Полтава очима жінок: чим відрізняється гендерний погляд на місто?

«Жінки у більшості випадків усунуті від планування міст, від серйозних архітектурних рішень чи участі у великих будівельних проектах. Саме тому їхні інтереси часто бувають не враховані»», – соціолог Олена Стрельник.

20614094_1619437634790887_249784435_n

Соціолог Олена Стрельник з Полтави протягом тижня вчилася у Літній школі феміністичної урбаністики і розказала, чим відрізняється жіночий погляд на комфортність міського простору і чи реально зробити Полтаву дружньою до жінок. І не тільки.

Це була тижнева школа, організована центром урбаністичних студій Києво-Могилянської академії. Вона була міждисциплінарною, тобто там були географи, соціологи, архітектори, представники інших дотичних до проблеми спеціальностей, а також міжнародною: ми мали можливість послухати фахівців з США та Британії. Ідея цієї школи була центрована навколо необхідності чути жіночі голоси під час здійснення забудови, архітектурного планування. Адже ми знаємо, що переважна більшість рішень ухвалюється чоловіками, авторами архітектурних споруд є чоловіки. Й інтереси жінок не завжди є врахованими, – говорить Олена

Ви є координатором проекту «Полтава очима жінок». Цікаво, що ж не так з жіночими очима? Що саме вони бачать інакше, ніж чоловіки?

Суспільство покладає на жінок і чоловіків дещо різні соціальні ролі, тому сприйняття міст жінками може відрізнятися. Тим не менше, у Полтавській міській раді, наприклад, всього 14% жінок, хоч ми і знаємо, що в суспільстві їх більшість. Ідея проекту була в тому, що 10 жінок різних соціальних груп – жінки-велосипедистки, жінки з інвалідністю, мами з малими дітьми – спостерігали за містом і своїм комфортом у ньому впродовж 7 звичайних днів свого життя. А потім ділилися враженнями. Не секрет, що очевидна проблема українських міст – брак інфраструктури повсякденного життя, попри те, що турбота про людей є важливою соціальною цінністю. У більшості сімей жінки займаються діями, пов’язаними з турботою про сім’ю: турбота про дітей, догляд за хворими, здійснення повсякденних покупок, оплата послуг. Відповідно, жінки є більш активними освоювачками міського простору. Наприклад, частіше користуються громадським транспортом. Меншість їх водить власне авто. Переважна більшість українських жінок беруть відпустку із догляду за дитиною. Однак не секрет, що міська інфраструктура у Полтаві є надзвичайно складною для пересування мам з візочками.

Але не всі жінки є мамами. У них теж виникають незручності?

Що ж, наведу інший приклад. Якби провести опитування, чи вважаєте ви свою вулицю чи свій район безпечними, то набагато більше жінок, ніж чоловіків, скажуть, що місце їхнього проживання, район, двір є небезпечними з точки зору можливості нападу на них чи іншого виду насильства. Відповідно, можна припустити, якщо у місті вулиці погано освітлені, то це може впливати на мобільність жінок. Наприклад, вони будуть боятися вийти на прогулянку пізно ввечері чи піти на якісь курси, чи затриматися на роботі.

20543186_1619437641457553_1352523716_o

Про що б ми не говорили – ми говоримо про … гроші. Чи дуже це дорого – зробити місто дружнім до жінок і дітей?

Я впевнена, якщо місто спроектоване з урахуванням потреб людей з обмеженою мобільністю – не лише жінок з дітьми, а й людей з інвалідністю, просто літніх людей – то таке місто буде зручним для всіх. Наші ж міста збудовані так, що вони зручні для людей умовно здорових, умовно молодих, які легко долають усі перешкоди та труднощі. Відсутність пандусів, зручного низькопольного транспорту – це все сюди. Як зробити місто дружнім до жінок? По-перше, облаштувати зручні пішохідні зони, безпечні, які можна легко подолати з дитячим візочком чи з маленькою дитиною. Громадський транспорт – це гостра проблема нашого міста, бо є цілі райони, звідки мама з візочком не може виїхати, а тому жінки стають тимчасово ізольованими. Також це безпечний громадський простір, де батьки з дітьми можуть цікаво провести час. Це й дитячі майданчики, безпечні та цікаві для дітей різного віку, а також зручні для мам, які у цей час очікують. Бо буває, що майданчик є, а місця, де жінка може почекати дитину – немає. Направду, не так і багато треба, як може здаватися на перший погляд.

Навряд чи успішному кафе буде коштувати так вже багато придбати спеціальний стільчик, де можна погодувати дитину, або поставити на столик стакан з олівцями і покласти кілька аркушів паперу. Ці речі не вимагають великих ресурсів, треб просто подумати про комфорт людей.

Чи було щось на цій літній школі урбаністики, що особливо вразило?

