Ігор Мацицький і його боротьба «за», а не «проти»

Сьогодні серед успішних людей реформатор, який бачить вектори розвитку та прямує до них, не боячись змінювати та змінюватися. Ігор Мацицький, голова обласного наркологічного диспансеру, поділився з журналістами «Трибуни» поглядами на минуле, теперішнє та майбутнє наркології Полтавщини.

26

Упродовж останніх років галузь допомоги наркозалежним не тільки активно розвивається в нашій області, а й показує результати. Зокрема в 2012 році Полтавщина стала одним із трьох учасників проекту з упровадження комплексного пакету послуг для лікування ВІЛ-позитивних і наркозалежних людей. При цьому, зафіксована кількість хворих сягала 2-х тисяч. Чи змінилася ситуація сьогодні?

Одразу прокоментую цифри. Дві тисячі – це зареєстровані наркозалежні, ті, які згодилися на спостереження та профілактичне лікування. Взагалі залежність – це захворювання латентне, приховане. Раніше побутувало порівняння з айсбергом: себто відомий показник треба множити на десять, аби зʼясувати реальну кількість. Мене завжди цікавило – чому саме на десять?

Нашим диспансером і громадськими організаціями проведено відповідні анонімні опитування, і різні методики в різні роки показали, що треба множити на чотири чи пʼять. Тобто з урахуванням зареєстрованих, це близько 8-10 тисяч реально. Цей баланс характерний практично для всіх країн, і показник залишається стабільним нині.

Ще додам: слово «боротися», в аспекті лікування наркозалежності, у мене завжди викликало певне неприйняття, оскільки «боротися з чимось» не можна, «боротися» можна «за щось».

1-min

Кожна людина, яка присвятила себе певній сфері, яка професіонал, хоче бути адекватною попиту. Полтавська наркологія, з огляду на це, бажає відповідати попиту тих, хто відчув, що має проблему. Якщо в людини зʼявилася внутрішня мотивація, що «мені в житті заважає алкоголь чи наркотики», і вона звертається за допомогою, то ми зобовʼязані надати її. Це буде непорядно й непрофесійно, якщо ми не зможемо запропонувати те, що конкретно підійде субʼєкту. Тому вже з початку моєї роботи постала мета: не в одній багатоповерховій установі з багатьма відділами зібрати всі види допомоги, а вийти за межі наркологічного закладу. Щоб це були й громадські організації, і групи взаємодопомоги, і релігійні конфесії, які можуть працювати в спільному векторі, і різноманітні анонімні групи, і заклади охорони здоровʼя.

2-min

Усе, що ми пропонуємо, базується на особливостях людини, на деталях формування її залежності, на наявності чи відсутності мотивації. До речі, у людини має бути воля, мотивація. Якщо є щось або хтось, кому заважає алкоголь або наркотики – робота, важлива людина, стан здоровʼя, – тоді вона звернеться за допомогою. Наша мета – утілити багатовекторний варіант послуг, щоби люди за допомогою лікарів чи психологів серед усього могли знайти собі допомогу.

Розкажіть, будь ласка, докладніше про проект та запроваджені реформи.

У 2012 році зайшов проект UNODC (Управління ООН з наркотиків та злочинності), який визначив зовнішнім аудитом три області – Київську, Харківську та Полтавську, – а потім уже в межах цих регіонів зʼясовували, чим вони відрізняються.

Реформи розпочалися ще до того. Я коли прийшов у наркологію, то які були підходи: є ми, а є – вони. Ми – це медики, правоохоронці, навіть батьки – суспільство, яке надає послуги; вони – споживачі. Як спілкувалися з залежними: ти припиняй вживання, і тоді ми, суспільство, дамо за це певні бонуси. Може, роботу, може, якісь соціальні блага в родині. Але мотивації немає.

Тоді в процесі цих реформ зʼявилися нові погляди – зокрема замісна терапія, яка приймає людину з її захворюванням; немає в неї поки що можливості та вмінь жити без того буферу між собою та довкіллям під назвою психоактивна речовина. От і спробуй, вживаючи наркотики контрольовано, створити родину (і створюють сімʼї), знайти роботу (і знаходять її), якось структурувати себе. Спробувати отримати задоволення від життя паралельно з тим задоволенням, яке приносить наркотик (а він приносить задоволення, якби не приносив – ніхто б не вживав).

3

Які реформи, на Вашу думку, актуально розпочати сьогодні?

Уже починається реформа, яка цілком співзвучна з філософією наших поглядів. Це сімейна медицина. Людина, яка хворіє, сама ставить собі діагноз, іде в лікарню, стоїть у черзі. І якщо вона до мене прийшла, значить я маю її лікувати. А неврологічні або терапевтичні захворювання?

4-min

Конкретний приклад: у родині в матері гіпертонічна хвороба, у батька – ешемічна, у старшої доньки – діабет, який чомусь не компенсується інсуліном, а в молодшої дитини – зловживання наркотиками. І виявляється, що всі негаразди зі здоровʼям інших членів родини спричинені переживаннями за проблеми меншого. Так, закцентувавшись на останньому та лікуючи одну людину, ми бачимо, як одужує вся родина. Таким чином, сімейному лікарю делегуються повноваження моніторингу, діагностики та первинної профілактики родини. Далі порядний лікар направлятиме до вузького спеціаліста.

5-min

Ви щойно говорили про злагоду між медпрацівниками. А як щодо співпраці з громадськими організаціями, місцевими активістами та лідерами думок?

Не співпрацювати з подібними організаціями, якщо ти бажаєш розвиватися, просто неможливо. Комунальні установи МОЗ – ми так чи так певним чином обмежені наказами, постановами, протоколами, стандартами, звітністю. Ці документи змінюються набагато повільніше, ніж необхідно. Крім того, проекти, які пройшли Полтавщиною, не завжди підтримуються наказом. Тобто проект закінчується – потисли руки, і все. А далі? Має бути наказ від МОЗ, який оцінив, чи проект гарний (і тоді його продовжують), чи поганий (до нього більше не звертаються). На жаль, такого немає. Тому в нас межі свободи набагато менші, аніж хотілося б, у реалізації будь-якого напряму.

Тут допомагають громадські організації. Десь тут [показує папку] 15 або 16 договорів з неурядовими спільнотами, серед яких «Світло надії», «Вихід є», «Сім шляхів», різні конфесії (якщо привʼязати якусь одну, то інші залишаться осторонь), анонімні угрупування наркоманів, алкоголіків, навіть гравців, а також родичів. Є стандартні протоколи та плани лікування, які ми починаємо, а представники згаданих організацій упроваджують серед пацієнтів філософію певної програми реабілітації, і потім майже «за руку» ведуть та залучають у подібні програми поза межами нашого відділення. За нашими стандартами, людина максимально може лікуватися 28 днів. А далі? В інших областях вона йде в нікуди й найчастіше повертається до вживання. У нас вона йде в ту громадську організацію, яка веде певний амбулаторний проект, і хворий продовжує одужувати. Це не означає, що все так гладенько й гарно. Це тривале захворювання, яке має загострення та ремісії. Наше завдання – зробити, щоб ремісії були якомога довшими, а загострення – нетривалими.

7-min

В одному з інтервʼю Ви зазначили, що важливим аспектом реформ у наркології є ставлення громадськості до проблеми залежності. Як можна його сформувати, щоб воно сприяло розвитку, а не гальмувало його?

6

90% тих, хто потрапляє до нас на лікування, мають зовнішню мотивацію. Тобто їм сказали: іди, лікуйся, інакше в тебе будуть негаразди. А наша задача – проінформувати щодо того, що з тобою відбувається насправді, та мотивація на зміни: якщо ти хочеш змінити життя, ти маєш змінити щось у собі та робити ці перші кроки. Обовʼязково, до речі, працюємо з родичами. Вони можуть відмовитися, але тоді очікуваний ефект від лікування знижується наполовину. Тому що родина – це самозалежне коло.

Відео: Сергій Котелевець

Інфографіка: Катерина Кисла

Залишити відповідь
Коментувати

4 Коментарі

Знаю Игоря Анатольевича как специалиста и лучшего специалиста, с кем общалась в сфере борьбы с наркозависимостью. Спасибо вам! Но в интервью есть негатив, который может быть субъективным, а в целом статью лайкаю – хорошее интервью с хорошим человеком.

2016-09-10
Катя
Відповіcти
0

буду дуже вдячна, якщо вкажете на негатив
дякую, що висловлюєте свою думку!

2016-09-10
Єгорова Анна
0

Например, фотография мне одна кажется агрессивной – но я же говорю – это мое субъективное мнение

2016-09-10
Катя
0

спробуємо змінити)

2016-09-10
Єгорова Анна
0

Останні новини:

Читайте також: