Перспективи реновації колишньої військової території у Полтаві

0

Нещодавно до Полтави за програмою «3-ї Української академії інтегрованого розвитку міст» навідувалися експерти з усієї України та країн Європи, аби обмінятися досвідом у сфері урбаністичного розвитку міст. У конференції, організованій Німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) та Полтавською і Львівською міськими радами в рамках спільного проекту, німці та львів’яни мали нагоду познайомитися з можливостями Полтави, її архітектурними пам’ятками, місцевим колоритом, а також з головною її проблемою, що вже декілька років ніяк не можуть владнати – Кадетським корпусом.

Заступники міських голів, керівники департаментів містобудування та архітектури з міст України, головні архітектори зі Львова, Херсона, Чернівців, Харкова, Вінниці, представники Інститутів розвитку міст зі Львова, Вінниці, Кривого Рогу та Ужгорода, громадські організації засідали в Полтавському художньому музеї ім. М. Ярошенка.

Представники «GIZ» запросили ГО «СІТY LAB» зробити невеличку презентацію про діяльність громадської організації, про їхні проекти, зокрема, проект «Реновації будівлі Кадетського корпусу». Що це за ідея та яким чином вона допоможе місту довести до розуму центральну пам’ятку міста, журналістам «Трибуни» розповів Артур Ароян, один із учасників проекту ГО «СІТY LAB». Зі слів чоловіка, він цей проект не робив, лише готував вихідні матеріали, діставав і консультував з деяких питань.

«Ніхто чітко не міг сказати, що толком в цій будівлі буде. Звичайно, програмною метою було створення там культурно-просвітницького центру. І це не тому, що декілька художників чи музикантів захотіли собі отримати приміщення», – розпочав чоловік.

З кінця 2012 року, коли суд повернув Кадетський корпус у власність міста (потім ще була апеляція, але він все ж таки був міським) був сформований «Комітет з порятунку будівлі Кадетського корпусу» на чолі з Борисом Тристановим. Уже тоді проводилися різні громадські слухання, обговорення: що можна в цій будівлі розмістити, аби зацікавилися організації, та заключати з ними договір на охорону та оренду.

Все почалося в 2014 році, з проекту «Кадетаріум»

xrytpSZCEzo

У 2014 році проект «Кадетаріум» зібрав під одним дахом, колись занедбаної та напівзруйнованої будівлі Кадетського корпусу, художників, фотографів, музикантів, аби поділитися своєю творчістю з усією Полтавою. Натомість він ще й став тою рушійною силою, що збурила громадську активність та посприяла формуванню груп різного спрямування. Серед них і урбан-платформа «СІТY LAB». Її учасники вперше оприлюднили концептуальний проект реновації будівлі Кадетського корпусу.

Коли розпочалася перша громадська активність навколо будівлі, (почали прибирати, потім думати про виставку, відбули перший «Кадетаріум»),  Дмитро Козиренко, наразі голова ГО «СІТY LAB», разом з іншими учасниками (архітекторами) вирішили об’єднатися навколо концептуального проекту реновації будівлі Кадетського корпусу.

zR_ZVF4h1Bk

Зважаючи, що більшість учасників молодої організації – випускники архітектурного факультету, їхня зацікавленість є досить логічною. «Ми щодня, протягом 6 років навчались за 20 метрів від корпусу.  Там певно не було такого архітектора, котрий би не цікавився і не намагався щось подумати для Кадетського корпусу», – розповідає Артур.

Проект «Реновація Кадетського корпусу» – перші напрацювання

Проект з’явився не сам по собі. Серед студентів архітектурного факультету, був організований «невеличкий» внутрішній конкурс. Все для того, аби показати людям, що взагалі можна з цією будівлею зробити. В результаті роботи, полтавці отримали три проекти студентських і один проект від «СІТY LAB» (Примітка: він ще не був ГО). Зважаючи на чималу зацікавленість людей, було вирішено й надалі розвивати ідею, і доопрацьовувати концептуальний проект.

Був проаналізований закордонний досвід. Детально розглядалися приклади відновлення схожих за структурою або масштабом історичних будівель.

Варто зазначити, що Кадетський корпус – це одна з найбільших будівель міста, яка має дуже специфічну внутрішню структуру, і підходить під обмежене коло функцій. Не все там можна розмістити.

«Звісно, можна натикати все що завгодно, але не все стане раціональним і рентабельним. Це будівля у якої майже не має земельної ділянки, це дуже велика проблема. Ділянка обмежується внутрішнім проїздом, двома трикутничками: клаптиками, де дерева ростуть з боку двору, і все – в нього більше землі немає», продовжує Артур Ароян.

Специфічні параметри будівлі (територія, що прилягає до будівлі, належить іншим власникам, високі стелі і значний об’єм будівлі, різна площа приміщень, статус пам’ятки архітектури, який накладає певні обмеження стосовно відновлення і реорганізації будівлі) викликали ряд проблем.

Будівля як невід’ємна складова міського середовища
Фото – citylab.org.ua

Якщо розглядати Круглу площу в контексті завершеного архітектурного ансамблю, то майже всі будівлі є закритими для широкого кола відвідувачів. Тут працює частина Поштампу, кінотеатр Котляревського, Будинок профспілок. Всі будівлі частково недоступні, куди людина з вулиці просто так потрапити. Зі слів Артура, людям нічого там особливо показувати, ні в корпусному парку ні в будівлях, які оточують цей ансамбль.

Представники «СІТY LAB» не наполягають на якійсь конкретній ідеї, у тому числі культурно-просвітницького спрямування. Варіантів багато. Вони лише для прикладу приміряли цей напрям для значної частини наповнення через те, що він є доволі універсальним і водночас зрозумілим і приваблимвим для аудиторії.

Пропозиції, як краще використати будівлю. Про це мало хто думає

Усі варіанти використання будівлі, на думку учасників «СІТY LAB», можуть включати багатофункціональність цього об’єкту. Мерія, як власник, здає будівлю в довгострокову оренду, або суборенду. Також має бути прописано умови, недопустиме функціональне наповнення.

Фото – citylab.org.ua

Констянтин Жеваго пропонував частину будівлі віддати під готель. «Теоретично може таке бути, але вся будівля не може бути готелем, не кажу вже про номери з шестиметровими стелями», – зазначає Артур.

Окрім численних недоліків, полтавська будівля має і свою перевагу, причому дуже велику і її мало хто помічає, стверджує чоловік. Будівля розподілена на п’ять блоків, які один від одного хоч і не ізольовані, але можуть відокремлюватись за необхідності, а також наявність 10-ти входів.

«Мистецький Арсенал» в Києві ніхто одразу не робив. Спочатку відремонтували дах і «запустили» одну частину будівлі, а потім люди почали ходити та залишати там гроші. Пізніше зробили ще частину, пустили людей і туди, потім ще, і ще. Поки не замкнули периметр. Так само і з Кадетським корпусом. Можна спокійно брати одне крило, спочатку зробити дах, зробити опалення, електрику, водовідведення. І все, запускати його і отримувати прибуток», – ділиться чоловік.

Німці все ретельно перевіряють

У тому ж 2014 році головний архітектор міста Вадим Вадімов, і заступник мера Юрій Левченко відвідали у Чернівцях аналогічний форум.

«Вони змогли презентувати Полтаву так, що це зацікавило німецьких партнерів, і ті зібралися до Полтави».

GIZ ретельно моніторять все, що відбувається: яка ситуація, хто чим займається, який громадський рух. Зі слів Артура, вийшла така цікава історія. Вони дізналися про проект «Кадетського корпусу» з декількох джерел.
1447871930_dsc_0205

По-перше, про ГО CITY LAB німці дізналися від безпосередньої учасниці платформи Марії Кобзар, вона зараз навчається в Київській Урбан-школі CANactions, де виграла грант-стипендію на навчання від того ж GIZ. По-друге, у вересні цього року відбувся Київський урбан-фест, в рамках котрого Артур представляв «Кадетаріум», і взагалі Кадетський корпус.  Там також мова велася про взаємодію громади, про різні громадські акції у плані порятунку історичних будівель.

«Після цього фестивалю всі говорили, що це дуже велика ініціатива, враховуючи масштаб Полтави. Там познайомилися із представниками Львова, а вони співпрацюють з «GIZ». Тож, коли готували програму, якраз львівські колеги звернулися до них, щоб вони нас запросили, враховуючи наш досвід».

Презентували, ну і що з того

ароян головко

Фото – vk.com

Доопрацьований проект реновації Кадетського корпусу був представлений 1-го лютого 2015 року року в обласній бібліотеці. Зі слів хлопця, зібралися люди, завітав губернатор, заступник губернатора і телебачення.

«Перша мета презентації: показати людям, щоб вони поглянули на Кадетський корпус не як на груду цегли, до речі багато людей думають, що її легше знести ніж відновлювати. Так от, ЇЇ просто фізично неможливо знести, навіть якби хотіли і закон це дозволяв», – наголосив Артур.

Зроблена велика робота. Не використовувати будівлю – просто втрачати великі інвестиції

Масштабна ревіталізація будівлі потребує значних коштів. На бюджетні гроші розраховувати не варто – зважаючи на ситуацію в країні їх немає і навіть за оптимістичним сценарієм вони у найближчий час не з’являться. Іншим шляхом може стати залучення коштів із приватного сектору.

Місто, не витрачаючи додаткових ресурсів, може запропонувати інвестору орендувати частину будівлі на тривалий термін. А на отриманні від інвестора гроші провести усі необхідні роботи по відновленню та початковому наповненню будівлі (або ж знизити орендну плату в обмін на зобов’язання забезпечити коштом весь процес реновації – конкретні умови наразі неважливі). Таким чином, частину загальної площі уже відновленої будівлі отримує інвестор в довготривалу оренду, а частина  залишається у власності міста.

Буквально з цього тижня «СІТY LAB» розпочали діалог з представниками міськвиконкому.

А далі… лише консервація, аби зупинити подальше руйнування

Фото – citylab.org.ua

Фото – citylab.org.ua

Проект консервації був виготовлений ще два роки тому, кошторисом на 16,5 мільйонів гривень. Консервація – збереження будівлі від подальшої руйнації. Не реконструкція, не реставрація. У випадку для Кадетського корпусу, консервація передбачає собою – накриття даху, заміна пошкоджених елементів даху, закриття вікон тимчасово. Встановлення огорожі й охорона будівлі.

_MG_7669_1500x1000

Звідки взяти гроші

Громадській організації «СІТY LAB»  порекомендували звернутися до посольства США, та подати заявку на грант на реконструкцію або ремонт пам’яток архітектури. Але як згодом з’ясувалося, таку заявку має готувати міськвиконком.

«Вийде чи ні, не можна сказати однозначно. Тому що строки дуже обмежені і грант передбачає певні процедурні моменти, які просто можна не встигнути зробити, це навіть не від міста залежить. Принаймні спробуємо, – говорить Артур – В будь-якому разі, в зиму Кадетський корпус увійде в такому стані в якому він є зараз, адже для подальших робіт потрібно закладати кошти, а цим повинна займатися нова міська рада, а вона поки що не засідала, будуть переобирати заступників. Поки це все сформується, всі рішення певно будуть прийматися з січня».

4 грудня, спливає останній термін, коли можна надіслати заявку на грант. Чоловік стверджує, що вони вже роблять це зараз.

«Грант, це ж не просто дайте нам гроші, ми хочемо накрити кришу. Треба розписати повністю кошторис. Зараз у нас він розрахований на 16,5 млн гривень, по курсу на 2013 рік. Це ті кошти, що потрібні на проект консервації будівлі, розроблений Міськбудпроектом. Але Грант надає максимально 5 мільйонів гривень, а місто може ще дофінансувати. Тож зараз міськвиконкому потрібно виокремити найважливіші роботи»

Якщо місто отримає грант, хто контролюватиме використання коштів?

Академія дала поштовх для формування Інституту розвитку міста за ініціативи міста і далі туди будуть входити і громадські організації, адже GIZ будуть допомагати лише спільним проектам, взаємодіям.

Коли буде створено інститут розвитку міста його контролюватиме GIZ  безпосередньо, тому що у них тут у Полтаві буде свій постійний представник. Інститут повинен бути створений в січні.

«У першу чергу будівлю потрібно законсервувати та розробити інвестиційний проект, а потім шукати інвестора, котрий в цілому взяв би відповідальність за будівлю.», – говорить Артур Ароян.

Олена Костиря

Коментувати

18 січня 2018
17 січня 2018