Кластер “ентузіастів” туристичного діла

0

Ще в жовтні 2017 року у будівлі Полтавського Краєзнавчого музею зібралися представники п’ятьох громад. Презентували комунальну установу “Кластер зеленого туризму територіальних громад Кременчуцького району”. Точніше, заявили про наміри створити, підписавши міжмуніципальні угоди. Саме ж комунальне підприємство зареєстроване лише 16 серпня 2018 рок, через 10 місяців після зборів.

Чи зможуть громади Кременчуцького району створити “рай” для туриста та підійняти економіку за рахунок візитерів? Що змінилося за рік для гостей Полтавщини? І хто рухає місцевий туризм в області?

Фото. Ось таким способом допитливому відвідувачу доведеться переміщатися між громадами

Фото. Ось таким способом допитливому відвідувачу доведеться переміщатися між громадами

Страуси як хобі

37-річний Віталій Яценко зустрічає мене біля двору в робочому одязі. Для нього такі візити не в новинку. Останнім часом про його страусину ферму почали писати газети, тож потік бажаючих подивитися на птахів чи поговорити з господарем не припиняється.

Ферма знаходиться у селі Піщане Піщанської ОТГ під самим Кременчуком. Разом з кількома іншими підприємцями Віталій потрапив у Кластер зеленого туризму.

Звідси можна побачити висотки у місті. Підходячи до двору, зустрічаю двох хлопців на саморобній автівці. Виявляється, син господаря Сергій, якому лише 13 років, разом з другом гасають по околиці.

страус

Віталій розповідає, що займається страусами вже шостий рік.

– Пам’ятаю, Сергій якраз пішов у перший клас, перший день навчання, я стою на лінійці, а мені дзвонять – забирай страусів, – усміхається чоловік.

Про страусів дізнався з інтернету, більше року готувався. Водити екскурсії не думав, брав для розведення та продажу “курчат”. Але зараз страуси – це хобі, заняття для душі. За ними доглядає сам Віталій.

– Великого клопоту не приносять. Годин в дев’ять ранку годую, потім ще о п’ятій вечора. Нічого складного. – розповідає підприємець.

страуси

Страусів же всього вісім: три самці та п’ять самок. Страусів по іменах не називає, але здалеку може розрізнити по характерах. Ось цей – лідер, цей тримається осторонь, а цей невеличкий, але в період спарювання може дати жару іншим.

Розпитую, що збирається далі робити з птахами?

– Страуси живуть 70 років. Тож якщо набридне працювати на теперішній роботі, в будь-який момент можу ними зайнятися. Час є, – відповідає Віталій.

Окрім страусів, Яценко тримає білих поштових голубів.

– З дитинства думав, що буду щось тримати, – усміхається. – Були в мене різні декоративні голуби, то пороздавав, залишив лише білих.

Розмова переходить до зеленого туризму.

– От зараз почали рекламувати, написали в газети, то до мене їдуть екскурсії. Я взагалі не розраховував на це, там якусь мінімальну суму беру.

(Дізнався все ж – 10 гривень з дітей та 20 з дорослих).

Віталій паралельно працює, тож страусівництво є побічним заняттям. Робітників не наймає, каже, невигідно. Доведеться і страусів, і робітників утримувати. А це вже важко.

Цікавлюся щодо Кластеру та місцевої влади.

– Ну як сказати. Мене внесли туди, але мені від цього ні холодно, ні жарко. Допомоги не дають, та то може й краще. Про Кластер чув, але не їздив по іншим місцям. Часу немає. Вже давно не був у відпустці.

Що таке Кластер зеленого туризму?

Кластер зеленого туризму має власну назву “П’ять перлин Дніпра”, по кількості громад, що об’єдналися.

Фото: https://kg.ua/news/pyat-perlin-dnipra-abo-yak-kremenchuzhanam-shvidko-vtekti-vid-civilizaciyi

Фото: https://kg.ua/news/pyat-perlin-dnipra-abo-yak-kremenchuzhanam-shvidko-vtekti-vid-civilizaciyi

Початково громади намагалися визначити власні пріоритети в об’єднанні. Планувався наступний маршрут:

  • “Екологічна стежина ім. В. І. Вернадського”, Омельницька ОТГ
  • “Скарбниця старожитностей”, Пришибська ОТГ
  • “Культурно-гастрономічні традиції Кременчуцького краю”, Недогарківська ОТГ
  • “Рекреаційно-туристичний комплекс рідного краю”, Піщанська ОТГ
  • “Білецьківський край – полуничний рай”, Білецківська сільська рада

Концепція залишилась, хоча можна помітити деякі корективи. Цього літа-осені громади Кластеру презентували розроблені туристичні маршрути. Кластер переважно спирається на вже існуючі об’єкти або ж намагається стимулювати до їх створення.

До речі, цікаво, але сайт Полтавської ОДА у розділі “Маршрути зеленого туризму в області” не вказує Кластер в Кременчуцькому районі. Сайт “Полтавщина туристична” – офіційний туристичний ресурс обласного рівня – також оминає увагою об’єднання.

Турагентство місцевого формату

Щодо роботи Кластеру вирішую поспілкуватися з людиною, на яку покладена безпосередня відповідальність. Анастасія Калініченко, директор комунального неприбуткового підприємства “Зелений кластер 5 перлин Дніпра” з готовністю погоджується на зустріч. Невеличкий кабінет знаходиться у приміщенні Недогарківської сільської ради, де на столах купи документів.

– Поки працюю я та бухгалтер. Та ви сідайте, не стійте! – мені звільняють стілець.

Анастасія лише нещодавно стала директором – з вересня. Зараз живе у Кременчуці та кожен день їздить на роботу до Недогарок. Розповідає, що бере участь у художній самодіяльності – співає. І часто тут з’являлася, тож і запропонували працювати. Але сама є туристом-споживачем, і до цього не займалася наданням послуг.

те

Ми обговорюємо з Анастасією роботу Кластеру зеленого туризму. Проблем наразі більше, ніж може здатися. Хоча підписання угод відбулося ще рік тому, саме підприємство створене лише у серпні 2018 року при Недогарівській об’єднаній громаді.

Весь час намагаюсь спрямувати розмову до цифр та планів, мало не випитую. Це видається не настільки легко.

– Розумієте, – веде мову Анастасія. – Все знаходиться в роботі. Думаємо над цільовою аудиторією, просуванням. До нас приїжджають експерти проекту U-Lead, Кластер буде у стратегії громади. Але поки документів немає. В цифрах підрахунки ми не робили, я працюю лише з вересня. Тож ще рано. Підписання меморандуму – це одна дата, а початок діяльності – інша.

Цікавлюся, в чому ж суть комунального підприємства. За словами Анастасії, її функція – туристичний менеджер – не керувати підлеглими, а координувати роботу в громадах. Таке собі “турагентство місцевого формату”.

– Що ми таке? Ми як турагентство, але по нашим громадам. І основне завдання – комунікувати, розповідати та привертати увагу туристів. Ми ж об’єднуємо приватних осіб, підприємців, які діють на власний розсуд. Але разом завжди можна добитися більшого.

Звертаю увагу, що з логістикою в громадах проблеми. Пані Анастасія погоджується:

– Так, є таке. Ми зараз орієнтуємося на екскурсійні групи. Якщо турист “сам” і без автомобіля, буде важко добиратися.

Кластер розкиданий географічно навколо Кременчука. Це важко – за один день об’їхати все. В будь-якому разі, повз місто не проїдеш. Але для кластеру головне не те, щоб люди відвідали усі п’ять перлин, а щоб обрали саме те, що їх цікавить.

Три “але” для туризму

Туризм може стати джерелом доходів. Якщо побороти кілька але.

Перше – туристи бувають різні. Це пов’язано з цільовою аудиторією та інфраструктурою для аудиторії. Наприклад, ви можете думати, що в дитячий табір приїдуть дорослі та навіть поставити там гральні автомати. І це навіть принесе певний дохід. Але аж ніяк не ту кількість грошей, на яку розраховуєте. Дивний приклад, насправді, характеризує український підхід до питання. Не всі туристи поїдуть на красиву травичку та чисту водичку, особливо якщо потрібно їхати на автобусі (який хтозна коли ходить) кілька годин. І це від міста, куди ще потрібно теж чимось дістатися.

Туризм може бути внутрішнім і зовнішнім. І якщо орієнтуватися на останній, то, як мінімум, хтось має знати англійську мову. І не лише викласти інформацію “десь” в інтернеті, а й потім допомогти туристам. Ну добре, у нас є вчительки англійської. Якраз перекваліфікацію пройдуть при оптимізації шкільної мережі.

Друге: туристи – це ресурс. І він скінченний. А це означає конкуренцію за туристів. Про це часто забувають, “засіюючи” в усіх планах розвитку туризм як один з напрямів. Кілька сіл одне біля одного навряд чи зможуть стати “центрами туризму у регіоні”, хоча дана фраза і може з’явитися в їхніх стратегіях. За туристів потрібно боротися, і те, що їх у нас не так і багато – ознака нашої позиції по цьому питанню.

Третє – в туризм треба вкладатися одразу.

Знаєте анекдот про те, як Рокфеллер став мільйонером? Він купив одну картоплину за один цент, помив, і продав за два центи. Потім купив дві картоплини, помив, продав за чотири центи. Потім купив чотири картоплини, помив та продав… А через місяць дядько заповів йому мільйон доларів.

У туризмі доведеться одразу вкласти, а потім отримати. Ентузіасти диких походів не принесуть коштів готелям Еміратів.

І потрібно зрозуміти, що ви хочете від туристів. Приїхати на один день, відвідати усі музеї та поїхати? Чи зробити турне по пивним ресторанам? А може залишитися на одну, дві чи три ночі? З туристами приходять гроші, але питання де і як вони будуть їх залишати. Одинока заправка посеред пустелі може встановити шалені ціни на бензин, але навряд чи стане популярним туристичним місцем. Хоча грошей кожен “турист” тут залишатиме багато.

Кучерява хата

Наприкінці зустрічі Анастасія запрошує завітати до “Кучерявої хати”, яка знаходиться тут же, в Недогарках. Погоджуюсь, тим більше, що трохи часу є.

Віталіна Нетребко, господарка закладу, зустрічає з розпростертими обіймами. Сама місить пиріжки та смажить їх на пательні тут же. Над головою звичайна лампочка Ілліча, звисає на проводі. Тут буде ручна люстра з лози.

виш

Заварює чай у глиняні чашки. При цьому сором’язливо ховає за спину електричного чайника:

– Я б могла і на вогні, але так буде довше… навіщо воно нам, ото чекати.

І всміхається. Намагається максимально зробити все автентично, тож “нових” речей тут немає.

виш2

– Я не хочу створити просто музей. Ну кому оце цікаво – приїхати, подивитися і поїхати. Ви ж знаєте, як ото діти – потрібно всього доторкнутися, все помацати. Саме про це я і думаю – ви можете повністю зануритися в цю стародавню атмосферу. Я – тільки за! – гордо заявляє Віталіна.

“Кучерява хата” з’явилася кілька тижнів тому, тож роботи непочатий край. З трьох кімнат облаштована одна. Згадується стара хата дідуся з бабусею.

– Три неділі всього тут. Зараз приводимо у належний стан, можете зайти збоку подивитися, якою вона була – там ще недороблено. – ділиться секретами.

Чому хата “кучерява”? Після першого погляду на господиню питання одразу відпадає. Віталіна намагається створити повністю автентичний куточок національної культури. Ми говоримо довго, близько години. Хазяйка уміє і розважити, тож основні питання поступово змінюються на анекдоти. Не соромиться і міцного слова, особливо там, де це сприяє розумінню.

Сама хата не належить Віталіні, вона домовилася з господарями, що зможе зробити щось нове.

лавка

Віталіна раніше працювала у клубі. За її словами, займалася усім, окрім роботи техпрацівниці. Тож проблем з організаціє концертів не виникне.

Але от з ціною ще визначитися сама не може. У майбутньому у хаті можна буде й переночувати. Повністю “стати” частиною цього періоду. До речі, ночівля гостей для Кластеру – проблема. Якщо їдете на кілька днів, то, вірогідно, заночувати доведеться в Кременчуці. Тож подібний куточок буде дуже у нагоді.

– А як щодо туристів? – намагаюся перевести розмову в економічне русло.

– Мені це дуже цікаво. Я роблю це і для себе, щоб зберегти традиції. Але хочу, звичайно, щоб і люди приїжджали. Буду об’єднуватися ще з однією садибою. Колективи підключатиму. Ми можемо все! Можемо співати, можемо екскурсії водити, робити тематичні заходи, ті ж ляльки-мотанки виготовляти. І почастувати туристів не проблема. Якщо розумієте, про що я. Весілля можна тут організувати. Поставимо шалаш надворі – і все! Гуляємо!

Майбутнє

Покидаючи громади, відчуваю неоднозначність. Я зустрівся з чудовими людьми та відвідав цікаві місця. Безперечно, отримав задоволення. Але… плани і реальність іноді розходяться. Тим більше, коли і планів-то немає.

Все тримається на ентузіазмі окремих осіб. Так, хтось із “влади” задумав створити Кластер, побачивши інші успішні приклади. Є травичка, є водичка, є краса. Але наповнюється це все за рахунок окремих осіб.

Віталій Яценко займається страусами як хобі. Для нього ферма не є джерелом доходів. Можливо, колись в майбутньому…

Віталіна Нетребко свою “Кучеряву хату” теж робить на ентузіазмі. Звичайно, із задумом на гостей, але поки це ті ж плани.

Більш того, для мене візит відкрив ще одну особливість. Місця, що я відвідав та про які чув, здавалися окремими локаціями. Та ж гора Пивиха, найвища точка Полтавської області. Якби їх звести воєдино – все стало б дуже чудово. А поки відстань може стати бар’єром, який потрібно подолати.

За туристів необхідно боротися. Це починають розуміти, і в цьому напрямі починають рухатися громади. Децентралізація надає додаткових повноважень на місця. Комусь пощастило більше з нафтовими родовищами, комусь не пощастило. Туризм зможе стати рятівником економіки, але не для всіх. Не кладіть яйця в одну корзину – пам’ятаєте прислів’я?

Але хто не пробує – той не отримує. А що буде, покаже лише майбутнє.

Костянтин Донченко

15 листопада 2018