Історик: “Про фільм «Волинь» у ЗМІ активно говорили тоді, коли публікувалися Е-декларації”

Цієї осені у Варшаві відбулася Міжнародна конференція «Чи беремо ми уроки з історії? Культура пам’яті як шлях до європейського порозуміння». На ній історики та представники громадських організацій з Німеччини, Польщі, Росії, Білорусі та України говорили про історичну пам’ять, сталінізм, Другу світову війну, Голокост. Одним із учасників конференції став полтавський історик Ігор Сердюк. Тож ми вирішили запросити його до студії видання «Трибуна», і розпитати про актуальні теми історичного минулого, і зокрема – про дражливу тему, яка нещадно експлуатувалася українськими медіа – тему фільму «Волинь», який нещодавно вийшов у Польщі.

Ігор Сердюк: «Про фільм «Волинь» у ЗМІ активно говорили тоді, коли публікували Е-декларації»

Ігор Сердюк: «Про фільм «Волинь» у ЗМІ активно говорили тоді, коли публікували Е-декларації»

– Ця тема є перебільшеною для нас нашими ж медіа, нашими ж політика, які гарно її експлуатували. На конференції у Варшаві поляки більше розповідали про меморіалізацію Голокосту, про меморіалізацію місць пам’яті у Треблінці, про свій досвід боротьби з комунізмом. На початку 90-х історики стали важливими у тому, аби виявити, хто був відповідальним за злочини комунізму. Було зроблено все, аби ці люди далі не перебували при владі. Для поляків важливішою є спільна політика пам’яті з Німеччиною, яка дасть змогу подолати їх бар’єри, що виникли після Другої світової війни. Волинь, звісно, це жахлива сторінка для поляків, але порівняно із тотальним знищенням Варшави, з переходом Польщі під Радянську окупацію, на темі Волині не так сильно акцентують увагу, хоча вона також проговорюється і є важливою, – розповідає Ігор Сердюк.

Полтавець розповів, що поляки ще з кінця 80-х років збирали інформацію як про злочини комуністичного режиму, так і про Волинь 1943 року. Саме ці документи були використані режисером Сможовським при роботі над фільмом.

З іншого боку, як зазначив історик, існувала спільна польсько-українська міжурядова угода про фінансування інтерв’ю з усної історії на Волині. Цікаво що, польська сторона гроші виділяла, українська – ні.

– Волинь, як трагедія, це місце для діалогу. Про це треба говорити, але говорити фахово. Коли на конференції почали розмову про події 1943 року на Волині, полякам одразу задали питання про Єдвабне. Це польське село, в якому жила велика єврейська громада, і саме поляки були учасниками винищення єврейського населення у липні 1941 року. Це цікава сторінка історії, але про неї всі мусили забути, доки один польський історик написав про це книгу, – розповідає Ігор Сердюк.

Крім того, наш гість працює редактором історичного порталу Historians.in.ua. Пан Ігор відзначив таке цікаве спостереження, пов’язане з публікацією матеріалів на історичну тематику в мережі: коли пост чи стаття стосуються Київської Русі або Гетьманщини, де є широке поле для наукового обговорення, то дискусії зазвичай буває мало. Але, коли мова заходить про Степана Бандеру, УПА чи Волинь, тоді починаються справжні словесні перепалки та «батли».

– Люди отруєні історією. Приміром, однією з топ-новин осені є новина про фільм «Волинь». Новина про «Волинь» з’явилася тоді, коли йшла мова про електронні декларації. Всі медіа забили інфо-простір Волинню, і ми починаємо лементувати: поляки зняли ось такий фільм, хоча куди більша трагедія розгортається у нас під Полтавою, якщо проїхати та подивитися на оті маєтки, які у Верхолах. Для нас має бути набагато більшою трагедією реальні проблеми, а ніж те, що поляки зняли фільм про Волинь. А все тому, що більшість медіа належать саме тим людям, які подають декларації та прикривають свої статки. І ми тут сваримося про те, чи герой Бандера чи ні. А що він доброго або ж поганого зробив безпосередньо для мене чи для вас, щоб це нас могло посварити , – міркує Ігор Сердюк.

Повну версію інтерв’ю дивіться незабаром.

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: