“Стисло про…”: 5 міфів про імунізацію

0

Про небезпечні компоненти у складі вакцин та начебто перевантаження дитячого імунітету через щеплення говорять не лише пересічні громадяни, а й інколи медики. Деякі міфи про імунізацію занадто міцно вкорінилися у нашій свідомості. І ми навіть не здогадуємося, наскільки помилковими є ці переконання.

Імунізація

Імунізація

Щоб розвінчати неправдиві та небезпечні міфи про вакцинацію, експерт обласного Департаменту охорони здоров’я Світлана Писаренко вже кілька років проводить тренінги для медичних працівників, які відповідають за проведення профілактичних щеплень. Нині вона – національний тренер дитячого фонду ЮНІСЕФ з ефективного консультування з питань імунізації. Ми розпитали її, як це – бути тренером для своїх колег, і з якими міфами їй доводиться стикатися найчастіше.

Світлана Писаренко

Світлана Писаренко

– Тренерство – це дуже відповідально. Бо тренерство – це, перш за все, лідерство. Якось на тренінгу від ЮНІСЕФ я почула таке шикарне визначення, що тренер – це той, хто ділиться своїми знаннями і отримує потім фідбек від учнів. І саме це я розумію під тренерством теж. У 2015 році через спалах поліомієліту в Україні проводили кампанію з поширення знань про імунізацію серед медичних працівників з різних областей України. Бо було з’ясовано, що медики насправді мало що знають про вакцинацію, про захворювання, які начебто вже давно в минулому завдяки вакцинації, а тому ці знання втрачаються. На жаль, в медичних вузах досить мало уваги уваги приділяється питанням імунізації. Ми вивчали якось поверхнево, в основному – накази. На робочому місці навчалися у своїх колег, але ці знання все-таки були недостатні. А коли починаєш працювати вузьким фахівцем, то навіть ці знання втрачаються. Тому я дуже вдячна ЮНІСЕФ, нашому тренеру Катерині Булавінцевій: це було як откровення, у нас наче очі відкрилися на питання імунізації. Ми не просто почули, а усвідомили, по поличках розклали самі для себе, наскільки це важливо.

– У нас сформувалася команда тренерів в області. Спочатку це була лише тема поліомієліту, але ми хотіли вчитися і навчати далі, бо вакцинація – це “непахане поле” важливих питань. Звісно, проводилися якісь тренінги у Києві, але нам хотілося започаткувати навчання і в областях, у своїх регіонах, бо ми бачили, наскільки медпрацівникам не вистачає цих знань. Знаєте, можна здаля спостерігати за тим, що робиться, що не робиться. Виїхати в  район, знайти недоліки, насварити… Але я зрозуміла для себе: щоб щось вимагати від людей, потрібно їх спочатку навчити. І хоч це дуже велика відповідальність, але було ухвалено рішення проводити ці тренінги в районах. Полтавська область була першою, хто започаткував таку роботу. Можливо, зараз це з’явилося і в інших регіонах, але Полтавщина була лідером у цьому напрямку. Ми почали тренінги у 2016 році. І вже провели їх більше 20.

– Акцент робимо навіть не на лікарях, а на медичних сестрах. Бо медсестер якось мало у нас навчають, а вони ж – на передовій у цьому питанні. Вони мають бути обізнані у техніці вакцинації, бо від цього залежить ефективність вакцини. У правилах зберігання, бо це теж важливо. Вони мають знати все, бо часто на селі це – єдиний медпрацівник, який відповідає на запитання. І якщо вони не володітимуть правильною інформацією, то не зможуть надати правильні дані батькам, наприклад. На тренінгах ми стараємося донести думку, що зараз тут немає керівників та підлеглих, немає неправильних запитань. Бо інколи медики, особливо медсестри, соромляться запитувати. Мовляв, тут головні лікарі, керівництво з Полтави, а раптом я якось не так скажу. Але ми стараємося створити дружню атмосферу. Бо до нас на тренінги приходять саме ті, кому ці знання дійсно потрібні, хто проводить вакцинацію. Власне, ми робимо спільну справу.

– Коли люди потроху розкриваються, ми у їхній підсвідомості знаходимо такі міфі, що законсервувалися на їх підкорці. І ми ці міфи розвінчуємо, даємо знання на основі доказової медицини. Це так не тому, що ми так сказали, а тому, що воно дійсно так працює, і ось аргументи. Вже навчено більше 300 осіб. Групи у нас невеликі, до 25 осіб, а тренінг триває близько 5 годин.

МІФ 1. Вакцини містять небезпечні для людини компоненти.

Ми на кожному тренінгу розповідаємо детально, що ж насправді у вакцину входить. І її антигенний склад, і склад нових, сучасних вакцин, і про консерванти, які в вакцині є. Наприклад, такий консервант, який часто звучить – сіль ртуті, тіомерсал. По-перше, консерванти містяться лише у багатодозних флаконах. По-друге, їх там чітко визначена кількість. Наприклад, у вакцині АКДП міститься п’ять тисячний грама тіомерсалу. Солі ртуті бувають етиловими та метиловими. У природі поширена метилова. Її багато у морській рибі, в інших морепродуктах. Японці дуже цим переймаються, склали навіть таблиці, у чому скільки її міститься. Якщо людина отримає дозу вакцини АКДП, то це все одно, що вона з’їсть баночку консервованого тунця. Але там міститься метилова ртуть, яка дуже тривали їй час виводиться з ораганізму. А етилова сіль з вакцини швидко виводиться.

Далі всіх турбує такий компонент, як сіль алюмінія. Це ад’ювант, тобто підсилювач дії вакцини. Знову ж, там її чітко регламентована кількість. Пояснюємо, навіщо. Це вона викликає місцеві реакції у вигляді ущильнення, почервоніння. Ми розповідаємо, як це діє: коли до місця запалення виникає приток крові, то вакцина швидше розноситься нею по організму. Тобто, сіль алюмінія потрібна для ефективності вакцини.

МІФ 2. Усі хронічно хворі діти мають протипоказання до щеплення.

Це неправда, і такого немає ніде в світі. Насправді діти з хронічними хворобами повинні щепитися навіть додатково. Тими вакцинами, яких у нашому календарі ще немає, але вони є у цивілізованому світі. Наприклад, дитина, яка має вади серця, не повинна хворіти на простуди, пневмонії А тому вона має додатково щепитися від пневмококкової інфекції. Передчасно народжені діти мають бути швидко щеплені від ротовірусної інфекції, бо вона викликає сильну діарею. А в таких маленьких діток це може мати дуже погані наслідки. Діти з судомами в анамнезі теж повинні бути вакциновані. Ніде у світі судоми  не є протипоказанням для щеплення. Єдине, ми пояснюємо, їм не варто вводити вакцину з цільноклітинним кашлюковим компонентом. Бо він часто спрчиняє температуру. А температура може викликати у малюка так звані фебрильні судоми, особливо, якщо напади вже траплялися. Якщо дати такій дитині жарознижуюче заздалегідь, не чекаючи 38 градусів на термометрі, а вже при 37, то ми можемо попередити це.

МІФ 3. Вакцини перевантажують імунну систему.

Кажуть, що при введенні полікомпонентної вакцини нібито відбувається удар по імунітету. Однак ми пояснюємо: ми не живемо з вами у стерильному світі. Буває, дитина облизує підлогу, ість пісок, і нічого страшного з нею не трапляється. Бо природа так мудро створила, що наша імунна система готова до різних умов. Доведено, що при одночасному введенні вакцин від 10 інфекцій задіяна лише одна десята імунітету. Звісно, краще привести дитину в поліклініку один раз, ввести кілька вакцин, ніж ходіти постійно і наражати дитину на ризик захворіти і спричиняти їй додатковий стрес.

МІФ 4. Між введеннями доз будь-якої вакцини має бути місячний інтервал.

Це актуальне питання, бо у нас певний час не було вакцин, або батьки відмовлялися від щеплень, але зараз зрозуміли, що вони потрібні. Але календар вакцинації уже порушений, і треба наздоганяти. І чомусь з’явився такий міф, що потрібно між щепленнями коною вакциною вичікувати місяці. Ні. Місяць – це мінімальний інтеравл між щепленнями від однієї інфекції. Якщо ж мова йде про щеплення від різних, різними вакцинами, то така перерва не потрібна. Неживі вакцини АКДП (дифтерія-правець-кашлюк), ІПВ (поліомієліт інактивований) можна вводити одночасно з живими вакцинами – тією ж КПК (кір-краснуха-паротит).

МІФ 5. Якщо порушено календар вакцинації, то щепитися більше немає сенсу.

Звісно, календар вакцинації дуже продумано. Чому від гепатиту В щеплять уще в пологовому будинку? Бо це підступна інфекція, яка може привести навіть до раку печінки. А ми ніколи не знаємо наперед, чи потрапить дитина на операційний стіл колись у своїму житті, чи доведеться їй звертатися до стоматолога, чи будуть якісь інші маніпуляції, чи наступить дитина на голку… Усе це – фактори ризику зараження гепатитом В. Однак навіть якщо календар порушено, то це не означає, що вакцинація не має сенсу. В інструкціях прописано, як треба “наздоганяти”, як іртервали мають бути, яку кількість доз вводити. І медики повинні усе це знати.

(інфографіка – Тетяна Домненко, відео – Іван Підгайний)

21 травня 2018