Новорічні тренди Гетьманщини. Історик змалював традиції зимових свят 18-го століття

0

Про те, звідки взялася ідея святкувати Новий Рік 1 січня та як відзначали цю дату жителі Гетьманщини у 18 столітті, під час лекції «Без олів’є, шампанського та мандаринів: Різдво та Новий Рік в козацькій Україні» розповів історик Ігор Сердюк.

Новорічні тренди Гетьманщини. Історик змалював традиції зимових свят 18-го століття

Новорічні тренди Гетьманщини. Історик змалював традиції зимових свят 18-го століття

Коли Ігор Сердюк переглянув випуск програми «Полтавці про», яку знімає видання «Трибуна» він вирішив переформатувати структуру лекції. Журналісти ставили питання полтавцям, чи хотіли б вони святкувати католицьке Різдво, посилаючись на один із нових законопроектів парламенту. У ньому йде мова про те, щоби українці святкували Різдво і 25 грудня, коли його відзначають більшість країн Європи, і також традиційно – 7 січня.

 – Переглядаючи це відео, ми побачили різні думки полтавців. І що Україна – «православная страна», і що є негатив та позитив у святі. На мою думку, такими речами, свідомо чи несвідомо, Різдво стає об’єктом маніпуляцій, в тому числі політичних. Тож ми сьогодні будемо говорити про те, коли ж насправді святкували Різдво та Новий рік. Саме ця частина лекції додалася після перегляду відео «Полтавці про», – розпочав Ігор Сердюк.

Насправді ж всі християнські конфесії святкують Різдво 25 грудня, просто за різними календарями – Юліанським та Григоріанським. Тому не можна трактувати Різдво як католицьке чи православне. Болгарська православна церква, Антіохійська церква відзначатимуть Різдво 25 грудня, послуговуючись новоюліанським календарем. Тут йде мова про використання календарів для визначення, коли і які свята відзначати.

IMG_6555

Юліанський календар був запроваджений у 46 році до н.е. Юлієм Цезарем, і першим днем цього календаря стало 1 січня 45 року до н.е. У свій час, як розповів лектор, календар виконував своє основне призначення – прив’язати події до астрономічних явищ, а саме – сонцестоянь. Таким чином, церква взяла календар язичників.

Першим затвердив цей календар Нікейський Собор. Але юліанський рік відставав від астрономічного року на 11 хвилин 14 секунд. За 128 років набігав один день. Але за півтори тисячі років набігла різниця у 10 днів.

 – Пройшло півтори тисячі років, і відповідно середньовічні астрономи помітили, що вони святкують народження Христа не через три дні після дня зимового сонцестояння, а через тринадцять. Якщо ми зараз прив’яжемося до цієї події, то земля від цієї умовної точки знаходитиметься ще далі, оскільки ми святкуємо Різдво за юліанським календарем, і він накладається на григоріанський, яким ми користуємося в житті, ця дата випадає на 7 січня.Пройде небагато часу й з 2100 року наш онуки святкуватимуть Різдво 8 січня, бо розрив між календарями збільшиться ще на один день, – говорить Ігор Сердюк. 

Ігор Сердюк розповів, що першопочатково точкою відліку у християнському літочисленні була дата створення світу. Богослови вирахували, що світ був створений 1 березня, очевидно, у п’ятницю, за 5508 років до народження Христа. Потім Європейські країни перейшли на відлік років від Різдва Христового. На теренах України це сталося згідно указу Петра.

В указі про святкування Нового року йшлося про те, як треба відзначати свято. Треба було прикрашати вулиці та помешкання сосновими гілками (ялинкою), вітати один одного з Новим Роком, а на головній площі міста відбувався феєрверк. Тут йдеться не про констатацію факту, а про встановлення нової традиції для Московії, говорить Ігор Сердюк.

У епоху Гетьманщини подібні традиції вже були принесені ще з епохи Речі Посполитої. Однак, коли у Москві відбувалися пишні святкування, Гетьманська столиця теж мала престижно виглядати на її фоні.

Ця традиція стосувалася тільки правлячої еліти, великих міст. Новий Рік у сучасному розумінні – це вже винахід ХХ століття, і в тому вигляді, який ми зараз маємо, це свято є радянською традицією.

 – Для простих людей, селян була характерною байдужість до точних дат та інакше відчуття часу. Зрештою, що їм було святкувати? Це зараз ми відзначаємо рік, що минув, як подію, яка змінює наше життя. Там діти в школу пішли, хтось на роботу влаштувався. А тоді селяни жили своїм циклом, працювали на землі, і їм не було діла до таких традицій. Зрештою, вони навіть годинників не мали. Годинник був предметом розкоші для еліти Гетьманщини, – говорить Ігор Сердюк.

У радянському союзі це свято швидко політизувалося. З’явилася ідея звітувати про успіхи року у промисловості та економіці, що минув, видавати грамоти, нагороджувати.

Таким чином відбулося перетягування ковдри святкування Різдва на користь Нового року, що для СРСР було вигідним з точи зору антирелігійної пропаганди, адже відзначенню Різдва передує релігійний піст, а святкування Нового року таким чином переривало піст.

IMG_6581

Повертаючись до 18 століття, Ігор Сердюк зауважив, що для мешканців Гетьманщини Новий Рік був неважливим, адже селяни та міщани мали шеренгу традиційних та релігійних свят. Однак, для старшини Новий Рік був актуальним, аби іти в ногу з Москвою та Петербургу, не відставати від Царських трендів.

Традиція вручати подарунки до Нового року існувала в середовищі козацької старшини була способом комунікації та засобом нагадати про себе. Сотник вітав полковника, полковники, у свою чергу, їздили до Гетьмана чи знатних урядовців.

Козацька старшина Гетьманщини бенкетувала, ходили на службу, слухали музик, влаштовували феєрверки. 31 грудня козацька еліта відпочивала вдома, а вже 1 січня йшла бенкетувати до Гетьмана.

Колишній студент історичного факультету Віктор Волощенко розповів журналістам «Трибуни» по закінченні лекції, що йому сподобався захід та відзначив велику явку аудиторії:

 – З навчання в університеті пам’ятаю деякі лекції з історії, коли на парі сидить пів-потоку, бо “н”-ок не ставлять, або нецікаво. А тут подвійна ефективність – люди приходять ввечері добровільно, а значить це невипадкові слухачі. Свідчення цьому – оплески по завершенню. Що ж до якості наповнення і подачі матеріалу – респект, уважуха і низький уклін до землі Ігорю Сердюку. Наступного разу теж обов’язково прийду, – коментує Віктор Волощенко.

Коментувати

18 жовтня 2017