Полтавський слід антигітлерівської коаліції

Владислав Башук
16 днів. тому
2

Європа часів Другої світової нагадувала криваву версію настільної гри, де на кону лежали гектари територій, ресурсів та авторитет. Радянські історики дуже часто приписували перемогу у війні СРСР, проте без участі союзників результат, ймовірно, був би інакшим. Велику роль у цьому відіграли західні бомбардування Німеччини, до яких дивним чином виявилась причетною Полтавщина.

Полтавський слід антигітлерівської коаліції

Полтавський слід антигітлерівської коаліції

Саме цей регіон обрали для реалізації стратегічної концепції спільної американсько-радянської військової операції човникових бомбардувань. Метою дій союзників було завдання масованих авіаційних ударів по важливих військових і промислових об’єктах Німеччини та її сателітів. В історії така колаборація більш знана як Операція «Френтік» (Operation «Frantic»), або не офіційно як «Операція «Титанік».

За першпочатковим задумом, операцію повинні були розпочати ще на початку 1943-го, проте через супротив керівництва СРСР довелося відкласти до середини 1944-го. Необхідність співпраці з СРСР була зумовлена більше технічними причинами (радіус дії винищувачів супроводу був значно меншим за бомбардувальників), ніж політичними, адже Британія та США претендували на владу не менше ніж СРСР.

В ході довгих перемовин посли Великобританії та США неодноразово підіймали питання використання радянських авіабаз для розміщення власної авіації. Врешті-решт, Сталін таки погодився з безумовною доцільністю надання баз американцям.

25 грудня 1943 року Молотов (той самий, що в 1939 уклав пакт розподілу Центрально-Східної Європи з міністром МЗС Німеччини Рібентропом) вручив послу США в СРСР Гарріману пам’ятну записку, де йшлося:

…з радянського боку в принципі немає заперечень щодо надання на території СРСР для американських військових літаків повітряних баз з метою наскрізного бомбардування Німеччини. Проте організація таких баз і використання для цієї мети відповідних аеродромів має бути узгодженим з планами командування військово-повітряних сил СРСР. З цією метою командуванню військово-повітряних сил буде доручено почати попередні переговори із зазначеного питання з відповідними військовими представниками США в Москві, з подальшим розглядом цього питання Радянським Верховним командуванням…

Вивчивши більш детально аеродромну мережу СРСР, Полтавський аеродромний вузол було обрано для розміщення американських важких бомбардувальників. Серед причин такого вибору стала наявність необхідної інфраструктури — злітно-посадкові смуги з твердим покриттям, легкість підготовки до прийому важкої техніки та близькість аеродромів Миргороду і Пирятина, які також передавалися командуванню операцією, а також наявність мережі польових аеродромів для базування радянських частин ППО (у Карлівці, Петрівці, Гребінці та інших населених пунктах). До того ж, Полтава була приблизно на однаковій відстані як від Британських островів, так і від Італії, звідки планувалося здійснювати вильоти.

Для реалізації амбітної ідеї було створено 169-ту авіаційну базу особливого призначення, яка займалась усіма підготовчими роботами та взаємодіяла з союзниками. До складу АБОП було включено підрозділи аеродромного обслуговування, технічні, інженерні, автомобільні та інші спеціальні формування. Командиром авіабази було призначено генерал-майора авіації Олександра Пермінова, а начальником штабу — вихідця з Полтави полковника Сергія Ковальова. Командирами батальйонів аеродромного обслуговування стали майори А. Компанієць (Полтава), Г. Тадеєв (Миргород), А. Ковзель (Пирятин).

Звісно ж, що бомбардувальники не могли діяти самотужки, тому для повітряного прикриття аеродромів задіяли 329-ту винищувальну авіаційну дивізію (командир — полковник О. О. Осипов). Доставку вантажів (боєприпасі та запчастин до літаків) повітряним шляхом забезпечувала 2-га транспортна авіаційна дивізія (командир — генерал-майор В. Г. Грачов).

З американської сторони було створено Східне авіаційне командування зі штабом у Полтаві, яке очолив полковник Альфред Кесслер (пізніше командування ECUSSAF перейняв генерал-майор Роберт Велш, а Кесслер, вже в званні бригадного генерала виконував обов’язки начальника штабу командування). Для спрощення взаємодії між державами кожна авіабаза отримала спеціальні кодові номери: Полтава – AAF-559, Пирятин – AAF-560, Миргород – AAF-561.

Наприкінці березня з Ліверпуля вийшов арктичний конвой JW-58, який доставив у Мурманськ майже 44 тис. тонн будматеріалів, обладнання, техніки, авто, ПММ, боєприпасів та запчастин до літаків. Пізніше цей вантаж доставили до Полтави потягами та транспортними літаками. За місяць-півтора весь Полтавський авіавузол було підготовано до використання.

Для порівняння, ремонтні роботи з реконструкції аеропорту «Полтава» тривали з 2017 до кінця 2018-го року, при цьому, частина робіт і досі не завершена.

За висновками спеціалізованої інспекції, полтавський аеродром був здатний приймати важкі бомбардувальники B-24 Liberator і B-17 Flying Fortress, тоді як пирятинський — ескортних винищувачів P-51 Mustang і P-38 Lightning. Зазначимо, мережу ППО було підсилено винищувачами Bell P-39 Airacobra, які з 1941-го постачались до СРСР за програмою «Ленд-лізу».

Радянські солдати ремонтують P-39 «Airacobra»

Радянські солдати ремонтують P-39 «Airacobra»

Загалом підготовка операції здійснювалась в умовах надзвичайної секретності, а сама операція складалась з 7-ми частин. В ході операції за 18 рейдів літаки союзників здійснили 2207 літако-вильотів, а на об’єкти противника було скинуто 1955 тонн авіабомб. Щонайменше 100 німецьких винищувачів було знищено у повітряних боях та 60 на землі. 12 важливих стратегічних об’єктів супротивника було знищено вщент, а літаки розвідники отримали дані про понад 180 цілей. Пізніше ці дані використали при інших наступальних операціях.

Брифінг американських пілотів

Брифінг американських пілотів

Після двох більш-менш успішних частин операції німці завдали удар по Полтаві. Ніч з 21 на 22 червня 1944 року стала «чорним днем» операції «Френтік». Американська сторона понесла нишівні втрати. Як пізніше з’ясувалось, радянські ППО не змогли виконати поставлених завдань (жоден німецький бомбардувальник так і не було підбито). Відносини між СРСР та США були на межі краху, адже за одну ніч американські ВПС зазнали найбільших втрат за період Другої світової війни.

Попри пропозицію організувати захист ППО власними силами Великобританії та США, Сталін підсилив 310-ту за рахунок 66-го ВАП, а пропозицію було відхилено. Через що ВПС США, вирішивши не ризикувати більш дорогими B-17, у подальших етапах операції використовували лише літаки P-38 і P-51. Проте пізніше B-17 повернулись на бойову арену та завдали масованих ударів по Франції, Румунії та Польщі.

19 вересня 1944-го було завершено 7-му частину операції «Френтік» — літаки союзників після бомбардування залізничного вузлу Жолнок (Угорщина) приземлились в Італії, а пізніше повернулись до Великобританії. Подальше використання Полтавського авіавузлу стало недоцільним, а персонал та частину обладнання вивезли на авіабази з Італії та Великобританії. На знак подяки більшіть аеродромного устаткування, засобів навігації та навіть запчастин до літаків залишили СРСР за програмою «Ленд-лізу».

Наразі у Полтавському музеї авіації і космонавтики діє спеціальна експозиція присвячена операції «Френтік».

Радянські солдати та американський капрал розглядають щотижневик армії США

Радянські солдати та американський капрал розглядають щотижневик армії США

Зазначимо, саме американським військовим приписують відкриття артезіанської свердловини у Миргороді.

Матеріал підготовано на основі книги американського пілота-бомбардувальника Р. Трімбла «За межами виклику» («Beyond the Call» Robert M. Trimble).

Залишити відповідь
Коментувати

2 Коментарі

Очень интересные фотомоменты

15 днів. тому
Олег
Відповіcти
0

Такі раритетні фото.Схожі на чиїсь домашні,а не з інету.

16 днів. тому
Варя
Відповіcти
0

Останні новини:

Читайте також: