Міт Соборності. Чому 22 січня – важливий день для України

Поки у нас тимчасово забрали Крим, поки частина Донбасу під контролем російських військ та місцевих бандформувань, важливо згадувати День Соборності 22 січня 1919 року. Аби не повторювати тих помилок, які наробили тодішні «ліваки» з УНР та помірковані західноукраїнські ліберали, варто навчитися ставити інтереси єдиної країни вище за політику…

Міт Соборності. Чому 22 січня – важливий день для України

Міт Соборності. Чому 22 січня – важливий день для України

Чому Соборність – міф, і чому вона від того ще важливіша

Так, Соборність є міфом. Але це тільки комплімент на користь цього явища та знаменної події нашої історії. Бо міф, а точніше міт, – це та велика правда, яка усіх об’єднує, але ми її насправді й не бачили, однак віримо в неї. От візьмемо Голодомор. Усі ж ми знаємо, що він був, що це злочин сталінського режиму. Нас об’єднує пам’ять про те зло, ми маємо спільне лихо в минулому. Так само із Актом злуки 22 січня 1919 року.

Тоді все виглядало як театралізоване дійство. Київ був завішений прапорами, гербами, плакатами. Перформенс на Софіївському майдані заздалегідь готувався. Режисером працював відомий театрал Микола Садовський. Все, аби пропіарати цю подію. З огляду на це, військовий міністр України Симон Петлюра, голова уряду Володимир Винниченко, лідер ЗУНР Євген Петрушевич – просто таки геніальні чуваки. Ще й відео зняли, аби нащадки тішилися.

Потім радянська пропаганда намагалася нав’язати ідею, що вперше Україну об’єднав Сталін, прилучивши Західні терени (Галичину, Закарпаття, Буковину) до УРСР в час Другої Світової і після неї. Так, Сталін це зробив. Але він був не першим. Першими видалися політики УНР та ЗУНР, які зробили це у 1919 році. І тоді Україна була більшою за сталінську, більшою навіть за сучасну.

Інфографіка: Рузанна Давітян

Інфографіка: Рузанна Давітян

Важливо пам’ятати це, повторювати, писати, інакше сталінська версія візьме гору, й тоді у «русского міра» буде додатковий аргумент, аби «виганяти фашистів» з Києві та об’єднувати Україну. Залізом і кров’ю…

Мапа української Соборності

Ще 22 січня 1918 Українська центральна рада проголосила у Києві свою незалежність. Мапа української Соборності почала малюватися

Одними з перших, хто до цього «малюнку» хотів активно долучитися, були українці, яких російська влада колись давно закинула у прекрасну глушину над Тихоокеанським узбережжям. Зелений клин – територія, що знаходиться між островом Сахалін, Якутією та Манджурією, мала площу близько 1 мільйона квадратних кілометрів, і більшість населення там становили саме українці, які почувши про утворення незалежної УНР, і собі почали думати про державність та об’єднання з Києвом.

Інфографіка: Рузанна Давітян

Інфографіка: Рузанна Давітян

Ви тільки уявіть собі, що відстань між Києвом і Хабаровськом становить більше 9 тисяч кілометрів. Тоді не було мобільних телефонів, інтернету, фейсбуків, контактів, інстаграмів, а люди у тих далеких краях не тільки знали про незалежність УНР, а й самі майже паралельно організували свою республіку, яку назвали «Зелена Україна». Вона мала свій прапор, органи влади, проект Конституції, армію, культурні осередки, інфраструктуру, заводи та підприємства.

Не пасли задніх і українці, які проживали на Кубані. Ще у 1918 вони організували Кубанську народну республіку (КНР), і в той же день ухвалили резолюцію, про приєднання до УНР на федеративних умовах.

Тим часом Запорізькі дивізії під керівництвом Петра Болбочана прийшли у Крим, подивилися яка ж там краса і забрали його собі. Крим став українським.

У перший день листопада 1918 року республіку проголосили й жителі Західної України. Ось так от вийшло – вони були останніми у цьому списку, але зробили це дуже ефектно. Поляки, яких тоді підтримували Франція, США, Англія (при чому не на словах, а зброєю) отримали на горіхи від Українських Січових Стрільців, яких не підтримував ніхто, крім них самих.

Інфографіка: Рузанна Давітян

Інфографіка: Рузанна Давітян

Львів’яни досі возвеличують ті події, як Листопадовий чин, і роблять на міських стінах написи в честь того знаменного дня.

І ось кульмінація. 22 січня 1919 року. «Картину» української Соборності намальовано. Погляньте, яка магія чисел. 22.01.18 – проголошення незалежності УНР, 22.01.19 – проголошення «Акту Злуки», об’єднання УНР і ЗУНР. Рівно один рік. Немов спеціально так робилося.

А підсумок тут такий: 97 років тому Україна була рівно в 1,6 раз більшою за Україну сьогоднішню (це якщо з Кримом і Донбасом).

Чому важливо пам’ятати цю Мапу Соборності? Висновок кожен робитиме для себе, але як би там не було – українці є по всьому світу, і можемо зробити свій внесок у його процвітання. Німці, приміром, показали всім, як треба вибачатися за скоєні гріхи (нацизм, голокост). Ставши «чемпіоном світу з вибачень», як говорить історик Ярослав Грицак, побудували одну найсильніших економік. Рівень життя в Німеччині куди більший і кращий, ніж у Росії, яка виграла Другу Світову.

Тож, коли Україна аж ніяк не Соборна, а навпаки – порізана і ворогами, і друзями, ми можемо дати приклад для всіх – бути єдиними і будувати сильну економіку, проводити глибокі реформи, ставати конкурентоздатними на світовому ринку. І прибуде з нами сила!

Інфографіка: Рузанна Давітян

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: