрічі, м’який куточок, настільні ігри, інвентар для рухливих… Також виділяють зону вчителя  і куточок усамітнення, де дитина може побути наодинці. У кожного учня повинна бути шафка для особистих речей. У шведській школі, де побували бачили, що є й окремий куточок прийому їжі. Там є мікрохвильова пічка, маленький холодильник. Дитина може перекусити, випити чаю у той момент, коли зголодніла. А не підлаштовуватися під інших. До речі, учитель – теж.

Схоже, однак, що значна кількість витрат, пов’язаних з переходом на нову систему навчання, ляже на плечі батьків. Держава обіцяє виділити майже півтора мільярда гривень на перетворення. Підручники закуплять з цих коштів, навчальні зошити – достеменно невідомо. Однак килим, м’який куточок, низькі шафки, щоб діти могли самі діставати наочне приладдя, іграшки, кошики та коробочки для сортування, інше – на це держава не виділятиме. Ймовірно, батькам доведеться вкладати кошти самим.

У скандинавських школах діти багато часу проводять поза навчальним закладом. Відвідують замки, музеї, гуляють містом. Багато бувають на природі, бо вважається, що дитина якомога більше має контактувати з живою природою.

Головне завдання НУШ – не «напхати» дитину інформацією. А виробити соціально комунікативні навички, навчити спілкуватися, працювати в команді, діяти в своїх і спільних інтересах. Ми вже пережили кілька техно-революцій: винахід парового двигуна, поява електроструму, поява інтернету. Наступна така – розвиток штучного інтелекту. А далі людина знову повернеться обличчям до людини. І вміння співдіяти, співпрацювати, відчувати стане головним. Нам потрібно збудувати таку школу, яка відповідатиме потребам розвитку світу вже завтрашнього дня. Адже дитина через 12 років не повинна почуватися відірваною від реальних потреб життя.

Дитина у новій українській школі – центр. Але роль вчителя надзвичайно велика. Бо йому впроваджувати всі ці зміни. Тому вчитель,у  першу чергу, повинен розуміти суть реформи. Не ставитися формально, а інакше підходити до подачі матеріалу, давати дітям більше свободи для руху, для власного мислення. Учителів, які не пройшли спеціальні курси, допускати до викладання за новою системою не будуть. Також велика роль відводиться батькам, їх взаємодії з учителем. Батьки також повинні зрозуміти суть і підтримувати вчителя, діяти з ним по один бік. Задача школи – навчити дітей комунікації, але в нас так часто буває, що самі дорослі не ставлять здатність чути інших, враховувати їх інтереси, взаєморозуміння, партнерство, співдію, командність і взаємоповагу в пріоритет у нашому суспільстві нині популярна установка «моя дитина най-най-най». Самі батьки сприяють ранжуванню:  вчать дитину, що вона краще, вище інших. І вимагають від дитини перфектності в усьому: танці спорт, навчання. Все має бути на 12 балів: хоч математика, хоч малювання, хоч читання. Цим самим тільки «заганяють» власних дітей, вимагають від них надзвичайного прикладення зусиль, забирають частину дитинства. Ми бачили у Швеції, як шестирічні діти бавляться з козенятами і кроленятами у фермерському господарстві, годують їх, і які вони з того щасливі. Їм для цього щастя не потрібен репетитор з англійської тричі на тиждень. Без співпраці батьків і вчителя реформа не вдасться.

19 жовтня 2018
18 жовтня 2018