Полтавці вшанували пам’ять українських героїв Антигітлерівської коаліції

9 травня під час відзначення 71-річниці перемоги над нацизмом у Другій Світовій війні, учасники урочистостей, що відбувалися біля полтавського Меморіалу Солдатської слави вшанували українців, які у складі антигітлерівської коаліції вели боротьбу проти нацистів на різних фронтах і в тилу.

Перемога

Відбулася своєрідна театралізована презентація героїв Антигітлерівської коаліції. На сцену вийшли учасники дійства, одягнені у військову форму часів Другої Світової війни. Кожен промовець від імені героя розповідав свою історію участі у боях проти нацизму, завершуючи оповідь словами«З Україною в серці».

13199512_1152584264783649_462123525_o

Першим, чиє ім’я озвучив голос актора, став льотчик Іван Кожедуб. Полтавцям нагадали, що за період війни він здійснив 330 бойових вильоти, взяв участь у 120 повітряних боях і вийшов переможцем у 62 двобоях (один із збитих ним уже в Німеччині літаків був реактивним).

1

Іван Кожедуб

Кримського татарина Ахмета Хан-Султана, організатори дійства вирішили представити такими словами:

– Кримський татарин, льотчик-винищував. Збив 30 літаків супротивника особисто, і ще 19 в групових боях. Двічі герой радянського союзу. Ніколи не боявся відкрито називати себе кримським татарином. Воював з Україною в серці.

Канадка українського походження Анна Храплива першою з українських жінок, представниць діаспори, стала учасником антигітлерівської коаліції. Справа тому, що Канада була Британським домініоном, і вже 10 вересня 1939 року оголосила війну Третьому Рейху. Вересень 1941 року розпочався для Анна вступом у Канадський жіночий армійський корпус (CWAC).

3

Анна Храплива

У листопаді 1942 року дівчина прибула проходити службу в Британію. Це був період, коли гітлерівці активно бомбардували міста Англії.

Анна Храплива опиняється в Лондоні, і бере активну участь у волонтерській допомозі українцям, які воюють у складі американської та канадської армії. За її участі 7 січня 1943 року було засновано Союз українських канадських вояків (СУКВ). Канадська українка працювала в організації так би мовити бухгалтером. Вона вели фінансові справи фундації, закуповувала продукти, літературу, речі для солдатів.

Також Анна брала участь у радіопередачах ,які транслювалися канадським солдатам для підтримання бойового духу. Так, одного разу в передачі «Кухонний фронт», яка виходила на ВВС (Бі-Бі-Сі) вона мала виступ на тему «Канадські пончики».

За таку віддану службу в червні 1944 року Анну Храпливу нагородили медаллю Британської Імперії. Вона стала першою українкою, яка заслужила цю почесну та високу нагороду.

Наступним був згаданий Михайло Опаренко, уродженець Києва, який був пілотом-бомбардувальником Польської армії.

5

Фото: www.istpravda.com.ua

На початку Другої світової війни він брав участь в обороні Польщі після німецького нападу на країну 1 вересня 1939 р. У середині вересня разом з іншим персоналом Польських збройних сил перейшов в Румунію, звідки був евакуйований у Францію. Після німецького вторгнення у Францію (травень-червень 1940 р.) був евакуйований у Сполучене Королівство де продовжував службу в Польських військово-повітряних силах під командуванням Королівських військово-повітряних сил Сполученого Королівства (див. Українці в Польських збройних силах під британським командуванням).

Американський українець Ніколас Орешко прославився тим, що у боях біля Німецького міста Теттінген ( січень 1945 року) самотужки пошкодив нацистський бункер, а потім будучи пораненим зміг атакувати та зруйнувати ще одну ворожу споруду.

Орешко

Ніколас Орешко

За це українця особисто нагородив президент США Гаррі Трумен. У тексті нагороди американська влада детально розписала подвиг нашого земляка:

– Майстер-сержант Орешко, будучи командиром взводу роти «С», брав участь в атаці добре укріпленого опорного пункту противника. Щільним фланговим кулеметним вогнем ворог притиснув війська до землі. З’ясувавши, що кулеметне гніздо, що загрожує наступу підрозділу, знаходиться у найближчому бункері, майстер-сержант Орешко, незважаючи на зливу куль, власноруч стрімким кидком шугнувся до вогневої точки противника, кинув ручну гранату та відразу увірвавшись на позицію вогнем з гвинтівки знищив весь особовий склад доту, що вцілив після розриву гранати. Ворожий кулемет з іншої довгочасної вогневої точки відкрив вогонь по сержанту та важко поранивши його у стегно, змусив залягти. Відмовившись залишити поле бою майстер-сержант Орешко продовжив очолювати подальші дії взводу, намагаючись продовжити наступ вперед.

Проте кулеметний вогонь впритул змусив вояків залягти перед вогневою точкою. Тоді майстер-сержант Орешко знову діючи самостійно, підповз до позиції противника та атакував його, знищивши ворога гранатою та вогнем з власної зброї.

Незважаючи на значну втрату крові, майстер-сержант Орешко відмовився залишити позицію, поки не впевнився, що бойове завдання взводу повністю виконане. Демонструючи гостроту реакції, рішучість, нестримну сміливість та непохитну відданість своєму обов’язку в ході наступу та незважаючи на запеклий опір ворога й важке поранення, майстер-сержант Орешко знищив 12 німців, не допустив зриву атаки та зробив усе можливе для того, щоб його підрозділ — рота «С» — виконала бойове завдання з мінімальними втратами.

Останнім ,кого згадали на урочистому заходів став Василь Порик. Він був учасником Руху Опору у Франції в роки Другої світової війни, командиром партизанського загону, що боровся проти нацистів у Північній Франції.

6

Василь Порик. Фото: www.istpravda.com.ua

Із самого початку Німецько-радянської війни лейтенант Василь Порик перебував у складі 6-ї армії Південно-Західного фронту. Потрапив у полон під містом Умань. В 1942 році його було відправлено у концтабір Бомон, що у провінції Артуа, департаменту Па-де-Кале, у Франції. Там він працював на шахтах.

Але йому вдалося втекти із полону, і створити партизанський загін. В одному з боїв був поранений. Його схопили гестапівці й ув’язнили. Перебуваючи в одиночній камері, він заколов багнетом вартового і втік.

Українець продовжив диверсійну боротьбу проти гітлерівців. На початку квітня 1944 р. загін під його командуванням знищив понад 200 нацистів та охорону концтабору Бомон, визволивши всіх в’язнів. Та нажаль за три місяці вояки Третього Рейху ще раз взяли в полон запального партизана і одразу розстріляли його поблизу фортеці Аррас.

За героїзм і мужність, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників у Франції в період Другої світової війни, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 липня 1964 р. лейтенанту Радянської армії Порику Василю Васильовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Нагороджений орденом Леніна.

У 1964 році Василь Порик був визнаний Національним героєм Франції.

Залишити відповідь
Коментувати

1 Коментар

Хотел бы что бы такую историю рассказывали в школе!

2016-05-10
Курносый
Відповіcти
0

Останні новини:

Читайте також: