Полтава на антикорупційній мапі України. Огляд програм

2

Корупція – одне з найуживаніших слів нашого часу. Часом здається, що велика увага до неї водночас і підтримує її. Однак і забути про корупцію не можна, бо це не той випадок, коли забуття сприяє зникненню.

3

Українська держава надає корупції важливого значення — якоря, який гальмує розвиток. Корупційний якір давно і надійно вкоренився в нашому житті та активно обростає законодавчими кораловими утвореннями, які на перший погляд мають бути активними та дієвими. Однак на ділі вони перетворюються у статичну масу, яка не лише не вирішує проблеми, але й допомагає їй надійніше облаштуватися.

Наприкінці минулого року експерти «Інституту аналітики та адвокації» дослідили антикорупційні програми у регіонах України. У результаті дізналися про кількість затверджених програм, про плани заходів; про підстави їх затвердження, рівень залучення представників громадськості до антикорупційних заходів, затверджені та витрачені на їх реалізацію бюджетні кошти.

12698792_684327101707359_1797444863_o

Підставою для прийняття антикорупційних програм у регіонах завжди були «вказівки згори»: Указ Президента України, Постанова чи Розпорядження Кабінету Міністрів України, Закони України тощо. Період 2015-2016 років для українського антикорупційного законодавства носить особливий характер. Це час переходи від однієї моделі до іншої. Перша була розроблена командою «Януковича-Азарова» на час від 2011 до 2015 років. Друга — «Порошенком-Яценюком», і передбачає реалізацію Антикорупційної стратегії на 2014–2017 роки. Очікувано, що нова стратегія критикує попередню та декларує якісно нове залучення інститутів громадянського суспільства до реалізації заходів, створення нових незалежних органів протидії корупції, використання моніторингу та оцінки антикорупційних дій.

Отож, станом на кінець 2015 року частина регіонів користувалася протягом року спеціалізованими програмами запобігання корупції, розробленими ще на основі законодавства 2011-2015 рр., а частина йшла у ногу з часом на новим антикорупційним курсом. Цікаво, що також були ситуації, коли в області діяли правоохоронні програми, які серед багатьох профільних заходів містили й антикорупційні завдання. Ці програми розроблялися відповідно до правоохоронного законодавства.

Фінансування антикорупційних програм здебільшого «лягає» на обласні бюджети, часом узагалі не потребували коштів. Тобто, їх реалізували за рахунок кошторисних призначень на утримання установ-учасників програм; або залучали ресурси міських бюджетів. Одеса та Чернівці — це приклади паритетного розподілу фінансування антикорупційних заходів між обласним та місцевими бюджетами.

1

Унікальною є ситуація в Полтавській області. Наш регіон єдиний, де реалізація програми запобіганню корупції фінансується за рахунок коштів громадськості. «Інститут аналітики та адвокації» (ІАА) профінансував антикорупційну програму на 91% від загального кошторису та долучився до її розробки. Відповідно ІАА стали співвиконавцями багатьох заходів, а, отже, громадськість у Полтаві отримала реальну нагоду долучитися до антикорупційної діяльності та взяти під особистий контроль ефективність процесу, вести моніторинг та оцінку.

Залучення представників громадськості до заходів запобігання корупції у інших регіонах виглядає менш оптимістично. Лише в шести областях України, включаючи Полтавську, до спільного виконання заходів залучені конкретні громадські організації. Більш поширеним є розмита декларація участі «громадських організацій» або «Громадської ради». Найпоширеніші антикорупційні заходи, до яких підпускають активістів, — це семінари, слухання, круглі столи та інші дії спрямовані на інформування, просвітництво чи навіть формування в населення негативного ставлення до корупції. Однак простежується тенденція до більшого залучення громадських організацій. У нових антикорупційних програмах усе частіше зазначені конкретні організації, які є співвиконавцями моніторингу, експертиз тощо.

Нове антикорупційне законодавство створює нові виклики не лише для суспільства, але й для самого себе. Оголосили про утворення двох незалежних органів — правоохоронного Антикорупційного бюро та превентивного Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Бюро вже функціонує, НАЗК — не сформоване. Як наслідок, декларовані новою Антикорупційною стратегією моніторинг та оцінка так і лишаються декларованими, адже саме НАЗК має цим займатися. Окрім цього, до завдань нествореного Національного агентства входить погодження регіональних антикорупційних програм. Проведене дослідження підтвердило, що у деяких областях є додаткові складнощі. Очікуючи створення НАЗК, їх керівництво не може затвердити нову антикорупційну програму.

Крістін Легард, директор-розпорядник МВФ, 10 лютого заявила, що у Фонді занепокоєні ситуацією з реформами та боротьбою з корупцією в Україні. «Без прагнення оживити реформи, посилити боротьбу з корупцією буде важко зрозуміти, як Фонд зможе продовжити програму співпраці з Україною і допоможе зробити її успішною», — сказала вона.

Звісно, антикорупційні програми — не панацея. Те, наскільки вони дієві і успішні, залежатиме від виконавців, а також від кожного з нас. Це неоране поле, де роботи вистачить усім.

Спеціально для Трибуни, Олександр Ткаченко, експерт «Інституту аналітики та адвокації»

Коментувати

2 Коментарів
Друже
• 11:02 | 12 лютого 2016

Корупція, як і Європа, починається з кожного з нас

Відповіcти
Комбайнер
• 21:03 | 11 лютого 2016

интересно, получается что у нас в государственную програму по антикоррупции финансирует общественная организация???????

Відповіcти