Я б відзначила два таких моменти. Перше – за статистикою США, 46% студентів архітектурних факультетів там – дівчата. Але серед архітекторів, які практикують і мають ліцензії – лише 16%. Я не знаю, яка статистика в Україні, але я чула таке: щойно дівчата в Україні обирають фах архітектора, м починають нав’язувати упереджену думку, що їхній напрямок роботи – це дизайн інтер’єру. Виходить, що жінки в Україні, якщо це так, на практиці усунені від серйозних архітектурних рішень, від роботи у великих проектах, і це позначається на тому, що отримуємо на виході. Друге цікаве – це досвід різних міст Європи з урахування інтересів жінок у міському плануванні. Найзнаковішим для мене був приклад Відня. Це місто посідає 1 позицію як місто, найкомфортніше для проживання. Причому усіх верств населення. І передувало цьому перетворенню – адже так було не завжди – велике дослідження, яке довело, що жінки дійсно активніше користуються міською інфраструктурою, а тому на їхні інтереси варто звернути особливу увагу.

Мені було б цікаво з’ясувати доступність для людей з обмеженою мобільністю публічних місць, а не лише простору. Наприклад, я неодноразово бачила оголошення на кшталт: «Вхід з візочками заборонено» на дверях перукарні або магазину. Наскільки це правомірно?

Щодо заборони доступу мамам з візочками у якісь магазини, тут багато залежить від позиції батьків. Бо чекати, що хтось прийде і вирішити мої проблеми, це не дуже конструктивно. Перше, що я раджу робити, це звертатися до власника цього закладу. Бо направду люди інколи навіть не думають, що вони створюють комусь проблеми. Достатньо сказати, щоб питання вирішилося. Друге, що я раджу, якщо це не допомогло, – розміщувати інформацію у соцмережах, звертатися до небайдужих до гендерної проблеми журналістів. Тому що життя мами, яка народила дитину, не повинне перетворюватися на гетто, яке обмежується дитячим майданчиком, поліклінікою та домом.

Якщо ми вже заговорили про роль батьків у цих перетвореннях, то чи відчуваєте ви запит від самих жінок на місто, дружнє до них?

Я відчуваю шалені зміни і шалений запит останнім часом. Майже у кожному великому місті є рух активних мам за місто, дружнє до дітей, до батьків з дітьми, до жінок. Такий рух дуже потужно діє у Львові. З минулого року таке громадське об’єднання є у Києві. Одна з його цікавих ініціатив – кіносеанси спеціально для мам з маленькими дітьми. Там враховано купу нюансів: негучний звук, неяскраве світло, є простір, де дитина може побавитися, поки мама переглядає кіно. Такі рухи почали з’являтися і в невеликих містах. Наприклад, у Вінниці. Локальні рухи є і в Полтаві. Важливу ініціативу започаткувала Анна Ганжа, яка опікується безпекою дитячих майданчиків. Певний внесок, сподіваюся, зробила і я, реалізувавши у минулому році проект «Полтава, дружня до жінок». Хотілося б, звісно, якось консолідувати зусилля усіх небайдужих до проблеми, але запит однозначно є. 814.

Відео: Сергій Чорномаз

Залишити відповідь
Коментувати

2 Коментарі

1)Жінок ніхто не усуває від планування міст. Хочете? Будь-ласка відучіться на відповідну спеціальність і плануйте міта скільки завгодно.
2) На рахунок дівчат архітекторів – їх не можна спрямувати на дизайн інтер’єру, тому, що дизайн і архітектура це різні спеціальності.
3) Неосвітлені вулиці це погано для всіх і не тільки для жінок, не розумію, звідки взялась позиція що це проблема яку може помітити суто жінка. Це біда всього міста. При чому вирішувана тільки грошима. Яких “або нема, або вкрали”
4) Я так зрозуміла, що ця пані захищає права мам в більшості, але уявіть собі ситуацію малесенька крамничка припустімо зі спеціями абощо, там і двом ніде розвернутись, деякі заклади просто не мають стільки місця. Не будете ж ви планомірно розширювати і добудовувати кожну таку крамничку? Йдете по магазинам беріть рюкзак-переноску і вам всюди дорога відкрита буде.

2017-08-01
Ася
Відповіcти
0

Дякую за Ваш відгук. 1. Питання не в навчанні, а в тому хто де-факто приймає рішення у містах. 2. Йдеться не про формальну роботу за дипломом, а про практики роботи жінок та чоловіків з цією освітою. 3, Ризики зґвалтувань та нападів у містах вочевидь більші для жінок, ніж для чоловіків 4. Слінг – чудова альтернатива, але він не має розглядатися як альтернатива створенню комфортного міста для тих, хто користується візками (принаймні дитина може бути заважка чи у мамам проблеми зі спиною тощо)

2017-08-01
Олена
0

Останні новини:

Читайте також: