Ідеолог Незалежності. 5 життів Миколи Міхновського

1

Міхновського називали самостійником, радикалом та навіть першим в історії націонал-соціалістом. Він боровся проти російських пам’ятників, ще до того, як це стало мейнтсримом, писав, що Україна має бути незалежною задовго перед тим, як цю ідею проголосили в Українській Народній Республіки. Так ким же все ж таки був і як прожив свої 5 життів запальний полтавський радикал, ідеолог та революціонер Микола Міхновський?

mikhnovskiy1

Життя № 1. Братство тарасівців

Юний Микола вступив навчатися до Київського імператорського університету Святого Володимира. Часто буває, що студенти саме історичних, юридичних, філософських факультетів долучаються до правої, лівої чи національно-визвольної боротьби. Міхновський вже з першого курсу почав тусуватися зі студентами, які котирували український рух. Навіть малася організація – «Молода громада».

Потусувавшись близько року, а то й менше, Микола зрозумів, що громада – це добре, але потрібно переводити боротьбу в політичну площину. «Молодогромадівці» наслідували ідеї «Старої громади» — організації української інтелігенції у Києві, що займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю, діяла з 1859 до 1876, коли була заборонена Емським указом.

Міхновський вважав, що потрібно писати політичні памфлети, оживлювати серед інтелігенції ідеї боротьби за політичні права українців. Ставши членом «Братства тарасівців», він почав писати «Credo молодого українця». Як же було це кредо у думках та писаннях Міхновського? Він бачив самостійну суверенну Україну, соборну, цілу і неподільну, від Сяну по Кубань, від Карпат до Кавказу, вільну між вільними, без пана і хама, без класової боротьби, федеративну всередині.

Наше покоління мусить створити свою українську національну ідеологію для боротьби за визволення нації і для створення своєї держави… Будемо жити своїм розумом, хоч би він був і неотесаний, мужичий, бо інакше ми своєї нації ніколи не визволимо. В протилежність московському революційному інтернаціоналізму і соціалізму, наш шлях іде по лінії індивідуалізму і революційного націоналізму, – писав Міхновський

Тарасівці взагалі були ще тими чуваками. Зібралися на могилі Шевченка, дали клятву боротися за ідеї України, поширювати слово Тараса Шевченка. Пізніше їх заарештувати. Міхновський уникнув арешту, поїхав до Харкова, а перед тим – закохався.

mikhnovskiy2

Життя №2. Любов, ненависть, Харків та Лубенська справа

Микола влаштувався працювати адвокатом. Але розвивати свою кар’єру саме у Києві йому не вдалося. Купідон, своєю стрілою поцілив прямісінько у серце: Міхновський закохався у дружину свого начальника, і вони разом мусили дременути зі стольного граду. Та батьки були проти їх стосунків. Весілля не відбулося. Микола з головою поринув у роботу. І недарма: його адвокатська майстерність врятувала життя політикам і журналістам, лідерам українського монархічного руху братам Шеметам. Під час російської революції 1905 – 1907  року брати Шемети разом з колегами організували «Лубенську республіку». Пізніше, за участь у революційній діяльності над 57-ма мешканцями Лубен та довколишніх сіл, а також деякими іншими особами у 1907 році був влаштований показовий суд, що проходив у Києві. Він увійшов до історії під назвою відомий під назвою «Лубенський процес».

Але суворий вирок суддів завдяки професіоналізму Міхновського, як адвоката,  згодом скасував апеляційний суд, виправдавши всіх обвинувачених у цій справі.

mikhnovskiy3

Життя №3. Політичний хардкор та культурний терор

Паралельним ходом в житті Миколи Міхновського йшов справжній політичний хардкор. На замовлення Революційної Української партії він написав твір – «Самостійна Україна», в якому виклав ідеї створення незалежної української держави. Але більшість членів РУП не зацінили працю. На думку опонентів Міхновського, брошура не містила соціальних положень ,які би описували, як покращити життя робітників та селян. Саме в цьому сенсі між Міхновським та РУПівцями стався розкол, після якого Микола засновує вже свою політсилу. Українська національна партія. Це була перша націоналістична партія, яка ставила мету, виражену в 10 заповідях:

    • Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.
    • Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.
    • Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.
    • Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.
    • Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.
    • Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.
    • Не зробися ренегатом-відступником.
    • Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.
    • Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.
    • Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш.

Як один із методів боротьби УНП обрала терористичні акти. У 1904 році, коли Росія святкувала 250-ліття «приєднання Малоросії», УНП на знак протесту вирішила підірвати у Харкові пам’ятник російському поету Пушкіну. У Києві та Одесі планувалося висадити у повітря пам’ятники російським імператорам. Акцію у Харкові успішно здійснила підпільна бойова структура УНП «Оборона України» на чолі з Віктором Чехівським. На місці понівеченого пам’ятника Пушкіну були розкидані відозви із закликом до «боротьби за своє національне визволення»

Життя №4. Міхновський та революція

З початком Української революції 1917 року поринув у бурхливе море громадсько-політичної та військової діяльності. Саме за його безпосередньої ініціативи  у Києві в березні 1917 року відбулися три військових віча, останнє з яких 11 березня ухвалило рішення про формування Першого українського полку імені гетьмана Богдана Хмельницького. Але соціалісти із Центральної поставилися негативно до ідеї  створення власної армії, сподіваючись, що у коли буде потреба, то  народ сам збереться у «народну міліцію». УЦР розпустила військо. Міхновський не здавався. У червні 1917 року він взяв участь у  формуванні військової частини, яка проголосила себе Другим українським імені гетьмана Павла Полуботка козачим полком.

Центральна рада дала наказ розпочати слідство через такі «зухвалі» дії самостійників. Та все ж, прямих доказів участі Миколи Міхновського у повстанні не було. Він був затриманий, хоч слідство проти нього не велося. На прохання Володимира Винниченка та Симона Петлюри військова влада під охороною жандармерії відправила його на Румунський фронт для проходження служби.

Життя №5 Микола та радянська влада

Після поразки української державності Міхновський виїжджає на Кубань. Він оселився в станиці Полтавській, почав вчителювати, якийсь час служив у кооперації. Є неперевірені свідчення, що він також викладав в Учительському інституті.

mikhnovskiy4

1924 року Микола Міхновський повернувся до Києва, де був заарештований ДПУ. Важко сказати як велося слідство, чи було взагалі відкрито «справу Міхновського». Відомо лише, що після кількох днів допитів він опинився на волі.

Вже наступного дня, 3 травня 1924 року, трапилася трагедія: Миколу Міхновського було знайдено повішеним у садку в садибі Володимира Шемета, де він квартирував. Серед української громадськості та науковців дуже довгий час точилася дискусія щодо причин смерті відомого політичного та громадського діяча. Так, існує версія про те, що смерть Міхновського — справа рук ДПУ. Згідно даної версії, радянським каральним органом — ДПУ, після вбивства М.Міхновського, інсценізованого під самогубство, була підкинута «прощальна» записка, начебто написана рукою самого Миколи Міхновського, згідно свідчення Ждана Шемета — сина Володимира Шемета, у якого проживав свої останні дні Міхновський та який у 1998 році засвідчив, що його батько знайшов у кишені покійного записку з таким текстом:

Волію вмерти власною смертю! І сюди круть, і туди верть, однаково в черепочку смерть, як каже приказка. Перекажіть моє вітання тим, хто мене пам’ятає. Ваш Микола.

Інфографіка: Рузанна Давітян 

Коментувати

1 Коментар
петро
• 19:35 | 01 квітня 2017

ганьба таким “дослідникам”. п. киридон

Відповіcти
20 вересня 2017