5 героїчних полтавців, які захищали Україну в період Другої світової війни

0

До 70-ї річниці із Дня завершення Другої світової війни наша редакція уклала список найвпливовіших відважних захисників Батьківщини, які народились чи проживали у Полтаві. Ми можемо пишатися, що такі мужні та самовіддані особистості являються нашими земляками.


ляляЛяля Убийвовк, справжнє ім’я Олена Костянтинівна Убийвовк (22 листопада 1918 — 26 травня 1942). Народилась і проживала у Полтаві.

Діяльність у часи Другої світової війни: У листопаді 1941 разом із однодумцями організовує підпільну групу «Нескорена полтавчанка». Їхня діяльність була спрямована на боротьбу із фашистськими загарбниками. Хоробра молодь збирала зброю та проводила антифашистську агітацію для мешканців Полтави. Пізніше чисельність групи зросла до 20 осіб. Їхні дії стали більш рішучими і розповсюджувались уже не лише на території міста. Відважна молодь знеструмлювала місто, перешкоджала роботі заводу «Метал», де ворожі війська ремонтували танки, постачала одяг та харчі військовополоненим та допомогли звільнитися з полону 18 особам. Довгий час окупаційні війська не могли знешкодити групу молодих патріотів. 6 травня 1942 року ворогу вдалося затримати активістів підпільної організації. Лялю Убийвовк катували і допитували 26 разів, але вона стійко перенесла тортури і не виказала своїх товаришів. 26 травня після жорстоких катувань її було страчено.

Вшанування пам’яті: Іменем Лялі Убийвовк названа одна із вулиць Полтави. На приміщенні Полтавської школи №10, де навчалася героїня, знаходиться меморіальна дошка на честь Лялі Убийвовк. Також на честь «Нескореної полтавчанки» у Полтаві встановлено пам’ятник.

 


Сергій Тимофійович Сапіго (1911 — 26 травня 1942) народився та виріс у Полтаві.Сапиго

Діяльність у часи Другої світової війни: У 1940 році був військовим кореспондентом у газеті «Красная звезда», брав участь у війні з білофіннами. У 1941 р. був серед учасників оборони Києва, де отримав контузію та потрапив у полон, звідки втік і добрався до Полтави. У Полтаві став одним з керівників підпільної комсомольсько-молодіжної організації «Нескорена полтавчанка». Під його керівництвом група провела серію диверсійних заходів на заводі «Метал». 6 травня 1942 року його разом із Лялею Убийвовк захопили гітлерівські війська. 26 травня 1942 року після численних катувань він був страчений.

Вшанування пам’яті: іменем Сергія Сапіго названо одну із вулиць Полтави та на будинку, де він мешкав (вул. Пушкіна, 50), встановлена меморіальна дошка.

 


ковпакКовпак Сидір Артемійович (26 травня (7 червня) 1887 — 11 грудня 1967). Народився в селищі Котельва, що на Полтавщині.

Діяльність у часи Другої світової війни: Очолив Путивльський партизанський загін, що пізніше входив у з’єднання партизанських загонів у сумській області. Загони здійснили чимало рейдів у тил ворога, де і здобували зброю та амуніцію. Загін Ковпака навіть здобув трофейний танк (корпус танку знаходиться у Спадщанському лісі, неподалік від Музею партизанської слави у Путивлі). Особливу увагу ковпаківці приділяли підривам залізниць — труднощі з постачанням продовольства, зброї, техніки, припасів ставили німецькі війська у важке положення.

Вшанування пам’яті: Установлено пам’ятники у Києві, Путивлі, Котельві. Іменем Сидора Ковпака названі вулиці у містах: Полтава, Київ, Путивль, Харків, Павлоград ін..

 


артеменко

Петро Іванович Артеменко (2 травня 1918 –— 5 квітня 1942) народився та проживав у місті Лубни, що на Полтавщині.

Діяльність у часи Другої світової війни: До війни займався поезією та перекладами. Через хворобу очей Артеменка звільнили від служби в армії, але він вів боротьбу з ворогом у підпіллі. Під час окупації України нацистами працював у Лубнах: писав агітаційні вірші, прокламації. У березні 1942 року Петра Артемка схопили гітлерівці. Після жорстоких допитів та катувань 5 квітня 1942 року молодого активіста стратили.

Вшанування пам’яті: у 1961 році був посмертно прийнятий до Спілки письменників України.

 


гончар

Олесь Терентійович Гончар (3 квітня 1918 — 14 липня 1995) дитинство провів у слободі Сухій, що на Полтавщині.

Діяльність у часи Другої світової війни: У червні 1941 р. Олесь Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт. Про долю цього батальйону письменник написав у романі «Людина і зброя», за який був нагороджений державною премією ім. Т. Шевченка. Влітку 1942 року потрапив у полон, звідки втік в 1943 році, і продовжував воювати в Червоній Армії. Війну закінчив старшим сержантом на посаді старшини мінометної батареї. За бойові заслуги був нагороджений орденами Червоної Зірки, Слави 3-го ступеня, трьома медалями «За відвагу».

Вшанування пам’яті: У селі Сухе Кобеляцького району Полтавської області 28 серпня 2000 року було відкрито Державний літературно-меморіальний музей-садибу Олеся Гончара. У Полтаві працює бібліотека імені Олеся Гончара.

20 квітня 2018
19 квітня 2018