Досвід полтавців у програмі обміну «Відкритий світ»

0

У наш час молодь все більше тягнеться за кордон: навчатися, працювати, мандрувати або ж просто подивитися світ і порівняти життя в Україні та інших країнах. Ми вирішили розповісти вам про одну з програм обміну між Україною та США «Відкритий світ».

556076_303882983016840_719973459_n

Програма «Відкритий світ» завдячує своїй появі Конгресу США. Заснували її у 1999 році. У 2003 році програма була поширена на Україну. «Відкритий Світ» має на меті зміцнювати взаєморозуміння й співпрацю між Україною та Сполученими Штатами. Українські лідери у різних галузях діяльності мають нагоду поспілкуватися зі своїми американськими колегами й обмінятися досвідом та ідеями з найбільш важливих для обох сторін питань.

Програма «Відкритий світ» є єдиною програмою обмінів усередині законодавчої гілки влади США й отримує щорічне фінансування від Конгресу США. Таким чином, заявки на участь у програмі і сама участь не передбачають ніяких фінансових витрат з боку учасників.

«Відкритий Світ» призначена для лідерів України – представників різних рівнів державної влади, академічного співтовариства, громадських організацій і ділових структур.

До складу делегацій «Відкритого Світу» зазвичай входить п’ять учасників, що дозволяє зробити програму перебування в США більш насиченою й ефективною. Учасники програми активно долучаються до обміну досвідом і знайомляться із реаліями життя американських колег. Програма візиту складається індивідуально для кожної делегації, з урахуванням інтересів і побажань учасників. Найчастіше учасників розміщують в американських родинах. Це дозволяє їм краще зануритись у повсякденність і громадське життям американців. Родини, що приймають гостей, у свою чергу, одержують можливість довідатися про Україну «з перших вуст» – від людей, що формують її новий вигляд.

Ми поспілкувалися з минулорічним учасником програми Юрієм Нестулею.

12243674_838882849544064_1622196518_n

Фото з особистого архіву Ю.Н.

Ю.З.: Що потрібно було зробити для того, щоб взяти участь у цьому конкурсі?

Ю.Н.: Подати заявку, пройти телефонне інтерв’ю, і дуже позитивно впливають рекомендації учасників, які до цього їздили за програмою «Відкритий світ». Із Полтави також раніше їздили учасники за цією програмою, і я просив їхньої рекомендації.

Ю.З.: За якою тематикою їздив ти?

Ю.Н.: Медицина.

Ю.З.: А куди потрапив, до якого штату?

Ю.Н.: Я потрапив до штату Айова, до містечка Каунсіл-Блафс, але медицину ми спостерігали у штаті Небраска. Ми спостерігали за медичними інноваціями. Там знаходилася і клініка, яка приймала і успішно впоралася з першими пацієнтами, які захворіли на Еболу. Коли ще у світі не було лікування, то саме тут приймали тих людей, які мали цю недугу.
Ю.З.: Розкажи детальніше, як здійснювалася програма, що саме ви там робили?

Ю.Н.: Ми прилетіли до Вашингтону, там ми провели трошки більше ніж 1 добу. Відвідали бібліотеку Конгресу, сходили на екскурсію до Кабінету конгресменів, зустрічалися з уповноваженими послами. Ми поспілкувалися про вибори, адже потрапили туди якраз у той період, коли проходили місцеві вибори. Нам надали можливість здобути прекрасний досвід, спостерігаючи за тим, як відбуваються місцеві вибори у США, і порівнювати його з тим, як відбуваються вибори у нашій країні. Там це все відбувається дуже демократично. Вони пишаються тим, що мають право голосу. Там немає такого величезного ігнорування інституту виборів, як в Україні.

12242064_838882886210727_426944971_n

Фото з особистого архіву Ю.Н.

Ю.З.: Повертаючись до теми медицини, адже на це у програмі робилася найбільша ставка, то що ти там побачив, що можеш розповісти?

Ю.Н.: Акцент був зроблений саме на медицину у сфері ВІЛ/СНІД. У США зараз усвідомлюють, що в Україні великі проблеми з ВІЛ/СНІД. Звичайно, з розрахунку на це, нам показали ті практики, які запроваджуються у Сполучених Штатах Америки для подолання цієї хвороби. Ми побачили, що неурядовий сектор, тобто громадські організації (сервісні організації), тісно співпрацюють із закладами охорони здоров’я.

Також в Америці діє державна програма Medicare, яку запровадив Барак Обама. Вона розроблена для того, щоб максимальна кількість громадян Сполучених Штатів, які не мають високого рівня матеріального забезпечення, змогли собі дозволити якісну медичну допомогу. Тобто страховку можна отримати від держави, якщо твій прибуток не перевищує певного рівня. Цим користується велика кількість людей. Я спілкувався з однією родиною, яка розповідала про те, що операція на коліні одного з їхніх друзів коштувала близько 70 тисяч доларів і держава покрила це лікування. Тобто держава виконує свої зобов’язання у їх покритті.

12218223_838882832877399_213666055_o

Фото з особистого архіву Ю.Н.

Ю.З.: На твою думку, якщо в Україні поступово почнеться впровадження страхової медицини, це сприятиме зниженню корумпованості медичної сфери у нашій країні?

Ю.Н.: Звичайно, сприятиме. Якщо це буде страхова медицина, то лікарня працюватиме за бізнес-моделлю і вона буде зацікавлена у максимізації прибутку та залученні якнайбільшої кількості клієнтів, а відтак вона буде робити велику ставку на якість. Це не виключає корупції у державних закладах охорони здоров’я, наприклад, на процедурах закупівель, де може бути зловживання, але побутову корупцію і тягар на кишеню пацієнта це зменшить. Ми зараз платимо з податків на утримання медицини, а ці кошти могли б бути направлені на отримання страховки і покривати ваше лікування.

Ю.З.: Ти здобув за цією прогримаю якийсь досвід, який впродовж року,що пройшов після програми, почав впроваджувати?

Ю.Н.: Дуже багато моделей, які були взяті звідти, зараз пропонуються і на робочих групах. До речі, там я вперше побачив, яким чином відбуваються державні закупівлі в медицині, це електронні закупівлі. Зараз Україна йде в ногу з часом і також впроваджує електронні закупівлі.

Також корисними є моделі взаємодії громадськості та влади. Потрібно розуміти, що сервісні організації, які, наприклад, працюють у сфері ВІЛ/СНІД, мають 10-15 років досвіду у консультаціях та супроводі клієнтів. Жоден лікар, який тільки приходить з університету, не має таких навичок. Ділитися досвідом, підтримувати один одного і співпрацювати – одна з найкращих моделей обміну знаннями та підвищення якості надання медичних послуг. Це зараз і практикується у нашому місті.

Ю.З.: Як ти гадаєш, чи може Україна коли-небудь вийти на такий рівень? Якщо так, то який на це потрібен час і які темпи?

Ю.Н.: В окремих куточках і, швидше за все, в умовах сучасної України це може бути лише приватна медицина, яка зможе вийти на такий рівень. Там наявні ті рівні медичного забезпечення, обладнання, професійної підготовки спеціалістів. Вони потребують високих фінансових вливань, які держава не може собі дозолити. Якщо забезпечені люди мають змогу платити, то вони будуть хотіти кращої якості і будуть іти саме до таких установ. Питання часу – коли з’являться такі клініки на території як мінімум обласних центрів.

Цього року за програмою  «Відкритий світ» стажування у США проходила Олексанра Сиротенко.

12233573_707804406017205_1595384056_n

Фото з особистого архіву О.С.

Ю.З.: Як ти довідалась про програму “Відкритий світ”?

О. С.: Порадила взяти участь у програмі «Відкритий світ» активна учасниця Революції Гідності, волонтер, громадський діяч, голова комітету міст-побратимів Полтава-Ірондеквойт Ольга Климко. Із Полтави номіновано на участь у програмі було мене, як волонтера «Полтавського батальйону небайдужих» і помічника народного депутата Юрія Бублика, та Катерину Боняківську, волонтера руху «Є свідомі». Особливість цьогорічних відборів – вікове обмеження до 35 років.

Ю.З.: За яким спрямуванням ти проходиш у програмі?

О. С.: Наша група складалася із 5 волонтерів, а також супровідної особи. Спеціальність: «Відповідальне врядування – біженці та внутрішньо переміщені особи».

Ю.З.: Як довго триває обмін у рамках програми і де саме ти стажуєшся?

О. С.: Термін нашого перебування у США – 10 днів. Із 22 по 31 жовтня. Перша орієнтація та загальні лекції проходили у Вашингтоні. А вже 23 жовтня наша група вирушила до Рочестеру, штату Нью-Йорк, де нас зустріла Тамара Денисенко, президент правління організації «Rochester Global Connections», що нас приймала. Щодня ми проводили зустрічі із громадськими діячами, неурядовими та урядовими неприбутковими громадськими організаціями, представниками освітніх, медичних закладів, а також представниками влади, котрі займаються різними напрямками допомоги біженцям, а також внутрішньо переміщеним особам.

12226791_707805976017048_552879773_n

Фото з особистого архіву О.С.

Ю.З.: Який позитивний досвід ти вже почерпнула для себе?

О. С.: Кожне знайомство – досвід і нова інформація. Щодня наша група дивувалася отриманим знанням, які часом навіть було важко систематизувати. Серед питань, які надзвичайно цікавили – способи існування подібних організацій різного рівня, їхня підтримка від держави, законодавчі акти. Більшість організацій має таку схему фінансування для діяльності: урядова чи допомога штату, гранти, благодійні пожертви. В Америки вже столітній досвід у роботі з біженцями, переселенцями. Чітко сформовані структури, кожна з яких відповідає за свою ділянку роботи. Серед 17 офіційних зустрічей за 10 днів, лише одна організація за своєю діяльністю була наближена до нашої роботи. Волонтери організації «Rochester refugee settlement services» не отримують зарплатні, окрім «секретаря», у допомозі біженцям використовують власні засоби – вчать їздити на автомобілях, працювати з комп’ютерами. Їм тяжко даються гранти. Це актуально нині для України, адже багато ініціативних людей, котрі почали займатися волонтерством під час Майдану чи війни, і далі хочуть провадити соціальну роботу, шукають, як ефективно організувати діяльність своїх організацій.

12212433_707805676017078_2139221669_n

Фото з особистого архіву О. С.

Окрім того, надзвичайно активно ми цікавилися реабілітацією волонтерів – соціальною, психологічною. Це на часі для українських активістів. Кожен напрямок допомоги біженцям і переселенцям насправді особливий. У Рочестері діє школа для біженців, де до кожного учня специфічний підхід. Учителі-ентузіасти, які за роки помітили, що через «мовні проблеми» у звичайних школах діти-біженці «закидають навчання», розробили власну освітню методику. Медичні послуги надає ціла мережа лікарень. Для якісного обслуговування іноземних клієнтів, лікарям дистанційно допомагають перекладачі. Тут наша група побачила важку працю людей, що здійснюють синхронний переклад. Є проекти з надання городів для родин, які хочуть висаджувати овочі; збір продуктів для людей, що голодують, і логістика сотень тонн зібраного. Ми ознайомилися з досвідом представників держави у створенні законодавчих ініціатив для захисту прав біженців і переміщених осіб, соціальною реабілітацією хворих на базі навчального комплексу, де практику проходить студентство. Дізналися про програми підтримки житлом і влаштування на роботу. Це лише маленька дещиця описаного. Великий простір для роботи у нашій державі. Є досвід колег, є напрямок руху, є суспільна потреба.

Розмовляла Юлія Злепко

Коментувати

18 січня 2018
17 січня 2018