Соціальні стандарти по-німецьки. Як жила Полтава під час нацистської окупації у 1941-1943 році

0

23 вересня 1943 року Полтава була звільнена від німецьких окупантів. Трохи більше двох років гітлерівська влада встановлювала та впроваджувала у місті над Ворсклою свою політику, а з нею і соціальні стандарти, по яким жили полтавці, що з тих чи інших причин не змогли виїхати.

У радянський час тема соціального життя в містах України або ж не досліджувалася, або ж коротко подавалася під грифом «все було погано, нацисти катували мирне населення, вивозило молодь до Німеччини на примусові роботи». Та все ж більшість населення міста жила своїм буденним життям – ходили на роботу, читали книги, готували вечерю, платили за комунальні послуги. От саме про це ми і поговоримо у невеличкій статті, яка є спробою пролити частинку світла на нелегке повсякденне життя полтавців у період нацистської окупації.

Окупована Полтава

Населення міста

Німці захопили Полтаву в середині жовтня 1941 року. Наприкінці цього року гітлерівська влада, в обличчі Полтавської міської управи, провела реєстрацію населення і зафіксувала 89 310 жителів. Перед війною, за даними радянської статистики, у місті проживало майже 130 000 чоловік. Кількість населення зменшувалася. У травні 1942-го в Полтаві за даними окупаційної влади проживало 73 915 чоловік. З них осіб чоловічої статі було 28 238 (38,7 %), а жінок – 45 176 (61,3 %). Але при цьому, народжуваність перевищувала смертність. У Полтавському районі 1459 дітей, а померло 724 жителі.

Робота і заробітна платня, пенсії в окупованій Полтаві

Журналістам «Трибуни» вдалося у архівах та працях авторитетних істориків відшукати інформацію, яка розповідає про те, де працювали і скільки отримували мешканці окупованої Полтави. Інформація у цьому розділі не дає вичерпної відповіді на це питання, але окреслює соціальний достаток значної частини містян того часу.

Вчителям платили по 400 карбованців. Хто мав стаж роботи більше 5 років, отримував надбавку у розмірі 25 карбованців, за 10 років додавали 50 карбованців. Найбільш досвідчені педагоги взагалі отримували 475 карбованців. З такою зарплатою і в центрі міста, у просторій квартирі жити можна. 80 карбованців кварплата то.

Центр

Приміром, полтавський суддя одержував 950 карбованців на місяць, секретар суду — 480 карбованців, діловод – 400 карбованців, судовий виконавець – 340 карбованців.

Бухгалтер обласної споживчої спілки отримував 900 карбованців, голова – 1200, а члени правління по 1100.

Старости у сільських управах полтавського району та Полтавщини отримували зарплату в розмірі 400-600 карбованців. Їх заступники – приблизно 300, секретарі – по 250, діловоди в районі двох сотень.

Прибиральницям платили близько 130 карбованців.

Люди

Працював Полтавський педінститут. У його штаті зарплату отримувало 26 науковців, викладачів, бібліотекарів та інших осіб. Міська управа щомісяця виділяла на його утримання 7 258 карбованців. Зарплата науковців варіювалася у розмірі 400-550 карбованців, бібліотекарі отрмували 200-250 карбованців.

Пенсіонери могли отримувати 150-300 карбованців.

Комуналка

Розмір квартирної плати залежав від того, в якому районі знаходилося твоє помешкання. Якщо квартира в центрі, то значить плати 1,5 карбованців за метр квадратний, плюс річний податок на нерухоме майно в розмірі 1,5 % від оціночної вартості цього майна. В такому разі, за сучасну простору квартиру в центрі, квадратурою 53 метри, полтавець мав заплатити майже 80 карбованців.

Дошка оголошень

Полтавці, які жили в районі Кобищанів, вулиці Лесі Українки, платили 1 карбованець за метр квадратний.

Цю інформацію журналісти «Трибуни» відшукали у архівних матеріалах, а саме в газеті «Голос Полтавщини» за 1941 рік.

DSC_0013

DSC_0020

Можливість підзаробити

Із жовтня 1941 року німці запровадили поставки продуктів до Третього Рейху. В кінці року полтавці, які мали корів, мусили продати на спеціальні пункти прийому 50 літрів молока по 70 копійок за літр. Тобто отримували вони — 35 карбованців. 20 яєць з кожного домогосподарства за ціною 3,8 карбованців за 10. Тобто вони отримували 7,6 карбованців за яйця.

Котлярик

У 1943 році полтавці мали продавати 720 літрів молока з однієї корови.

Зарплата поліцейських

Полтавський поліцай періоду гітлерівської окупації отримував 10 карбованців за робочий день. Якщо коп-нацист харчувався вдома, то влада доплачувала йому за це ще 6 карбованців. Коли ж блюститель порядку любив поїсти у громадській їдальні, то йому це обходилося: 1 карбованець – сніданок, 3 карбованці – обід, 1 карбованець – вечеря.

Околицы

Начальник поліції мав зарплату в розмірі 15 карбованців на день.

Підприємці

Полтавці, які ризикували в той час займатися бізнесом, мусили платити чималі податки. Так, дрібні торговці, для початку мали придбати собі дозвіл на можливість торгувати. Така «бумага» коштувала 100 карбованців. Дрібні торгаші мали платити 2,7 — 20 % в залежності від прибутку.

Приватні підприємці, які відкривали магазини, торгові лавки платили 45 % податків від чистого прибутку. У Зінькові Федір Крамаренко сплатив податку за січень-травень 1942 року аж 5521 карбованців. А це значить, що він усього заробив 12 268 карбованців. Другий рекордсмен-підприємець Антон Шевченко заплатив 742 карбованці.

Висновок: як жили полтавці?

Хорошим таке життя важко назвати. Воєнний стан, комендантська година. Німці розстрілювали мирне населення. Не всіх підряд, та все ж могли просто так взяти і вбити пересічного полтавця.

Але більшість населення все ж вижила. Робота, яка не яка, та все ж була. Коли живеш в центрі, працюєш вчителем, маєш зарплату 400 карбованців, платиш за квартиру 80, в день проїдаєш 5 карбованців у громадських харчових закладах ( 150 карбованців за місяць), то й жити якось можна.

Та все ж краще бути незалежним – без нацистських окупантів, без комуністів.

21 февраля 2019
20 февраля 2019