#Купа_вражень. Ужгород: на межі

Ужгород – місто на багатьох межах: різних країн, звичаїв і культур. Десь вони співіснують гармонійно, ніби «перетікають» одна в одну, а десь – досі протистоять без особливих кроків до примирення чи порозуміння.

Маленькі вулички, витерта століттями бруківка, середньовічний замок височить над містом. Здається, у найменшому обласному центрі України – лише 120 000 населення – особливо немає, де гуляти. Однак це враження оманливе. Найдовша у Європі липова алея вздовж річки Уж, старий ботанічний сад, будиночки у різних стилях – від барокко до модернізму, величні будівлі Ужгородського університету, замок Другетів, костьоли, церкви, парки та ресторанчики – тут є, що подивитися. Однак картина Ужгорода була б не повною без врахування його надзвичайної мультикультурності. Від колишнього Унгвара до кордону зі Словаччиною – всього півтора кілометри. До кордону з Угорщиною – 25 км, до польського – близько 40 км. Просто на вулиці, окрім української, легко почути угорську, російську, словацьку і ромську.

Ужгород

Ужгород

– Для нас не проблема поїхати на вечерю до друзів в Угорщину чи на оперу у Словаччину. До складу Радянського Союзу Закарпаття увійшло аж у 1947. Тому всплив «совковості» тут відчувається найменше, – каже місцевий журналіст, керівник порталу «Мукачево.net» Дмитро Тужанський.

І переповідає анекдот про закарпатського діда:

– Діду, в яких країнах ви жили? – Угорщина, Австрія, Словаччина, Румунія, Карпатська Русь, Німеччина, Радянський Союз… Загалом до 27. – Ого, і коли ж Ви там побували? – Я? Нє, я не був. То вони тут були.

Відтак пояснює: попри те, що українців на Закарпатті найбільше, тут жодна нація не відчуває себе панівною.

Провулок Гірчічне зерня

Провулок Гірчичне зерня

– Як можна назвати нацменшиною угорців, якщо вони живуть тут з ІХ сторіччя? Бо німців, які прийшли сюди ще в ХІ? Звісно, це ніякі не нацменшини, і вони ображаються, коли про них говорять так, – підтримує Федір Шандор, завідувач кафедрою соціології місцевого універу.

Ф.Шандор

Ф. Шандор

Шандор – місцевий активіст. Карти Закарпаття та Ужгорода, розміщені у центрі міста, а також бронзовий путівник, написаний шрифтом Брайля – його спільні зі скульптором Михайлом Колодком ініціативи. Так само Колодко – автор вже 34 міні-скульптур, що «поселилися» в Ужгороді. Маленькі бронзові фігурки – равлики, вояка Швейк, святий Миколай, карта України у вигляді шоколадки – творять древньому Ужгороду нову велику історію. Туристи влаштовують справжні квести, шукаючи їх містом.

Ужгород

Ужгород

Шандор називає себе «прагматичним патріотом». В Ужгороді його рід нараховує вже 11 поколінь. Здається, міцніше врости у землю та місто вже неможливо. На запитання про місцевий сепаратизм на користь Угорщини, наприклад, лише зневажливо стискує плечима:

– Ужгородці на те не підуть. Ми дуже прагматичні. Нам ніколи займатися мітингами. Ми працюємо, їздимо на заробітки у стару Європу, ростимо дітей. На то немає часу, розумієте?

– Не секрет, що частина закарпатців мають подвійне громадянство. Цю проблему варто вирішувати на державному рівні, і не заборонами. Однак ось що важливо: на війні з Росією є бійці з угорськими паспортами. І ми ховали таких на Закарпатті. Вони могли виїхати в Угорщину будь-якої миті, однак пішли захищати свою Україну, – підтримує думку Тужанський.

Ужгород

Ужгород

У ромському таборі

Йдемо в гості «на Тельмана» – у справжній ромський табір. Сюди, як і в більшість інших таборів, не можна прийти без запрошення. А тим більше, фотографувати чи знімати тут.

– Люди не хочуть почуватися, як в зоопарку, – каже депутат міськради Мирослав Горват. Ром за національністю, він відстоює у місті права ромської меншини.

Ромське поселення

Ромське поселення

Хатки, зроблені буквально зі сміття і зліплені докупи, грунтова вулиця вздовж, де граються смагляві галасливі діти. Будиночки, як правило, однокімнатні, з крихітною прибудовою для кухні. При цьому там мешкає від шести і більше осіб: батьки, діти, іноді старші родичі. Сплять часто на підлозі, бо ставити таку кількість ліжок ніде. Утім, в помешканнях, куди нас запросили, досить охайно: фіранки на вікнах, стіни завішані килимами, навіть дитячі іграшки на підлозі не розкидані. У багатьох є пральні машинки. Розбудовуватися далі у ромів не виходить – і хатки, і добротні ромські будиночки знаходяться тут незаконно. Голова поселення, Саша, розказує: табір осів на цьому місця ще в 70-тих роках. Тоді ромів попросили з «насидженого» місця перейти на інше, бо там мало розбудовуватися місто. Начебто влада обіцяла надати цю землю в користування. Але не зробила цього досі. Ужгородці кажуть: це через те, що територія час від часу підтоплюється. Тому будувати тут постійне житло не можна. Роми заперечують. Нам показують найохайнішу частину поселення. Коли вдається заглибитися, виявляється, що інші хатки виглядають не так акуратно, а частина з них і взагалі будується на сміттєзвалищі.

Ромське поселення

Ромське поселення

З легалізацією у ромів взагалі чимало проблем: частина з них досі живуть без паспортів, інших документів, а отже, перебувають поза законом: не мають освіти, належного медичного обслуговування, соціальної допомоги та інше. Утім, проблема з отриманням паспортів та свідоцтв про народження вже кілька років досить успішно вирішується за підтримки міжнародних організацій. Ходити до школи, наполягає Горват, також стало престижніше – більшість дітей у таборі вчаться. Інша справа, що закінчують школу одиниці. У цьому році буде близько 5 осіб. Інші кидають раніше: ідуть працювати, допомагають батькам по господарству, а деякі дівчатка вже у 7-8 класах виходять заміж. Саме тому громада пишається кожним ромом, якому вдалося отримати вищу освіту. Популярні професії – соціальний педагог, психолог. Роми пишаються тим, що вдалося зберегти власну мову, традиції, танці і навіть одяг, наприклад, рясні жіночі спідниці. Утім, пошити їх вміють не так багато ромок.

Ромські родини – багатодітні, однак серед них дітей багато мають інвалідність, кажуть нам. Частина ромів працює у Чехії, Словаччині, Угорщині. Інші заробляють на прибиранні ужгородських вулиць – більше 70% з тих, хто дбає про чистоту міста, ромської національності.

Ромське поселення

Ромське поселення

Про все це Мирослав розказує у протестантській церкві на території табору. Її поява також сприяла соціалізації ромів. Зараз тут більше 300 прихожан, а загалом у поселенні мешкає близько тисячі. Запитання про кримінальну ситуацію господарям не дуже подобаються, однак вони відповідають і на них:

– Якщо людина скоїла злочин, то ми тільки за, щоб її затримали. Роми теж хочуть жити у спокійному місті і ростити спокійно дітей. Нікого ми тут не збираємося покривати. Приходьте, шукайте.

Ужгородці ставляться до ромів не надто приязно. Кажуть, вони галасливі, неохайні і схильні до дрібних крадіжок. Жити поряд з табором не подобається багатьом. Все-таки дозволити іншій культурі, настільки відмінній від звичної, існувати поряд дуже важко. Однак не можна сказати, що місцеві мешканці не розуміють суті:

– Вони живуть так, як звикли за багато поколнь. Іншого життя ніколи не бачили. І так житимуть далі.

Роми, яким вдалося соціалізуватися настільки, щоб жити в окремих квартирах, здебільшого, не спілкуються зі вчорашніми товаришами. Табір не приймає їх назад.

– Насправді ромів у вишах вчиться все більше. Просто не всі вони хочуть визнавати, що вони – роми. Називаються угорцями, наприклад, – каже Шандор.

– Цікаво, що українська влада та журналісти набагато менше цікавляться Закарпаттям, ніж іноземні. Закарпатці, наприклад, не готові вивчати проблему стосунків з ромами. А місцеві журналісти ніколи не ходять у ромські табори. Вважають, що вже й так все знають, – каже Тужанський.

Ромське поселення

Ромське поселення

Різні громади

Ужгород

Ужгород

Окрім ромської, в Ужгороді представлено ще кілька громад. Однією з найменш чисельних є єврейська, бо століття тому у цих місцях відбувалися масові єврейські погроми, а потім представників цієї національності масово винищили під час Другої світової війни. Найвпевненіше почувається угорська. Вона отримує фінансування від уряду Угорщини на реалізацію освітніх та культурних проектів, свої видання та книжки, має офіси, в Ужгороді є угорська школа. Так само, є й словацька, однак ця громада – менш активна. Багато хто з її представників свого часу виїхали у Словаччину, а ті, що залишилися, не відчувають жодних утисків. Взагалі часи словацького панування на Закарпатті називають «золотими». Ужгородські митці навіть заснували ініціативу #HelloGalagov, яка покликана зберегти по-своєму унікальний ужгородський квартал, побудований «за чехів» – Малий Галагов. Він забудований у період з 1919 по 1938 роки у стилі модернізму. Фахівці кажуть, що стиль кубізму та рондокубізму наразі можна побачити лише тут. Місце дійсно дуже живописне: тихе, затишне, з великою кількістю лип та монументальними будинками з високими стелями і затишними закритими дворами.

Малий Галагов

Малий Галагов

Кампанія зі збереження Малого Галагова виникла у рамках форуму «СлободаКульт», активісти якого також намагаються зберегти площу Свободи у Харкові, виконану у стилі конструктивізму. Зараз ставлять перед собою амбітну мету: внести Малий Галагов до спадку ЮНЕСКО. Це допоможе законсервувати квартал «від бруківки до кожної дверної ручки». А вже потім – відродити його у первісному вигляді.

Утім, Федір Шандор сумнівається в успішності цього проекту і, щоб підтвердити свою думку, веде у Галагов:

– От що то за гіпсові голови чи собак, чи левів під вікном? Це ж явно не стиль модернізму, та й більше ніде на цьому будинку їх немає. Де вони взялися? Ясно де – в «Епіцентрі»! Так власник житла уявляє собі «красу». Кондиціонери теж спотворюють фасади. І спробуйте примусити містян їх зняти – такий ґвалт підніметься! На багатьох будівлях у стилі модернізму зробили надбудови: мансарди чи цілі поверхи. Десь пробили додаткові вікна або двері у «глухих» стінах, а в іншому місці, навпаки, заклали їх цеглою та заштукатурили. Це ми лише з вулиці дивимося, і то – маса невідповідностей стилю. А якщо зайти всередину, у внутрішні двори – картина ще гірша. Експерти ж ЮНЕСКО оцінюватимуть квартал та будівлі в цілому, а не окремі елементи модернізму.

Малий Галагов

Малий Галагов

Ще гірша справа – з новими будівлями. На карті Ужгорода, яку сам і розробив свого часу, Шандор показує парк:

– Бачите цей парк у чеському кварталі? Насправді його вже немає. Там зараз будується багатоповерхівка. Розумієте, як це змінить загальний вигляд кварталу? Тим більше, новобудов більшатиме. Наприклад, ось цю будівлю на розі теж нещодавно викупили. І зруйнувати її, аби звести сучасну «висотку», новому господарю нічого не завадить. Щойно активісти доб’ються, щоб сюди приїхала європейська комісія, то такі скелети повилазять! Експерти ж одразу побачать усі ці невідповідності і запитають: нащо ви подавалися? А офіційна оцінка ЮНЕСКО: ні, це не частина неповторної європейської архітектури – може сильно зменшити інтерес до міста туристів, – говорить.

І наполягає: на околиці Ужгорода є Горянська Ротонда, побудована у ХІІ сторіччі. Її стіни розписували учні італійського художника Джотто, і ці фрески добре збереглися. Мовляв, цей об’єкт дійсно вартий того, щоб увійти до культурної спадщини ЮНЕСКО.

Ротонда

Ротонда

– Фактично, у нас немає міжетнічних конфліктів, нам не потрібні якісь особливі програми примирення. Однак потрібні спільні міжкультурні проекти, які давали б можливість розуміти один одного ближче. Згадувати не те, що вже минуло, вкупі з конфліктами, погромами чи непорозуміннями. А разом творити щось зовсім нове, – говорить Тужанський.

Середньовічні фрески

Середньовічні фрески

Туристичні принади

Не лише замком, модерністською архітектурою, крихітним провулком Гірчичне зерня з сувенірними крамничкамиу ньому та старими звивистими вуличками приваблює Ужгород. Гастрономічні інтереси своїх гостей він також здатен задовольнити.

Ужгород

Ужгород

Поїсти: тут смачно готують традиційні страви: банош, бограч, паприкаш, різні види м’яса. Є сенс також спробувати місцеве крафтове пиво. Цікаве «Під травов» – з вираженим смаком диких трав. Є винарня, де можна продегустувати закарпатські вина із місцевих сортів винограду, які, власне, збереглися вже тільки тут. І спробувати кілька видів сиру від місцевих же виробників. І, звісно, спокуситися на каву, яку варять повсюдно і навіть о 8 ранку, і місцевий десерт – торт «Ужгород». Тамтешні гурмани кажуть, що це – такий же символ міста, як «Київський» для столиці. Щоправда, куштувати його треба саме у кав’ярнях.

Доїхати: поїзд «Харків-Ужгород», вартість квитків – від 329 грн за сидяче місце до 825 за місце у купе. Тривалість подорожі – 17 годин.

Пожити: від 150 грн на добу за ліжко до 450 грн за двомісний номер у хостелі та від 650 грн за двомісний номер у готелі.

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: