Українські добровольці. Від Січових стрільців до «Азову»

Українські січові стрільці у 1914 році як добровольці пішли захищати свій край від російських завойовників. У 2014-му – молоді ультраси та активні хлопці-патріоти з усієї України зголосилися йти на Схід, в АТО, щоби дати відсіч московським агресорам. Сто років, як ми в модерний час маємо яскравий феномен українського добровольництва, і тепер будемо відзначати 14 березня, як день добровольця.

Добровольці 1

Колаж – Рузанна Давітян

Січові стрільці – добровольці-молодці

На початку ХХ століття в Галичині, Буковині, Закарпатті легально діяли українські націонал-демократи, радикали, соціал-демократи. Опісля виборів 1907 року до Австрійського парламенту кількість депутатів-українців в його складі зросла майже в 10 разів у порівнянні з 1897 році.

На фоні цих подій активізувалася діяльність неурядових (громадських) організацій українців. У тренді були спортивні націонал-патріотичні об’єднання – «Січ», «Сокіл», «Пласт». Зокрема спортивно-пожежно-руханкове товариство «січовиків» було організоване ще у 1900 році.

Саме на базі цього «Січі» молодь так би мовити «підсіла» на державні проукраїнські ідеї. Більше того: вони тренувалися, були спортивно-підготовленими, а за рік до початку Першої світової добряче «натаскалися» у військових справах та стрільбі.

І от всі в очікуванні світового конфлікту. У двері стукає Перша світова. Що роблять українські політичні партії? Вони об’єдналися у Головну Українську Раду, яка поставила за мету – відстоювати права українців в умовах збройного конфлікту та гуртувати навколо себе активістів – військових та політичних. Розпочинається війна. ГУР публікує маніфест, в якому закликає українців починати боротьбу за своє визволення. Паралельно наші політики добиваються того, що в складі Австро-Угорської армії можна буде сформувати український підрозділ. Австрійці дають добро.

Cічові стрільці

Інфографіка – Катя Кисла

28 000 добровольців зголосилося вступити до українського формування. Тільки 10 000 змогло прибути на збори у вересні 1914 р., бо територію Галичини частково окупувала Російська армія. Австрійська влада відсіяла кожного четвертого, і дозволила утворити Легіон УСС чисельністю 2 500 вояків.

– Нас мало, але ми у мазепинках, – мабуть кричали тоді «січовики». Вибору фактично не було, сенсу ображатися на австрійців – теж. Була лише одна дорога – на поле бою.

Спочатку австрійське командування не поспішало кидати УСС на передову, бо не мало впевненості у їхній відданості. Перші битви «січовиків» відбулися на Борецькому й Ужоцькому перевалах. Тоді стрільці добряче постріляли кубанських козаків. Після цих битв відбулося доукомплектування УСС українськими селянами із закарпатських сіл. Австрійське командування почало скеровувати «усусів» на найважчі завдання.

Першим серйозним тест-драйвом для стрільців стали бої за гору Маківка. Запеклі позиційні битви на просторах Українських Карпатах, що точилися з 29 квітня до 4 травня 1915 відклалися у нашій історичній пам’яті. Тоді підрозділи австро-угорської 55-ої піхотної дивізії фон Фляйшнера (до складу якої входили 7 сотень 1-го та 2-го куренів Українських січових стрільців) та російські сили 78-ої піхотної дивізії генерала Альфтана билися, аби задля заволодіти панівною висотою — горою Маківка з метою контролю над селом Козьова.

Січові стрільці 2

Як то кажуть – Бог любить трійцю. Росіяни саме стільки разів штурмували позиції австро-німецько-угорсько-українських військ на цій горі. Перша атака завершилася повним провалом.

Після другого нападу росіян, австрійські офіцери писали доповіді у штаб, і хвалили бійців УСС.

Після третьої атаки росіяни були просто ошелешені. Вони потрапили у справжнє пекло. А все тому що австрійці використали вогнемети. У бою від їхнього згубного вогню загинуло майже сто російських солдатів. Багато одержали опіки. Іншою великою проблемою були закладені австрійцями на схилах гори фугаси, які продовжували забирати життя росіян навіть після їх перемоги.

Відразу ж після захоплення російськоімперськими військами Маківки в ніч із 21 квітня ( 4 травня) на 22 квітня ( 5 травня ) 1915 року австрійське командування знову кинуло стрілецькі курені в контратаку, що була відбита. Висота 958 залишилася за російськими формуваннями.

Січові стрільці 3

Фактично у тому бою росіяни перемогли. Але вони зазнали значних втрат, одначе Австрія виграла час для зосередження німецьких військ 11-ої армії фон Макензена на ділянці Горлиці-Тарнув і наступного успішного прориву східного фронту, який призвів до загального відступу російсько-імперських військ з Галичини.

«Айдар», «Азов», «Правий Сектор»

Як розповів у інтерв’ю виданню «Трибуна» доброволець Георгій Сьомін, першими добровольцями у зоні АТО стали батальйони міністерства внутрішніх справ (МВС), – «Айдар», «Дніпро-1», «Кривбас», «Донбас». Це не були регулярні війська. В більшості випадків вони йшли у бій першими. Влада налаштовувалася, що у добровольців є високий бойовий дух, і вони будуть сміливо захищати країну.

Саме, як добровольці на фронт пішли полтавці – Олександр Коба, Анатолій Ханко, Юліан Матвійчук, Артем Павлов, Едуард Горошочок, Артем Собко, Антон Грицай. Останній, будучи бійцем полку «Азов», загинув 15 лютого 2015 року під час Широкинської наступальної операції.

azov

Це була одна з найуспішніших операцій українських військ в тактичному плані. Вона розпочалася, коли біля Дебальцево закривалося кільце, а сепаратистські війська завдали удару по Маріуполю із градів. Тоді «азовці» підтягнули до позицій установки Град, які стріляють на відстань 40 кілометрів, щоби самим не влучити у Маріуполь.

– Ми мали з допомогою мінометів та артилерії не дати ворожим градам вийти на позицію. Ось так і розпочиналася Широкинська операція. Завданням було зачистити Широкине, Саханку і Комінтернове, – розповідає Юліан Матвійчук.

В операції взяли участь три штурмові сотні. «Азовці» тоді ще не мали танків, гаубиць, тому операція здійснювалася силами піхоти.

Спочатку було завдано відволікаючого удару в районі Комінтерново. Сепаратисти кинули туди значні сили, аби відбити наступ. Основний же удар українські військові спрямували на Саханку та на Широкине.

Успіх операції полягав у тому, що «Азовці» використали унікальну тактику. Вони завдавали удару і відходили. Це відбувалося в різних точках. Ворог не знав куди кидати підкріплення. Сили сепаратистів в буквальному силі розсипалися. Їх командири не могли контролювати особовий склад. Згодом було зачищене Широкине і напрямок по Саханському блок-посту.

Саме тоді, за словами Юліана, бійці добровольці «Азову» зазнали найбільших втрат. Бойовики почали стріляти з артилерії та мінометів.

Свої голови під час Широкинської операції поклав голову боєць із Полтавщини Дмитро Коряк.

ps

Серед інших добровольчих формувань також і добровольчий український корпус «Правий Сектор». Якщо «Азов» підпорядковується Національній Гвардії, то ДУК «ПС» по-суті є незалежним громадським формуванням.

Бойовий шлях «Правого сектору» розпочався у липні 2014 року. Добровольці діяли спільно із солдатами ЗСУ. 29-30 липня 93-тя окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ спільно з 5-м окремим батальйоном ДУК «ПС» звільнили від бойовиків Авдіївку, що в 13 км від Донецька. В місті знайдені покинутий терористами склад боєприпасів, а біля укріплень — катівня, де вони мордували та розстрілювали людей.

З вересня бійці ДУК беруть безпосередню участь в обороні Донецького аеропорту та прилеглого селища Піски разом з військовослужбовцями Збройних сил України. За відчайдушний спротив оборонці аеропорту в українських засобах масової інформації та соціальних мережах були названі «кіборгами».

У травні 2014 року на арену вийшли інші добровольці. Це був добровольчий 24-й батальйон територіальної оборони «Айдар», підпорядкований Міністерству оборони України.

AJDAR

Батальйон зарекомендував себе як бойовий пiдроздiл в ходi російсько-української війни 2014 року передусім у боях за північні і центральні райони Луганщини.

За інформацією Міністерства оборони України, 17-18 червня батальйон провів кілька військових операцій, не узгоджених з керівництвом АТО. Наступного дня лідер терористичної організації ЛНР Болотов заявив, що «батальйон „Айдар“ практично знищено…». Проте, ця інформація була спростована під час брифінгу командиром батальйону Сергієм Мельничуком. Більше того, було повідомлено, що репортажі про значні втрати батальйону базуються на неіснуючих фактах і запущені як частина інформаційної війни.

Колаж та інфографіка – Катя Кисла, Рузанна Давітян

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: