Режисер про українське кіно: «Від влади підтримки немає, тому все тримається на ентузіазмі»

Катерина Шевелєва
15:10 | 18 жовтня 2016
0

Нещодавно у Полтаві відбулася прем’єра стрічки «Паралелі», де поєднані війна та мир, патріотизм та цинічність, героїзм та байдужість. «Трибуна» поспілкувалася з режисером фільму Катериною Стрельченко та оператором Дмитром Панковим.

Тож, більше інформації про натхнення, ідею фільму, героїв та зйомки – читайте далі.

CpTGy3yKRgE

Про ідею та натхнення

Катерина Стрельченко: Нас надихнуло саме життя. Оточення, серед якого ми живемо. Тобто, вона (ідея, – ред.) начебто лежала на поверхні. Війна та мир в Україні дуже тісно переплітаються в нашій країні.

Ти в зоні АТО, де зовсім інше життя, а ось ти трошки від’їхала і вже люди гуляють, займаються своїми справами, відпочивають і багато з них навіть не замислюються, що війна може постукати в їх двері вже завтра.

tsitata_katya1

Ми це показали на прикладі двох головних героїв, двох хлопців, які живуть в Україні в один і той же самий час. Але з зовсім різним відношенням до того, що відбувається на Сході.

Про героїв стрічки

Катерина Стрельченко: Один з хлопців – Іван «Лютий», учасник АТО. Він з Красноармійська. Іван навіть розповідав, як для нього розпочиналася війна. Він казав, що колись він просто стояв і хвилин сорок слухав артобстріл. В цей момент щось у ньому змінилося – він зрозумів, що просто не може стояти осторонь.

Він пішов добровольцем в полк «Дніпро-1». Це людина, яка бачила смерть своїх побратимів. Він був в Пісках, коли їх обстрілювали дуже сильно. Пройшов багато випробувань у цьому житті. І зараз він знаходиться на передовій та захищає нас.

А інша людина – Андрій. Він такий хлопець, якого ми бачимо скрізь кожного дня. Навіть чуємо від них те, що нам не дуже подобається.

tsitata_katya4

Дмитро Панков: Частина населення України не хоче виходити з зони свого комфорту. Для цих людей завжди є крайні, хтось винуваті, кажуть: «навіщо нам ця війна», «навіщо нам сваритися з Росією», «хочемо, щоб нас не чіпали». Є якийсь такий світ, де «нам в ньому комфортно та тепло», «то скачки на Майдані, то ще щось. Через вас у нас дискомфорт у житті».

Таких людей дуже багато й вони складають критичну масу нашого суспільства.

Катерина Стрельченко: Взагалі, просто хочеться спонукати людей думати над тим, що вони роблять, що говорять і як це впливає на те, що відбувається. Що від нас самих залежить, яким шляхом піде Україна далі. Не від когось, а від нас. Іноді байдужість може бути серйозною проблемою.

«Паралелі». Ми знаємо з математики, що вони не перетинаються ніколи. Так і не перетинаються життя оцих двох головних героїв. Але коли ми почали монтувати, то зрозуміли, що не можна все в житті поділити на «чорне» та «біле».

tsitata_katya2

Про зйомки

Катерина Стрельченко: Найскладнішим було спіймати цих людей. Щоб вони і поспілкувалися з нами, адже нам потрібно було не просто взяти інтерв’ю. Я хотіла взагалі показати, чим люди живуть, що їх цікавить у цьому житті. Хотіли відобразити більш менш повний портрет людини.

Це ж не герої, а звичайні люди, у яких є свої проблеми, свої справи. Я трошки нервувала з приводу того, коли ж ми дознімемо та почнемо монтувати. Бо саме цю стрічку мені дуже хотілося доробити. У мене був творчий зуд – скоріше зробити.

Катерина Стрельченко, фото: vk.com

Катерина Стрельченко, фото: vk.com

У нас такий тандем з полтавськими творчими особистостями. Кожну стрічку обов’язково хтось з Полтави нам допомагає робити.

Те, що запам’яталось найбільше

Катерина Стрельченко: Фільм не був складним у плані зйомок. Було складніше змонтувати так, щоб донести до людей посил.

Ми своїх думок у стрічці не показуємо самі, але ми через героїв їх показуємо. Найскладніше було донести до людей те, що ми хотіли та закладали у цей фільм.

Але таке, щоб щось не виходило, або були екстримальні зйомки – цього не було, Були ми в АТО, використали зйомки архівні, коли загинуло багато людей, був обстріл в Пісках. Це все є у фільмі.

Дмитро Панков: Дуже хочеться донести до глядача, що матеріальні блага – це неважливо. Так, виховати дітей, гарна робота, але якщо тобі Богом дана ця земля, то треба її боронити. Ми можемо між собою сперечатися, скубтися, десь у Верховній Раді можуть битися, приймати Закон чи ні.

tsitata_katya4

У слов’янських племен була найстрашніша клятва – це коли їли землю. Більш важливого, ніж твоя земля, де ти виріс, виховувався, бігав – немає нічого. І когось закликати з другої країни, в нашому випадку кричати: «Путін введи війська» – це у мене в голові не вкладається. Ти будеш зрадником і для своєї землі, і для тих, кого ти закликаєш. Тобто, тебе використають та викинуть.

Треба знаходити якесь порозуміння між собою та будувати країну своїми силами.

Дмитро Панков, фото: vk.com

Дмитро Панков, фото: vk.com

Мені це болить, бо ми самі себе не поважаємо.

Катерина Стрельченко: Країна, яка сама себе не поважає, не поважає свою історію, не має свого я – в неї просто немає майбутнього. Не може людина не любити свою країну.

Прем’єра – у Полтаві

Катерина Стрельченко: Тому що тут є чудові люди, які взяли на себе організаційні моменти та вирішили нам допомогти, бо немає ще підтримки від держави в цьому питанні та все тримається на ентузіазмі якихось волонтерів.

Дмитро Панков: Якщо дивитися на те, що діється в нашій Україні, то немає державної політики. Держава не займається патріотичним вихованням, а лише своїми власними інтересами.

Прем’єра відбулася за підтримки Полтавського Ліхтаря.

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: