Трибуна

Незалежна преса Полтави
+1

Радянські цінності та ідентичність. Історик розповідає, що робити із «совєтським» минулим

інтерв'ю 

Якими були радянські цінності? В чому їх недоліки та де там шукати раціональне зерно? Як радянська ідентичність прижилася на Донбасі і витворила там новий тип ідентичності, відмінний від української і де в чому навіть від загальнорадянської.

Про це журналісти видання «Трибуна» говороли з професором, доктором історичних наук Людмилою Бабенко.

Людмила Бабенко

Система цінностей, яка переходить у категорію стереотипів, руйнується дуже важко. Україна в цьому сенсі – не виняток. У нас побутує розбурхана стихія цінностей, одні відходять у минуле, інші руйнуються, треті  – у аморфному стані, а четверті – тільки зароджуються. Є люди, які приймають та живуть новими цінностями, в той час, як інші дивляться на них, як на аномальні.

Чому радянські цінності виявилися живучими? Вони були державоцентричними. Інтереси держави, інтереси поняття «ми» завжди домінувало над інтересами особи. «Раньше думай о родине, а потом о себе». Таким був девіз життя у Радянському союзі. Такі цінності нав’язувалися з дитячого садочку, у школі, у літературі, у кіно. Це основна риса тоталітарних систем, які вважають, що у державі має бути одна панівна ідеологія. Коли знаходяться ті, хто бачать у цій системі об’єкт критики, то система не змінює себе, не покращується. Вона репресує тих, хто її критикує.

У системі радянських цінностей особа розчинялася в колективному ми, а інтереси «я» були другорядними. Система виховання передбачала прищеплення такої ідеї, що інтереси колективу мають бути над інтересами особи. Навіть дефіцит речей і товарів, який побутував у повсякденному житті, держава пояснювала не поганою роботою харчової та легкої промисловості, а тим, що потрібно виховувати культ мінімалізму. З іншого боку вона протиставляла капіталістичний захід, де був культ споживання та всього вистачало вдосталь. У союзі говорили, що це все погано, а добре тоді, коли людина скромно одягається, скромно обставляє квартиру. Все, що держава не могла зробити для громадян, вона пояснювала, що цього й не треба взагалі.

Разом з тим, у системі виховання СРСР було багато раціонального. По-перше, оце нав’язування колективній свідомості, це те, що викликало негатив, після того, як пішла хвиля критики, викривання злочинів Сталіна. І от, коли прийшла хвиля несприйняття в плані державної політики, Україна та її влада припустилася помилки – ми відмовилися від ідеології, як такої. Мовляв, суспільство саме розбереться. Це була помилка, бо в умовах, коли Україну роздирають протиріччя і війна, ми починаємо розуміти, що держава дозволила функціонувати тим ідеологіям, які мають антиукраїнський характер, які розв’язали війну. А це є не що інше, як державна політика пам’яті. Держава не повинна була перефарбуватися, змінити знак мінус на знак плюс, продовжувати тотальну політику в радянському стилі. Держава передусім має набути вигляду національної ідеї та нової системи цінностей.

Які це мають бути цінності?

По-перше, демократія. Ми маємо розбудовувати демократичні інституції. Це дуже болісно, це дуже складно, але Україна іде по цьому шляху, і суспільство згодне з тим, що це треба робити.

По-друге, нам потрібне почуття патріотизму з українським змістом.

Державні символи. Як можна говорити про Українську державу, не маючи належної поваги до гімну, прапору, інших атрибутів державності, і передусім до мови. Не вирішивши питання мови, ми не зможемо зберегти один із символів державності. Ми повинні зробити привабливим для суспільства систему нових цінностей, але не шляхом нав’язування, а шляхом логічного переконання, що вони є біль природніми та потрібними. У цьому сенсі є велика роль науковців-істориків та ЗМІ.

А ще тут є дуже важливим регіональний чинник є важливим у формуванні національних цінностей, і нової української ідентичності – колективного «ми», чогось важливого в нас самих. Це пошук відповіді на питання «які ми?» «що нас єднає?».

Практика української незалежності довела, що регіональний фактор уявлення про нашу ідентичність. Сьогодні модно говорити про теорію двох Україн. Вона випливає з тези Самюеля Хантінгтона, що обличчя світу визначається боротьбою двох цивілізацій. Тому ми часто дискутували про дві України про цивілізаційний розкол «Схід-Захід». Казали, що ми приречені на цю внутрішню дискусію.  Говорили, що схід країни тяжіє до російських, радянських, східних цінностей, а захід України – до європейських, і тільки їм у нашій країні це притаманно.

Чи був Донбас, і чим він залишився у часи Незалежності. Але що таке Донбас? В роки промислового перевороту Російської імперії, Донеччина відіграла велику роль, оскільки була сировинною базою. У землях цього краю містилося чимало корисних копалин. Цей регіон із самого початку формувався, як величезний етнічний мікс. Туди їхали люди, позбавлені приватної власності, і вони йшли на Донбас заробляти легкі гроші.

Туди приїздили також і кваліфіковані інженери, іноземні промисловці, як приміром Джон Юз, що заснував місто Юзівку (так раніше називався Донецьк).

Українці не становили на Донбасі етнічної більшості. У цьому регіоні формувався новий тип поселення – агломерації. А це відмінний від селянського тип культури, тип цінностей.

Коли радянська система намагалася довести всьому світові соціалістичного планового способу господарювання, то величезні капіталовкладення спрямовувалися саме в ці регіони. Професія шахтаря, для прикладу, була дуже престижною і високо оплачувалася. Школяреві вигідніше було після одинадцятого класу іти на шахту, а ніж 5 років навчатися в інституті, а потім отримувати меншу зарплату, будучи економістом, вчителем або бухгалтером.

Оця особлива ідентичність передбачала, щоби у цих промислових регіонах ніколи не було підкресленості, чи акцентування на національній приналежності.

Довідково: Публікацію здійснено в рамках інформаційного проекту «Хто ці люди». Його завданням є інформаційно-роз’яснювальна робота, що стосується висвітлення у місцевих ЗМІ та інформаційних резурсах історій про життя та діяльність людей, імена яких були обрані для назв вулиць Полтави у процесі виконання закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

publicpoltava

Написати коментар

ПоказатиСховати 1 Коментар

Останнi новини:

незнайомцы
27 Лютий 2017
Дитячий психолог Вікторія Сідненко та тренер з дитячої безпеки Анна Ганжа розповіли, які правила у спілкуванні з незнайомими людьми на…
Sequence_01_Still001
27 Лютий 2017
27 лютого у православних християн розпочинається Великий піст, який триватиме 48 днів, до 16 квітня. Чи дотримаються посту полтавці дивіться…
Микола Гуцаленко
27 Лютий 2017
Троє бійців ЗСУ загинуло,  більше трьох десятків поранено – втрати серед українських військових за останній тиждень лютого. Троє українських захисників…
Screenshot_61
27 Лютий 2017
З 1 лютого 2017 року у Полтаві проводиться дослідження мобільності населення для вдосконалення транспортної системи і забезпечення комфортних пересувань полтавців…