Роздержавлення ЗМІ на Полтавщині: коментар експерта

1 січня набув чинності закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації». Уже майже рік більшість ЗМІ перебувають у вільному плаванні, проте виникає дедалі більше питань щодо майбутнього малих, локальних видань.

Юрій Ісаєв, медіаексперт

Юрій Ісаєв, медіаексперт

Згідно з указаним законом, передбачений вихід органів державної влади та місцевого самоврядування зі складу засновників друкованих ЗМІ або перетворення друкованих ЗМІ, заснованих центральними органами виконавчої влади, на офіційні друковані видання. Процес відбувається в два етапи: перший – упродовж 2016 року, другий – 2017-18 років.

Чи готові локальні газети Полтавщини до таких змін? Як змінюється політика видань і якість матеріалів? Які переваги та недоліки роздержавлення? На ці й інші питання шукали відповіді разом із медіаекспертом Юрієм Ісаєвим, досвідченим журналістом і менеджером.

Роздержавлення – неминуче. І не тільки тому, що нарешті прийняті відповідні рішення. Існування державних/комунальних ЗМІ – нонсенс для демократичних країн.

По-перше, подібні засоби масової інформації утримуються за наш із вами рахунок без нашого відома, по-друге – вони обслуговують невеликий прошарок чиновників і, відповідно, створюють нерівні умови для чесної конкуренції на ринку медіа. Я трохи розділю поняття. Залишимо поки обговорення створення Суспільного ТБ на базі зубожілих ОДТРК (Лтава та їй подібних). Поговоримо про комунальні газети та їхню долю. До речі, нинішній процес роздержавлення – це третя спроба демократизувати галузь. Перші дві провалилися. Спочатку – коли «перша помаранчева команда» так і не запустила цей процес, потім – коли «регіонали» та «свободівці» спільно завалили голосування в ВР – аби не втрачати контроль над залежними від місцевої влади виданнями відповідно на Сході та Заході.

На мою думку, роздержавлення є історичною можливістю та шансом для маленьких (локальних) газет. У той же час – це для них суттєва загроза зникнення.

Редактори цих видань повинні зрозуміти одну основну аксіому: «Не буває комунальних, районних, приватних, нішевих тощо газет. Є хороші або погані». Відповідно читач буде «голосувати» своїми гривнями лише за якісний товар. Газета – це той же товар. Який продається різними способами – у роздріб, за передплатою.

Звичайно, в ідеалі ЗМІ повинні бути незалежними. Навіть від власників у своїй редакційній політиці. За роки Совєцкого Союзу зникли новинові видання, поступившись місцем пропагандистським друкованим агіткам. Від бойового листка армійського взводу до щоденних (!) обласних і центральних газет.

На жаль, більшість редакторів тих же комунальних видань – від «Зорі Полтавщини» до районки в найменшому районі – продовжують за звичкою служити черговій владі. Просто змінюючи на перших шпальтах «мудрі чиновницькі обличчя». Вони не зуміли або не схотіли змінюватися навіть після двох революцій, примусити владу змінювати ставлення до співпраці із ЗМІ.

IMG_5058

Що станеться по завершенні процесу роздержавлення – невідомо. Я в цьому питанні песиміст або добре поінформований реаліст. Думаю, що із кількох десятків комунальних видань Полтавщини залишиться небагато.

Лише з огляду на показники діяльності цих газет (прибуток від реклами, реалізації, дотації, витрати тощо) стає зрозуміло, хто має перспективи вижити. Бо єдиним показником успішності газети залишається її розрахунковий рахунок. Відповідно, «доля» нинішніх районок матиме три вектори розвитку. Хтось стане бюлетенем з двох сторінок для влади – треба ж друкувати офіціоз. Хтось – просто зникне на другий місяць «вільного плавання». Й дуже-дуже мало залишиться при нинішніх тиражах.

Існує ще гарний рецепт позитивної перспективи. Це вже сьогодні розпочати будувати бізнес-модель своєї редакції та видання.

У тій же Польщі роздержавлення пройшло швидко – оголосили про нього та одразу відпустили газети у вільне плавання. Без усіляких «перехідних етапів» чи «пілотних програм». І там, де біля керма були менеджери, – газети чудово почуваються й сьогодні. Є тиражі, реклама та нормальні зарплати співробітників. А де очолювали, приміром, письменники, політичні врємєнщики, екс-начальниці управлінь культури тощо – газети закрилися. Думаю, у наших реаліях з подібними «керманичами» станеться те ж саме. Поки що в них єдиний існує вид «маркетингу» – піти поплакатися владі про тяжку долю такої «потрібної» газети.

Незалежність роздержавлених ЗМІ? Питання просте й непросте одночасно. Звичайно, кожне мас-медіа має конкретного власника.

В ідеалі редакція укладає із власником договір про невтручання в редакційну політику. Для адекватного власника єдиною умовою може бути отримання прибутку. Відповідно, редактор та редакція повинні не служити, а працювати.

У тій же Польщі більшість локальних видань належить німецьким або норвезьким холдингам. І навіть редактори не завжди знайомі з власником. Бо ж просто якісно виконують свою роботу – випускають цікаву газету. Можливо, і ми вже невдовзі матимемо такі. Бо головним критерієм тоді стане не сприяння влади, а довіра аудиторії. Чинники формування та підтримки довіри аудиторії прості та не змінюються вже сотні років – Актуальність та Об’єктивність. Звідси й якість матеріалів – бо купувати й читати нецікаву газету не будуть. А як зробити її цікавою – то вже тема іншої розмови.

Читачеві все рівно – хто засновник. Він газету купуватиме тому, що вона цікава, або важлива, або корисна.

Своїми успіхами в рамках роздержавлення поділився юрист редакції газети «Гадяцький вісник» Олег Гак:

По роздержавленню все встигаємо робити, навіть більше. Які зміни? Раніше становище було 0 по шкалі від -10 до 10, а постала загальна невизначеність. Багато хто з колективу досі до кінця не розуміє, що таке роздержавлення й навіщо воно треба.

У нас 11 людей у колективі. Нам важко розібратися, хто буде далі працювати, а хто не буде, хто яку роботу робить. Щодо незалежності – із цим проблем не було. Влада нам усе дозволяє та підтримує.

Олег Гак, юрист газети "Гадяцький вісник"

Олег Гак, юрист газети «Гадяцький вісник»

Майже всі комунальні ЗМІ були зроблені, щоб висвітлювати діяльність органів місцевої влади. Тому журналісти, які працювали на комунальні ЗМІ, навіть не знають, що таке журналістське розслідування і як працювати далі. За допомогою освітніх програм і роботі над собою журналісти місцевих ЗМІ зможуть розвиватися далі.

Майбутнє в районних видань має бути, тому що ці видання відповідають на питання «а що там у сусіда». Те, що не скажуть по телебаченню і не напишуть у виданнях із великими накладами. Такі видання повинні бути, але над їхнім контентом, наповненістю треба попрацювати.

Нагадаємо, що з метою допомогти адаптуватися роздержавленим районним газетам нещодавно в Полтаві організували тренінг-семінар, який планують проводити для редакторів локальних видань і надалі.

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: