Історія, що повторюється. «Антифашист» Путін та націоналістка Ле Пен

0

Путін, як головний “антифашист” світу, дуже непослідовний у своїх антифашистських діях. Коли проти одних “фашистів” він кидає військо, веде гібридну війну, анексує їх території, то іншим ультраправим він тисне руки. І тут ми бачимо, що  історія повторюється, бо Москва вже й не раз так робила…

Антифашист Путін та націоналістка Ле Пен

Антифашист Путін та націоналістка Ле Пен

У «білокам’яної» є «добра» політична традиція – воювати з одними націоналістами, засуджуючи цю ідеологію та світогляд, і паралельно – дружити з іншими. Повернемося у тридцяті роки, пригадуючи Йосифа Сталіна, на якого частина росіян так любить рівняти сучасного кремлівського диктатора. Тоді Джугашвілі руками та головами своїх партійців вигадував неіснуючих націоналістів та фашистів «на» Україні. Справа так званої «Спілки визволення України» та «Українського національного центру», репресії проти інтелігенції іншої країни (Українська РСР де-юре мала право на самовизначення, де факто радянський уряд в Києві кермувався ляльководами із Москви) – головні прояви цих вигадок. Сталін спав і бачив українських буржуазних націоналістів та фашистів, які тільки й підбурюють жителів сусідньої республіки до незалежності, ведуть шкідництво у промисловості та взагалі хочуть розвалу Радянської держави, як от-от встане з колін.

А які ж націоналісти були вигідними для Сталіна? Якщо вірити у версію Віктора Суворова, за якою кремлівський вождь привів до влади у Німеччині Адольфа Гітлера – націоналіста, проте ще й соціаліста, то подвійні стандарти Москви одразу розпливаються нафтовою плямою по водних просторах політичного моря, в якому плавала тогочасна Європа.

Гітлер Сталін

Навіть коли ми відкинемо догади Суворова, то пригадати співпрацю Сталіна й Гітлера матимемо не один привід. Це й активні торгівельні відносини двох держав, обмін дипломатичними представництвами, ну і звісно – 1939 рік. Пакт «Молотова-Ріббентропа», а за тим – агресія проти Польщі, таємний протокол, приєднання Прибалтійських держав, мовчазна згода Сталіна на Німецьку агресію у Західній Європі – все це прояв вибіркового «антифашизму» Москви.

Сьогодні історія повторюється. Росія напала на Україну, а виконавці її агресії – бойовики так званих «ДНР» та «ЛНР» торочать, що б’ються з фашистами. Кремлівські пропагандисти, зокрема Дмитро «совпадєніє, нє думаю» Кисельов, малюють українців як злих націоналістів. І в той же час Путні тисне руку націоналістам з іншої держави – Франції.

Марі Ле Пен, французька націоналістка, лідерка «Національного Фронту», яка обіцяє, що Євросоюзу скоро кінець, яка визнає усю законність кримської анексії, є заледве не головним союзником кремлівського диктатора у старому світі. Росія завше любить будувати мости з прихильниками реваншу та перерозподілу світу. Таким реваншистом був також уже згаданий Гітлер, якого цілком логічно не влаштовувала повоєнна Європа (німці платили репарації, їм було заборонено мати велику армію, авіацію, німці були пригнобленою нацією за гріхи розпалювання Першої світової, яку по-суті розпалили всі – і Англія, і Франція, і Австрія).

Ле Пен дає непрямі обіцянки покінчити з цією післявоєнною, пост-біполярною Європою. На її думку союзу не буде, бо люди не хочуть там жити. Звісно, ніяких соціологічних досліджень, цифр, чи хоча би відсилок на антиєесівські мітинги та акції, Марі не робить. А навіщо цифри та факти, коли можна просто сказати-люди не хочуть, люди не люблять ЄС. Так само нацисти не особливо апелювали цифрами, коли забирали у чехів Судети.

Британський тижневик The Economist помістив на обкладинку карикатуру на Путіна, Трампа і Ле Пен.

Британський тижневик The Economist помістив на обкладинку карикатуру на Путіна, Трампа і Ле Пен.

Звісно, невдоволення об’єднаною Європою мається. Приміром, британці провели референдум, який показав, що королівство не хоче бути а складі ЄС. Настрої французів стосовно ЄС – тема окремої статті, але там є яко негативні тенденції, так і позитивні.

Росія любить називати речі не своїми іменами. Якщо сьогодні українці є фашистами, то під час Другої світової фашистами були німці. Хоча справжні фашисти, ми всі знаємо – це Муссоліні та його чуваки у чорних сорочках.

Чому Москва обізвала німців тим, ким німці насправді не були? Та бо Гітлер будував у Німеччині інший соціалізм, не радянський, не інтернаціональний, а навпаки – національний, в межах однієї держави, для однієї нації. Такий же соціалізм, чи то пак – комунізм, раніше хтіли будувати українські ліві – Грушевський, Винниченко, а потім Хвильовий, Скрипник, Шумський. Тільки без національної ненависті та винищення інших народів. Сталін не міг терпіти, що десь ще є соціалісти, і ці соціалісти – не друзі, а вороги СРСР.

Сталін не міг змиритися, що у світі ще десь є соціалісти, які – нерадянські. Саме тому кремлівська пропаганда обізвала націонал-соціалістів фашистами, аби народ СРСР не плутався й не задавав зайвих питань, штибу «Влада, поясни за соціалізм, а чому це вони соціалісти, але не з нами?».

Українці почали рухатися до Європи. Але не до тієї Європи, яка вигідна Путіну. Тому ми й фашисти. І якщо Ле Пен, як Гітлер, порушить обіцянки дані кремлю – то нічого дивному у тому не буде. Адже історія повторюється…

Колаж: Рузанна Давітян 

Коментувати

19 вересня 2017