Трибуна

Незалежна преса Полтави
+1

Семен Хуанович Дакота: «Моя творчість – це «псевдо-літературний екстремізм»

інтерв'ю 

На його літературниках завжди аншлаг. І хоч Семен Хуанович Дакота не гребує матом, та нові вірші не перестають слухати десятки шанувальників його творчості.

Після виходу дебютної збірки полтавського поета, справжнє ім’я якого – Віктор Волощенко, ми вирішили поспілкуватися із соціальним ліриком, запитали чому він взяв такий псевдонім, що полюбляє читати, та чому не пішов видаватися у велику літературну компанію, а друкувався у Полтаві.

Семен Хуанович Дакота: «Моя творчість - це «псевдо-літературний екстремізм»

Семен Хуанович Дакота: «Моя творчість – це «псевдо-літературний екстремізм»

 

Збірку видали таким накладом, щоб отримали ті, хто в темі, хто дійсно чекав.

Вікторе, нещодавно вийшла твоя дебютна поетична збірка. Розкажи, як ти все ж таки вирішив видатися? Зараз друкуватися у малих видавництвах, без можливості продавати свою книгу в мережі великих книжкових магазинів – це майже самовбиство для поета…

Ідея збірки з’явилася ще тоді, коли можна було нарахувати пару десятків віршів. Всі друзі, з якими ділився творчістю, про це постійно говорили. Але не більше. Справу трохи зрушила з мертвої точки моя половинка – дружина Олександра. Кілька років тому вона почала систематизувати всі мої матеріали. Я можу багато написати, а от зібрати до купи і змусити себе працювати над паперами і текстом – це зовсім не моє. І от на крайньому концерті друзі висловили ідею, нарешті видати книгу, якщо треба, то й фінансово допомогти. Незабаром моя подруга Анастасія Момот презентувала мені перший макет книги. Це стало стимулом для того, щоб іти далі – у видавництво.

На презентації збірки з другом Ярославом, який з допомогою простої акустичної гітари перетворює кожен літературник Дакоти на гала-концерт.

На презентації збірки з другом Ярославом, який з допомогою простої акустичної гітари перетворює кожен літературник Дакоти на гала-концерт.

Чому ж таки не спробував відправити збірку до великого українського видавництва, яке має мережу магазинів, аби твої книги продавалися по всій країні?

По-перше: планку ставили таку, щоб можна було подужати своїми силами. І тираж теж невеликий – щоб вони не лежали брикетами на полиці, а реально розійшлися по рукам, до тих, хто чекав і хотів. По-друге: особисто я не позиціоную себе як поета, творчість якого потрібно нав’язувати з полиць книжкових супермаркетів. Моя творчість – це «псевдо-літературний екстремізм», тобто і можливість посміятися з власних пороків, слухаючи про це у жорсткій ненормативній формі, і виклик для тих, хто, можливо, пише справжню, гідну поезію, але ховає її у шухляду, а, можливо, розповсюджує свої «перли», називаючи це арт-хаусом, чи високим елітарним мистецтвом. Ще раз повторюся: збірку видали таким накладом, щоб отримали ті, хто в темі, хто дійсно чекав. Треба буде – видамо ще. Як сказав мій тесть, коли спостерігав, як сортували кому і як підписати: «Вам цю книжку видати і презентувати – це як у селі свиню різати – всіх треба згадати!». Дійсно, моя аудиторія  – це 80% друзів і тих, хто друзями стали. Багато хто хотів з видавництвом допомогти, багато хто вже тримає книжечку у руках!

Зараз є багато людей, які висловлюють своє «фе» ненормативній лексиці, маючи за собою значно більші гріхи. Суспільство гниє саме завдяки їм. Адекватні люди просто називають речі своїми іменами.

Який, до речі, наклад видання і скільки вже продав книг?

Перший наклад – 100 штук. Частину подарували, трохи і продали. Зараз сказати важко, бо усе ще телефонують, пишуть, бронюють. Навіть в інші області пересилаємо. За кілька днів близько третини лишилося.

Ось такими ілюстраціями оформлена збірка Семена Хуановича

Ось такими ілюстраціями оформлена збірка Семена Хуановича

Розкажи про тексти, які увійшли до однойменної збірки “Семен Хуанович Дакота”. Який із них найстарший, який наймолодший? Скільки там їх є взагалі?

Тексти на абсолютно різну тематику. Від виборів, до вибору сукні на свято, від загублених «карасів», до справжніх сімейних цінностей, любові та материнства. Всього 45 творів. Найстарший, звісно, «Професійна ода» – з нього все почалося, коли хотілося посміятися з формалістів і моралізаторства в вузькому колі, а реально з’ясував для себе, що такий формат може мати велику аудиторію. Наймолодші – ті, що звучали (деякі з них) вперше на концерті 27 жовтня 2016 року.

Як сказав хороший друг Семена Хуановича Бобошко: "Книги Дакоти розлітаються Україною, як гарячі пиріжки. А чого чекаєш ти????"

Як сказав хороший друг Семена Хуановича Бобошко: “Книги Дакоти розлітаються Україною, як гарячі пиріжки. А чого чекаєш ти????”

А які саме?

З найновіших – це «Ми тебе любим, а ти нас терпи», а деякі, як наприклад «Про Мистецтво», «Безкоштовній медицині», «Я хочу цей день розпочати з вірша» – взагалі виконувалися у лише вузькому колі, з великих концертів їх не пам’ятають.

Писатиму, як і писав – головне, щоб це було чесно і цікаво.

Твоя творчість – це вірші про ремонти квартир, педагогіку, медицину. Це все «соціалка», це те, що турбує людей, те з чим ми стикаємося повсякдень. Але от твої вірші з ненормативною лексикою. Не вважаєш це мінусом?

Мені все одно. А якщо чесно, то коли я писав вірші у класичному форматі, міг зібрати аудиторію чоловік 12, і то, це були люди, які теж писали так само. Коли випадково написав з ненормативною лексикою – аудиторія швидко почала рости, при чому, люди зацікавилися самостійно. Більше того, на мої концерти приходять освічені інтелектуали. Це перевага, і я почав «матюжитися» до того, як це стало «мейнстрімом». І я це нікому не нав’язую, як роблять ці занудні моралізатори. Так, я вважаю, що багато у чому суспільство має бути консервативним! Зараз є багато людей, які висловлюють своє «фе» ненормативній лексиці, маючи за собою значно більші гріхи. Суспільство гниє саме завдяки їм. Адекватні люди просто називають речі своїми іменами.

Тобто Дакота буде продовжувати у тому ж дусі? З добрим таким матом? Аудиторія ростиме в такому випадку, як думаєш, чи ти за то не переймаєшся?

Не думаю, що аудиторія зростає прямо-пропорційно від кількості ненормативної лексики. В останніх творах її стало менше, а люди на концерти ходити не перестали. Писатиму, як і писав – головне, щоб це було чесно і цікаво.

На концерті Семена Хуановича Дакоти

На концерті Семена Хуановича Дакоти

Вікторе, скажи, а чому «Семен Хуанович Дакота»?

Мені захотілося чогось такого, знаєш, глобального. От ім’я Семен – воно звучить і по-українськи, і якось більш ширше, глобально. Сем – Семен. Це ще й весело, бо ти не скажеш же, що Семен – це поганий дядько. Одразу в уяві малюється такий хороший хлопець, наїджений, напоєний.

Аби ще більше світу приплести, додав сюди приставку «Хуанович». У світі багато людей говорить іспанською мовою, це теж аргумент. Але якщо «Хуанович» говорити в українському контексті, й поміняти одну літеру, то воно весело й провокативно звучить.

Ну, а прізвище взяв – Дакота. Як же не приплести сюди Америку. Думав собі, який із американських штатів може пасувати до Семена. Куди би щирий українець з єврейським корінням міг втекти і вже звідти щиро любити Україну. Напевно, він би вибрав штат Дакота.

У мене був чудний жовтий светр з написом «Міннесота». Однак Семен Хуанович Міннесота – фігня якась. А от Дакота – це саме воно.

От є така аксіома, що поет чи письменник повинен багато читати, щоби добре писати. Скажи, ти багато читаєш? Хоча тут питання таке, що от для когось прочитати книгу за тиждень – це норма, а для когось і три мало. Скільки ти читаєш? Що ти саме читаєш?

Я майже не читаю художньої літератури, можливо тому моя мова може здатися дещо бідною. Мабуть, читати багато таки треба, хоча коли у деяких авторів вірші більше нагадують діарею енциклопедичних термінів, це теж занадто. Читаю більше науково-популярні статті про нові відкриття, подорожі, мистецтво.

Назви три улюблених книги трьох різних жанрів…

  1. Остін Клеон «Кради як художник» – це книга по саморозвитку; 2. Збірка «Казки народів Африки» – з фольклору; 3. Жан-Жак Руссо «Про суспільний договір…» – написаний у доступній, зрозумілій формі суспільно-політичний твір.

Хто з поетів твій кумир? Чи ти кумирів не твориш собі?

Кумирів не маю, якщо бере за живе, то читатиму чи слухатиму будь-якого автора.

До речі, про прозу. Пробував писати оповідання чи, може, романи? Маєш думки стосовно прози?

Щодо прози, то тут треба більше читати саме художньої прози. Проби пера були, але не завершені. До прози я ще не доріс.

Як щодо музики? Часто твої літвечори є повноцінними концертами, з віршами, піснями, каверами? Чи є плани на музичну творчість, записи, альбоми, презентації?

Ми нещодавно відновили і роботу нашої рок-команди, зараз працюємо над новим якісним синглом. Що ж до наший музичних творів з гітаристом Ярославом, що виконуємо на концертах, то є ідея записати з цього усього альбом. Матеріалів уже вистачає!

Семен Хуанович Дакота та гітарист Ярослав

Семен Хуанович Дакота та гітарист Ярослав

Розкажи тоді про рок-команду…

Була у нас тривала перерва. Напевне, треба було за всім цим скучити. Хлопці грали кавери, я взагалі займався власним проектом, на репетиції не дуже й хотілося. Зараз друзі дали поштовх, запросивши на новий концерт. Ми нового ударника знайшли, почали робити нові пісні. Мені це цікаво, тому після Нового року будемо працювати активніше. Вже є щодо концертів у 2017 пропозиції, та й в акустичному форматі ми з Ярославом пробилися до фіналу «Червоної рути», що відбудеться зовсім скоро. Тож є над чим працювати.

Написати коментар

ПоказатиСховати 2 Коментарів

Останнi новини:

незнайомцы
27 Лютий 2017
Дитячий психолог Вікторія Сідненко та тренер з дитячої безпеки Анна Ганжа розповіли, які правила у спілкуванні з незнайомими людьми на…
Sequence_01_Still001
27 Лютий 2017
27 лютого у православних християн розпочинається Великий піст, який триватиме 48 днів, до 16 квітня. Чи дотримаються посту полтавці дивіться…
Микола Гуцаленко
27 Лютий 2017
Троє бійців ЗСУ загинуло,  більше трьох десятків поранено – втрати серед українських військових за останній тиждень лютого. Троє українських захисників…
Screenshot_61
27 Лютий 2017
З 1 лютого 2017 року у Полтаві проводиться дослідження мобільності населення для вдосконалення транспортної системи і забезпечення комфортних пересувань полтавців…