Полтавка Оксана Добринь: “Після трансплантації більше ціную життя”

0

На трансплантацію нирки полтавка Оксана Добринь наважувалася кілька років. Операцію зробили на початку грудня у Харкові. Тепер, каже жінка, вона знов почувається живою.

Трансплантація

Трансплантація

Історія хвороби і боротьби за життя полтавки Оксани Добринь почалася сім років тому. Здавалося б, зі звичайної зимової застуди. Тільки недуга затягнулася: постійна слабкість, час від часу — висока температура. Встановити точний діагноз лікарі не могли кілька років.

– Мене просто клали в лікарню, проколювали курс антибіотиків. Температура начебто спадала, я виписувалася, а за кілька місяців все повторювалося знову.

Оксана Добринь

Оксана Добринь

Гломерулонефріт — слово, об яке язика зламати можна – вперше прозвучало у їхній родині за чотири роки до власне операції. Спочатку були спроби медикаментозного лікування. Але стан Оксани швидко погіршувався.

– З таким діагнозом відмова нирок — це лише питання часу. Раніше чи пізніше, але точно станеться. Тому скоро мені довелося погоджуватися на гемодіаліз.

Процедуру гемодіалізу — очищення крові за допомогою апарату “штучна нирка” – у Полтаві виконують у Центрі нефрології та діалізу Полтавської обласної лікарні. Коли Оксана потрапила туди, Центр працював у три зміни. Процедура у жінки починалася о 8 вечора і закінчувалася опівночі.

– Фізично це було дуже важко. Тричі на тиждень я приїздила в лікарню. Виходить, так: мені погано, я приїжджаю на гемодіаліз, роблю його, потім добу “відхожу” від процедури — прекрасної легкості чи чогось подібного після нього не відчуваєш, повірте — і знову треба на гемодіаліз. Коло життя наче замкнулося: стіни квартири, стіни лікарняної палати. Все.

Для мешканців Полтавщини процедура безкоштовна. Усі розчини оплачуються з обласного бюджету або купуються за рахунок міжнародних інституцій. Але додаткові препарати, наприклад, для розрідження тромбів або нормалізації занизького тиску, Оксаниній родині доводилося купувати самотужки.

– Процедуру гемодіалізу на Полтавщині зараз проходить біля 120 хворих з нирковою недостатністю. Більшість — в обласному Центрі нефрології та діалізу, але частина — у спеціалізованому відділені у Кременчуці. Також півсотні пацієнтів проходять процедуру перитонального діалізу: коли у черевну порожнину вшивається спеціальний катетер, через який самі ж хворі чи їхні родичі вводять очищувальні рідини. Скоріше на такий вид діалізу погоджуються ті, хто мешкає далеко і не в змозі через день приїздити на апарат “штучна нирка”. Гемодіаліз роблять всім, хто цього потребує, нікого не залишають наодинці з хворобою. Працювати доводиться у 3-4 зміни щодня, адже кількість таких хворих у всьому світі, на жаль, зростає, – пояснила завідувач Центру, головний позаштатний нефролог області Наталія Могильник.

Полтавська обласна лікарня. Фото - "Коло"

Полтавська обласна лікарня. Фото – “Коло”

– Лікарі одразу призналися, що єдиний мій шанс — пересадка нирки. Але, чесно кажучи, довго не могла наважитися. Боялася, що не знайдемо гроші, що не приживеться. І якось важко було змиритися, що хтось із родичів має віддати мені свою нирку, щоб врятувати. Адже трансплантація органів сторонніх людей в Україні наразі заборонена. Не хотіла нікого примушувати ризикувати через мене.

Однак скоро гемодіаліз Оксані Добринь допомагати перестав: у неї швидко тромбувалися судини, тож очищення крові, фактично, не відбувалося. Організм швидко отруювався продуктами розпаду, які, у здоровому тілі, власне, і виводять нирки.

– Я надивилася на людей, які живуть на діалізі по 10-15 років. Таке буває. Але що то за життя: вони кволі, безрадісні, їх привозять на процедуру на інвалідних візках. Який сенс у такому існуванні?

Успішні приклади тих, хто на пересадку наважився, також переконали. Свого лікаря Оксана знайшла у Харкові. Бути донором погодилася мама. Численні аналізи показали: її нирка цілком підходить. Операція коштувала 200 тисяч гривень. Якби ж мамина нирка не підійшла, на трансплантацію від стороннього донора довелося б їхати за кордон. Сума була б така ж, тільки в іноземній валюті.

Операція

Операція

– 200 тисяч – таких грошей у нас не було. За роки хвороби і спроб лікуватися, якось підтримувати життя бюджет родини зовсім виснажився. Звісно, допомогли друзі, всі родичі скинулися. Але явно не вистачало. Благодійні фонди у допомозі відмовили: вони більше діток рятують. Тоді ми ризикнули розмістити оголошення у соцмережах. Просити було важко, але я розуміла: це — єдиний шанс, що у моєї доньки буде мама.

Оксана досі дивується і захоплюється: гроші почали надходити майже одразу. Оголошення безкоштовно розмістили на телебаченні, на сайтах місцевих ЗМІ. Суми перераховували різні, навіть по 5-10 тисяч.

– Майже ніде не було написано, хто відправник. Дуже, дуже хочеться подякувати, і я часто роблю це подумки, всім, хто рятував мене, незнайому людину. Шкода, що не можу зробити це персонально.

Сама операція тривала біля 4 годин. Найважчими були перші кілька днів. Спочатку взагалі не можна було навіть рухатися. А коли врешті дозволили вставати, Оксана не могла пройти й кількох метрів: задихалася, шалено колотилося серце, темніло в очах.

– Але я все одно почувалася щасливою. Що нирка “прижилася”, зрозуміла сама ще в реанімації. Коли побачила, що через катетер йде сеча, звичайного природного кольору. За останні місяці хвороби навіть цього вже майже не було — нирки зовсім не працювали.

Щодня і щохвилини Оксана Добринь почувається живою. Звісно, у її житті ще багато обмежень. Взимку майже не виходила на вулицю: найлегша застуда могла стати для неї фатальною. Мрії про подорожі — теж, поки що, тільки мрії. Але у ліс, до друзів на дачу родиною виїхати збираються, щойно потеплішає.

– Принаймні, можна помандрувати Україною. Раніше ж я була “прив’язана” до апарату “штучної нирки”. Тепер навіть поїздки раз на місяць у Харків на обстеження: там контролюють, як “приживається” нирка, регулярно беруть аналізи — сприймаються захопливою пригодою.

І Оксана, і мама-донор почуваються добре. Звісно, дотримуються дієти: не їдять смаженого, копченого, жирного, снеків та фастфуду. Але це видається справжньою дрібничкою порівняно з заборонами, які мала Оксана на гемодіалізі.

– Нирки ж не працювали, то мені треба було обмежувати воду — ніколи не могла напитися вдосталь. Фрукти, овочі — під забороною. Картоплю теж не можна: там багато калію, тож могло зупинитися серце.

Щодня доводиться приймати кілька видів ліків. Це — обов’язково для всіх людей із трансплантованими органами. І так — все життя. Тільки дозування поступово зменшується. Задоволення не з дешевих: кожен препарат коштує біля 3000 грн. за пачку пігулок, а їх не вистачає і на місяць. Раніше ці ліки оплачувалися з державного бюджету. Зараз — з місцевих.

– Це — одна з причин, чому хворі не наважуються на пересадку. Гемодіаліз все-таки забезпечується з бюджетних коштів. А тут — невідомо, чи зможе місцевий бюджет фінансувати ці препарати з наступного року, наприклад. Якщо ні — хоч житло продавай. Тому люди тягнуть до останнього. Але моя думка: хай там що, треба наважуватися на трансплантацію. Якість життя змінилася кардинально. Сил — більше, настрій — кращий. Навіть якщо гемодіаліз тривав 10 років, трансплантація, здебільшого, відбувається успішно.

Нещодавно Оксана Добринь знову почала працювати. На роботу ходить не щодня, але ж це — тільки початок. Знову може супроводжувати доньку, яка серйозно займається танцями і досі не може повірити, що мамі не треба кілька разів на тиждень лягати у лікарню без надії, що колись стане краще.

– Життя сприймається зовсім по-іншому. Як чудо. Так, чудо. Нещодавно запланували з чоловіком трохи прогулятися містом. Виходимо — аж тут дощик сіється. Чоловік бурчить: от, дощ, калюжі, сіро, не пощастило. А я сміюся: гарно як, дощик, фари відбиваються у калюжках, вітрини прикрашені, весною пахне… Тримати повні жмені життя — оце, мабуть, і є те відчуття.

Довідково. 23 людини зараз живуть на Полтавщині з пересадженими нирками. Із них — одна дитина. Ліками, які повинні пожиттєво вживати пацієнти з пересадженими органами, їх забезпечують за кошти місцевих бюджетів. Про це повідомив головний обласний трансплантолог Олексій Панченко.

Коментувати

24 вересня 2017
23 вересня 2017