Полтавщина у ІІ світовій війні: пам’ять про втрати

0

У День пам’яті та примирення згадуємо про втрати, які понесла Україна і, зокрема, Полтавщина у роки ІІ світової війни. 

Полтавщина у ІІ світовій війні: пам'ять про втрати

Полтавщина у ІІ світовій війні: пам’ять про втрати

Шість мільйонів українців воювали у лавах Червоної армії, іще 250 тисяч – у лавах армій союзників. Сто тисяч – воювали у складі Української повстанської армії. Таким є внесок України у перемогу над нацизмом. Дані Українського інституту національної пам’яті. При цьому втрати військових оцінюють у 3-4 мільйони осіб, цивільних – у 5 мільйонів. В Україні було знищено 28 тисяч сіл та 700 міст.

Полтавщину нацисти окупували у вересні 1941 року.  Одразу розпочалися репресії проти всіх груп населення. За півроку німецьке військове командування передало Полтавську область в управління Рейхскомісаріату «Україна», після чого терор посилився. Зокрема, одним з перших розпоряджень нового німецького гебітскомісара було розстріляти усіх заарештованих, які знаходились у полтавських в’язницях. За даними дослідників, на території області знаходилося 6 великих та середніх тюрем.

Також на Полтавщині функціонувала розгалужена мережа таборів для цивільного населення (понад 10: у Глобино, Кременчуці, Лохвиці, Лубнах, Чорнухах, Пирятині, Солониці Лубенського району, Миргороді, Хоролі, Опішні, Полтаві, Кобеляках, Золотоноші). Там утримували осіб, які саботували на примусові роботи до Німеччини.  У роки війни звідси вивезли 159 тис. 629 осіб, з них 62 571 чоловіків, 97 058 жінок.

Дощенту було знищено 388 сіл області, зруйновано 9 міст. Повністю, з усіма жителями нацисти спалили 6 сіл: Баранівка, Сокалівка, Панасівка, Олефірівка, Велика Обухівка та Великі Липняги. Найбільше постраждали два останніх. Там загарбники живцем спалили 315 та 371 жителів відповідно. Більшість – жінки та діти. Часто мирних мешканців масово розстрілювали чи палили після партизанських диверсій. Причому кількість знищених зазвичай була у кілька разів більша, ніж втрати, які поніс ворог. Тому багато істориків оцінюють роль партизанського руху на окупованій Україні досить неоднозначно.

Загалом за роки нацистської окупації на Полтавщині загинуло 221 тис. 895 мирних громадян.

Одним із найбільш смертоносних місць на Полтавщині у роки війни стало місто Кременчук, де нацисти створили мережу таборів для радянських військовополонених та місцевого населення. Проведені вже після звільнення Кременчука розкопки братських могил показали, що з 9 вересня 1941 р. по 29 вересня 1943 р. на території таборів було знищено понад 60 тис. військовополонених і понад 37 тис. осіб цивільного населення Полтавської, Черкаської, Кіровоград­ської та інших областей.

На Полтавщині функціонувала четверта частина усіх стаціонарних таборів для військовополонених на території України – 48 зі 180. Найбільші з них розміщувалися в Кременчуці, Хоролі, Полтаві, Лубнах. Через особливо жорстокий режим утримання полонених їх охрестили «таборами смерті». Німці знищили тут 261 тис. 680 військовополонених. Найбільший і найстрашніший – так звана “Хорольська яма” у колишньому цегляному кар’єрі поблизу Хорола. Зокрема, саме там перебувала більшість військовополонених радянських бійців після трагедії на Південно-Західному фронті. За різними оцінками, від голоду, постійних знущань, побиття, хвороб та страшних медичних експериментів там загинуло близько 100 тисяч осіб.

23 жовтня 2018
22 жовтня 2018