Сергій Бут: «Це історія з багатьма невідомими»

Ната Гостило
14:10 | 07 жовтня 2015
0

Львівський фотограф та письменник Сергій Бут розповів кореспонденту «Трибуни» про свій перший роман, про плани на майбутнє та про стан писемності в Україні.

Письменник завітав до Полтави, щоб 7 жовтня о 18:00 у арт-пабі «Хмільний Бик» представити свій роман-трилер «Листи з того світу», який писав 2 роки. Це перша та поки що єдина книга Сергія, але вона вже отримала відзнаку на конкурсі «Коронація слова» та набула чимало схвальних відгуків від читачів і колег-письменників.

Н.Г.: Сергію, це Ваша перша книга, але, наскільки мені відомо, вона вже розійшлася тиражем понад 11 тисяч примірників. Як Вам вдалося досягти такого успіху з першого разу?

С.Б.: Так, це перша книга. Наразі, за даними першого звіту, який я отримав в травні чи червні цього року, сума примірників, які вже розійшлися, становила 6 з половиною тисяч. Це все завдячуючи читачам, які просто давали, мабуть, якісь позитивні рекомендації своїм друзям, і ті в свою чергу купували мій роман.

DXbK4qRP95Y

Н.Г.: Ви почали писати книгу після того, як побули на Личаківському кладовищі. Що саме Вас там вразило?

С.Б.: Мене вразило те, що люди пам’ятають про наших предків, котрі вклали в розвиток нашої країни надзвичайно великий внесок. Зокрема, я побачив, що на могилі відомого славнозвісного композитора Володимира Івасюка досі хтось приносить партитури. Також я побачив свіжі квіти біля могили Соломії Крушельницької та на могилах воїнів, які поклали своє життя за Україну. Це говорить про те, що ці люди зробили дуже багато для того, щоб їх пам’ятали і шанували.

Н.Г.: Яким би одним реченням Ви могли охарактеризувати свою книгу?

С.Б.: Історія з багатьма невідомими.

Н.Г.: Чи дотримуєтесь Ви якихось правил чи стандартів, коли пишете?

С.Б.: Окрім правил української мови, напевно, ніяких. Ну а взагалі мають бути якісь стандарти. Наприклад, вживання нецензурної лексики. На мій погляд, письменники повинні мати певну відповідальність перед читачами, тому що тебе читають молоді люди, і, все-таки, використовувати нецензурщину не досить доречно. Єдиний приклад, де я вважаю більш-менш адекватним і прийнятним такий метод – це роман Сергія Жадана «Ворошиловград». Але коли люди просто використовують нецензурну лексику заради того, щоби додати герою якихось пихатих рис, то я вважаю, що це можна зробити іншими способами.

Н.Г.: Ваш основний заробіток – це фотографія. Цей вид діяльності якось пов’язаний з написанням роману?

С.Б.: В романі є багато цікавих речей, пов’язаних з моєю роботою. Наприклад, поїздка головного героя до селища Підгірці на Львівщині. Там є величезний замок і величезна каплиця, яка була збудована ще шляхтичами. Туди ми дуже часто возимо весільні пари фотографуватися.

d42qP-FN1bw

Сергій Бут (фото зі сторінки автора у соцмережах)

Н.Г.: Чи є у Вас кумир?

С.Б.: Ну як таких кумирів немає. Одними з моїх найулюбленіших авторів є Чак Паланік та ранній Ден Браун. Також полюбляю читати прозу. Наприклад, остання книга, що вийшла українською мовою, – «Квіти для Елджонона» Деніела Кіза, книги Джуліан Барнс. Їх багато насправді, просто зараз так і не згадаєш.


Н.Г.: Зараз молодь не дуже читає книжки. Як Ви вважаєте, що потрібно зробити для того, щоб привернути молоде покоління до читання?

С.Б.: В першу чергу постійно треба створювати інформаційні приводи, шуми, атаки з популяризації літератури. Тобто такі події, як «Форум видавців у Львові» чи «Книжковий арсенал» у Києві є гарним прикладом залучення людей до читання книжок. А взагалі я думаю, що саме батьки повинні виховувати любов до літератури. Мені, наприклад, батько прищепив цю любов до книжки.

Н.Г.: Як Ви вважаєте, який стан писемності зараз в Україні?

С.Б.: Все йде від поганого до кращого завдяки людям, які організовують такі презентації і роблять все, щоб автор приїхав і зустрівся з читачами. Тобто те, що люди готові платити за різні форуми та зустрічі говорить про хорошу тенденцію.

Н.Г.: Чи є у Вас вже якісь ідеї щодо наступної книги?

С.Б.: Зараз я над цим працюю, але наразі від озвучення планів утримаюсь. Проте тематика буде схожа – психологічний трилер, події якого будуть відбуватися в психічній лікарні. Це буде перероблений кіносценарій в роман. Тобто фактично готовий матеріал уже є, треба його просто зі змінами перенести у книжку.

Н.Г.: Я знаю, що Ви були учасником Євромайдану. Ви не думали про це написати?

С.Б.: Я був на Євромайдані декілька разів. Спочатку я поїхав взагалі з невідомими людьми, а потім вже з друзями. Щодо написання є одна ідея, але потрібен час, щоб якось воно все відстоялось, відлежалось. Тим паче всі ці історії досі тягнуться і мають продовження у війні. Дай Бог, щоб воно все швидше закінчилося нашою перемогою, і тоді вже можна буде думати, писати про це чи не писати. Наразі не планую працювати з цією темою.

Наталя Гостило

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: