Тату-майстер перекриває шрами жертвам насильства

Трибуна
2018-02-04

Ця стаття опублікована у рамках проекту «Журналістика толерантності» громадської організації «Фонд Розвитку ЗМІ» та газети Kyiv Post. В рамках проекту висвітлюються проблеми та виклики з якими стикаються представники сексуальних, етнічних та інших меншин в Україні. Проект проходить за підтримки американського народу, що була надана Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) через Інтерньюз. Зміст матеріалів необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.

Фото Володимира Петрова

Фото Володимира Петрова

Тату-майстер Олександра Май перетворила болючу процедуру набиття татуювань в ритуал полегшення для тих, хто постраждав від насильства. Перекриваючи їхні шрами чорнилом, вона допомагає їм забути особисті трагедії.

Соціальний проект ініцювала українська громадська ЛГБТ організація Insight, волонтером якої є Май.

Вона спрямована допомогти людям з ЛГБТ спільноти, які постраждали від насилля або завдали шкоди самі собі, а також жінкам, які постраждали від домашнього або сексуального насильства. Від запуску програми в серпні три людини взяли в ній участь.

Учасникам безкоштовно набивають татуювання. Вони також отримують психологічну допомогу від спеціалістів організації.

Покриття (шрамів) насправді змінює сприйняття. Це крок назустріч визволенню, зміні ставлення до ситуації, – Май розповіла Kyiv Post.

Як все починалось

Уперше ідея про ініціативу спала на думку очільниці Insight Олені Шевченко сім місяців тому.

Організація допомагає людям, що постраждали від насильства на багатьох рівнях: лобіює зміни в українському законодавстві, готує звіти, утримує притулок для ЛГБТ переселенців з Донбасу та надає психологічну допомогу.

– Це такий психологічний трюк, коли на місці, що нагадує про трагедію, ти можеш створити щось нейтральне або навіть позитивне, – розповідає вона.

Шевченко каже, що флешмоб “Я не боюсь сказати,” коли сотні українок розповіли свої історії в соціальних мережах про страждання від насильства, показав, що в країні багато людей, що потребують допомоги.

Згідно зі звітом Національної поліції, з січня по серпень 2017 року 60 000 людей звертались до поліції, щоб повідомити про домашнє насильство.

Як це працює

Охочі взяти участь в програмі подають заявки через електронну пошту.

Ольга Семенова, психолог, що працює в рамках проекту, розповідає, що жертви насилля схильні до самогубства, а також наркотичної або алкогольної залежності.

– Так вони намагаються втамувати свій біль, – Семенова розповідає Kyiv Post.

Вона каже, що в країні немає безкоштовної державної програми, яка б надавала підтримку. Жертви насилля ж потребують декількох місяців допомоги, розповіла вона.

Учасники програми можуть поговорити про їхню особисту ситуацію з тату-майстром Май, а також надіслати їй фотографії шрамів та обговорити ідеї для скетчів тату.

Довіра – це важливий складник, оскільки тіло учасника зміниться назавжди.

– Ти маєш встановити контакт з майстром, щоб мати спільне бачення того, що ти хочеш зробити, – розповіла вона.

Май працює тату майстром сім років.

Вона завжди любила малювати і навчалась в Луганській державній академії культури і мистецтв імені М. Матусовського. Май також закінчила медичний коледж. Її освіта ідеально підходить для її сьогоднішньої професії.

Май також розповідає, що шрами повністю заживають за декілька років до того, як з ними можна починати працювати.

Татуювання відбувається в її домашній студії. Після того, як робота завершена, учасники діляться своїми історіями на Фейсбук-сторінці Insight’у, щоб заохотити інших приєднатись до програми.

Май каже, що вони зазвичай вибирають позитивні тату, такі, як пташки або квіти.

– Це їхні особисті символи, – каже вона.

Символічний акт

Одна з учасниць, Клементина Квіндт, 18, страждала на розлад харчової поведінки два роки тому. Вона розповідає, що намагалась досягти ідеального образу жінки, яким його зображують в медіа. Дівчині не подобалась її зовнішність і вона хотіла досягти найвищої краси.

Квіндт втратила вагу і захворіла на анорексію. Вона розповідає, що розлад вплинув на неї у багатьох відношеннях. Вона почала ненавидіти себе і обпекла собі шкіру на передпліччі, від чого залишились чотири шрами. Вона каже, що хоча й почувається набагато краще сьогодні, люди часто питають про шрами.

– Набагато приємніше мати зататуйоване передпліччя, аніж ці великі відмітини, – вона розповіла Kyiv Post.

Для свого татуювання Квіндт обрала гілки шипшини через її значення на мові квітів Селам. Вважається, що Селам створили жінки зі Східних країн не менше ніж три століття тому. На мові квітів шипшина означає “полікуй мої рани” і Квіндт сподівається вона символізуватиме загоєння її власних ран.

Семенова розповідає, що люди, що проходять програму “повертаються до нормального життя, покращують відносини з родинами та друзями, а також знаходять роботу.”

Психолог впевнена, що цей соціальний проект може бути першим кроком для людей, щоб пережити свій біль та побороти ситуацію.

– Покриття – це символічний акт трансформації, – розповіла вона.

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: