Експорт вітчизняних товарів у ЄС та що йому заважає

Світлана Варвянська
14:02 | 23 лютого 2017
0

У європейські країни Полтавщина експортує 40% від загального об’єму власного експорту – на суму понад п’ятсот мільйонів доларів США на рік. Здебільшого це мінеральні та рослинні продукти (зокрема, зерно) та готова харчова продукція. Промисловими товарами з Європою Полтавська область торгує не надто жваво.

Що експортує Полтавщина

Що експортує Полтавщина

Щоб вільно торгувати з ЄС, українському експортерові недостатньо виготовити продукцію відповідно до європейських гармонізованих стандартів та випробувати її в Україні, отримавши цілком законний сертифікат. Адже їй доведеться сертифікуватися ще раз – у європейських органах, коли цього вимагають директиви ЄС на відповідний вид. І ця вимога не видається надто строгою, якщо врахувати, що деякі наші “контори” видають такі документи без жодних лабораторних випробувань.

– Звісно, дешевше і швидше отримати сертифікат відповідності в органі, де стоїть стілець, стіл та принтер для друку таких документів, аніж у серйозній установі, що має свою лабораторію і висококваліфікований персонал. Адже обидва документи матимуть однакову юридичну силу. Однак перевірка вашої продукції інспекторами ринкового нагляду у ЄС і коли-небудь в Україні, яка продемонструє недотримання вимог і невідповідність продукції, обійдеться бізнесу дорожче, ніж співпраця з кваліфікованими лабораторіями та органами сертифікації, – стверджує незалежний експерт з питань технічного регулювання Дмитро Луценко.

Однак зв’язуватися з лабораторним контролем якості власних виробів, принаймні промислової групи, задля їх сертифікації, місцеві виробники дійсно хочуть не завжди. З різних причин. Зокрема, ДП «Полтавастандартметрологія» має у своєму складі лише два науково-дослідних випробувальних центри: харчової продукції і ламп та електротехнічного обладнання. Виробники будь-яких інших промислових товарів, які підлягають сертифікації згідно з європейськими вимогами, повинні шукати відповідні лабораторії по Україні. А це — додаткові витрати.

Техрегламенти і стандарти: що і навіщо

Утім, не європейською сертифікацією єдиною. Для безперешкодної торгівлі з ЄС Україні потрібно багато врегулювати у законодавчому полі. Останній потрібний для цього закон — «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» – було прийнято ще два роки тому. Надії на нього покладалися величезні, однак швидко з’ясувалося, що все не відбудеться швидко, як за помахом чарівної палички. Мають бути також прийняті підзаконні акти, в тому числі і так звані технічні регламенти. Тобто, нормативно-правові акти, обов’язкові до виконання, які встановлюють вимоги до безпеки продукції. Отримати їхній текст можна вільно і безкоштовно. Україні потрібно імплементувати техрегламенти на більш, ніж два десятки видів нехарчової продукції. Наразі із 27 секторів промислової продукції, визначених додатками до Угоди про асоціацію, технічними регламентами охоплено 24 сектори.

Куди експортує Потавщина

Куди експортує Потавщина

Потім – справа за стандартами. Їхні тексти дають конкретні і технічні рішення для задоволення загальних вимог техрегламенту, окремо щодо кожного виду продукції. Тексти стандартів здебільшого платні, а придбати їх можна в магазині Українського агентства зі стандартизації.

Стандарти можуть бути: на основі європейських вимог (ДСТУ-EN), держстандартів України (ДСТУ) або ж продиктовані технічними умовами (ТУ). Звісно, оптимально, хоч і не обов’язково, виготовляти продукцію відповідно до гармонізованих європейських стандартів, бо вони надають презумпцію відповідності – припущення, що продукція виготовлена відповідно до вимог європейського законодавства.

– Дотримання технічних нормативів і стандартів Євросоюзу складає значну частину витрат українських експортерів на сертифікацію, а це влаштовує далеко не всіх. Власне, хтось саме через вартість відмовляється від самої ідеї, – пояснюють фахівці Департаменту економічного розвитку Полтавської ОДА.

– Більшість підприємств України при спробі виходу зі своїм продуктом на ринки Європейського союзу зіткнулися з необхідністю отримання знаку СЄ. СЄ — це комплексний процес оцінки продукту, прийнятий в країнах Європейського союзу, і включає, головним чином, оцінку стосовно впливу на здоров’я споживачів, а також впливу на довкілля. Окрім цього, існує ряд Технічних регламентів і Директив, ухвалених рішеннями Європейського парламенту, що описують вимоги до продукту. Первинним показником відповідності продукту зазначеному є успішне впровадження, сертифікація і підтримання в належному стані системи управління (системи менеджменту) підприємства відповідно до Стандартів ІСО 26000 (Керівництво з соціальної відповідальності). та ISO 14001 (вимоги до системи екологічного керування). Далі слідує оцінка Системи менеджменту якості підприємства-виробника на відповідність – як мінімум ІСО 9001 – і багатоетапна перевірка виробничих потужностей підприємства. Отримання навіть зазначених вище сертифікатів пов’язано зі значною трудомісткістю і фінансовими витратами (оцінка проводиться органами із сертифікації Європейського Союзу або акредитованими в Євросоюзі органами Національної сертифікації). Тому більшість підприємств України змушені залишатися постачальниками сировини або напівфабрикатів для підприємств Європи. Ці підприємства використовують отримані українські товари у виробництві для випуску готових продуктів і маркування їх своїми брендами, – так Олексій Новіков, директор з якості ПАТ “Полтавський автоагрегатний завод” пояснив, чому вироби заводу досі не продаються у Європі, хоча підприємство старається переорієнтувати свій ринок і торгувати не лише з країнами СНД.

Полтавський автоагрегатний завод

Полтавський автоагрегатний завод

Інформаційна підтримка експорту

Багатьом з місцевих виробників вийти на європейський ринок заважає недостатня інформованість. Щоб допомогти підприємствам, які планують експортувати у Європу, отримати всю інформацію про вимоги та умови ЄС, при Полтавській торгово-промисловій палаті створили сектор підтримки експорту. Максимальна увага — роз’ясненню складних питань європейського та національного законодавства з питань технічного регулювання (регламенти, директиви ЄС) для кожного окремого продукту виробника-експортера. Причому отримати інформацію можна навіть телефоном: (0532) 50-50-88 або подавши заявку на консультацію по електронній пошті:expertzez@tpp.pl.ua.

Допомогти вітчизняним товаровиробникам також готові у Службі експорту Європейського Союзу — www.exporthelp.europa.eu. Там можна знайти конкретний код своєї продукції, максимально конкретизуючи особливості свого товару – і отримати доступ до всіх вимог ЄС: переліків стандартів, текстів регламентів Також вказані норми оподаткування ПДВ чи акцизами для кожної країни, щоб мати змогу спрогнозувати потенційну вартість продукції.

Працюють з експортерами й у Міністерстві закордонних справ України. Там необхідну інформацю можна отримати на новоствореному окремому веб-порталі PEI. Аби отимати дипломатичну підтримку і сприяння Ради експортерів та інвесторів при МЗС України, потрібно звернутися за адресою 01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1) або ж скористатися електронню скринькою: rei@mfa.gov.ua, факс: 0(44)238-18-94.

Разом зі зверненням потрібно надіслати заповнену типову форму (комерційної/інвестиційної пропозиції), бізнес-план проекту (в разі пошуку іноземних інвесторів), додаткові рекламно-презентаційні матеріали стосовно українського підприємства та його продукції.

Гармонізуй, інакше програєш

Ситуацію могло б покращити підписання угоди про оцінку відповідності та прийняття промислової продукції (Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products, далі – АСАА) могло б значно покращити ситуацію.

– АСАА передбачає гармонізацію технічних регламентів, стандартів і процедур оцінки відповідності країн, що бажають створити спільний ринок з ЄС, до законодавства ЄС з подальшим взаємним визнанням сертифікатів відповідності і результатів випробувань. На практиці це означає, що Україна виконує усі свої зобов’язання у сфері технічного регулювання – від впровадження нормативно-правової бази і стандартів до належної акредитації та призначення органів сертифікації та лабораторій, які будуть мати право проводити оцінку відповідності та сертифікацію продукції. Наступний крок – ініціювання перевірочної місії від ЄС, яка оцінить рівень відповідності українського технічного регулювання конкретного сектору європейським вимогам, – пояснюють експерти ГО “Сильніші разом”.

А поки цього не сталося, вітчизняні виробники віднаходять інші способи торгувати з Європою без “головного болю”.

У своєму деревообробному цеху Сергій Л. (ім’я змінено) вже багато років виготовляє меблі. Значна частина йде на експорт у Європу. Щомісяця постійним європейським партнерам відправляють 3-4 фури. Стільці, столи, полиці з масиву дубу, на роботі з яким і спеціалізується фірма Сергій, європейський клієнт купує із задоволенням. Вимоги до моделі прописує замовник.

Меблі

Меблі

– Нам присилають зразок моделі. Вимагається, щоб вологість деревини була 6-7%, аби готовий виріб раптом не розстріскався. Є також вимоги до рівня шорохуватості, зразки фарб та їхніх відтінків, якщо вироби пофарбовані, прописаний склад лаків, якими маємо обробляти свої стільці та табуретки. В цілому — нічого надзвичайного Свої меблі ми виготовляємо за старими, ще радянським ГОСТом “Меблі з масиву деревини, виготовлені на замовлення”. Там все прописано дуже детально, і наших європейських партнерів він цілком влаштовує, – розповідає Сергій.

Серед його замовників — партнери з Литви (продають дерев’яні вироби у скандинавські країни), Словенії, Швейцарії, Німеччини. Меблі, виготовлені з якісної деревини, на сучасних верстатах і добре навченими робітниками, у Європі продаються за в кілька разів вищою ціною, ніж в Україні.

– Чи доводиться щось підтверджувати лабораторно? Склад лаку, який використали, наприклад, або ту ж вологість деревини? – питаюся.

– Чесно кажучи, європейські партнери з мене таких документів не вимагають. Може, якби з’явилися нові клієнти, довелося б щось думати. Але я наразі працюю з перевіреними. Вони довіряють мені, я — їм. Якщо виникає якась рекламація, спокійно замінюю виріб на інший. Тільки таке буває вкрай рідко, випадки на пальцях перерахувати можна, – стверджує мебляр.

Єдине, що робить Сергій час від часу – проводить радіологічний контроль деревини у спеціальній лабораторії. Цим питанням закорднні партнери цікавляться. Хоча з цим показником завжди все гаразд: Сергій купує деревину в одних і тих самих лісництвах Полтавщини, де з радіологічною ситуацією все гаразд.

Однак, по факту, саме цей виробник і його меблі на європейський ринок так і не вийшли. Адже на продукції — жодних фірмових логотипів чи інших означень. Партнер продають меблі під власними назвами та торговими знаками. Тільки тому вдається оминати необхідність техрегламентів та ін..

Однак відмовитися від європейського ринку мій співрозмовник вже не готовий. Розуміє, що ситуація колись зміниться, і вже налаштований вкластися в отримання документів, необхідних для дійсно вільної торгівлі з Європою. Але не раніше, ніж коли без цього буде зовсім ніяк.

Інфографіка – Рузанна Давітян

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: