Спортивний директор «Ворскли» – про сучасних та радянських футбольних функціонерів

Спортивний директор «Ворскли» Геннадій Слюсарєв у інтерв’ю прес-службі клубу розповів про свою роботу та пояснив, чим відрізняються радянський та сучасний футбольний функціонер.
vorskla

– Кожна пора добре по-своєму, хоча відмінності, звичайно ж, існують. Як казав Віктор Васильович Носов, з яким мені пощастило попрацювати, раніше був романтичний футбол, а зараз – комерційний. У СРСР багато питань вирішувалися на партійному рівні. Без підтримки державних структур клубам було важко існувати, і «Ворскла» – не виняток. Добре пам’ятаю, як нам допомагали перший секретар обкому партії Микола Залудяк і мер нашого міста Анатолій Кукоба. На жаль, їх уже з нами немає, – розповідає Геннадій Данилович.

Робота спортивного директора, за словами пана Слюсарєва – це питання селекції та підготовка дублерів. Але у «Ворсклі» герой розмови має інакші функції:

– Спортивний директор – думаю, це скоріше гарна назва всього того, що й раніше включала в себе робота у структурі клубу, пов’язана з вирішенням футбольних питань. Спортивний директор в першу чергу займається питаннями селекції та підготовки резерву, проте у «Ворсклі» за першу ділянку роботи відповідає тренерський штаб, а на мене здебільшого покладено адміністративні функції – документація, взаємодія із Прем’єр-лігою та Федерацією футболу України. Плюс, зрозуміло, дитяча школа, – говорить спортдиректор.

Геннадій Слюсарєв народився у родині військового, у Брянській області.

Геннадій Слюсарєв

Встиг пожити в Моздоку і в Смоленську, в Гомелі, і в Бобруйську. А школу закінчував у Прилуках, що на Чернігівщині. Там і осягав ази футболу. Потім навчався в Білоруському державному ордена Червоного прапора інституті фізичної культури та спорту. Після цього служив в армії, а згодом приїхав до Полтави, де жили його батьки. Сталося це у 1986 році. Йому запропонували оргпосаду у комітеті фізкультури і спорту при Полтавському міськвиконкомі.

У «Ворсклу» його покликав тренер Віктор Пожечевський.

– Пропозицію від футбольного клубу прийняв, не вагаючись. Все-таки це була можливість реалізувати себе, так би мовити, на практиці. Мене призначили начальником команди, яка як раз почала своє відродження. Було складно, але цікаво. Форму ми навіть на… м’ясо міняли. Тоді всі команди були закріплені за певним підприємством. У нашому випадку це був радгосп імені Шевченка. Так ми завантажували автобус традиційними українськими «сувенірами», і їхали до Москви екіпіруватися. Такий от був бартер, – розповідає Геннадій Слюсарєв.

Колаж: Рузанна Давітян

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: