Централізоване теплопостачання в Україні : від монополії до конкуренції

Не обліком єдиним, і не лише використанням альтернативних видів палива – запровадження конкуренції у поки що монопольній сфері централізованого теплопостачання могло б знизити варість тепла для споживачів. А якість надання послуг при цьому точно б не погіршилася. Певніше, навпаки. Але, як виявилося, ні комунальники, ні чиновники з відповідної сфери не готові всерйоз обговорювати такі перспективи на цьому ринку.

Теплопостачання

Теплопостачання

І не скажеш, що система центрального теплопостачання в Україні зовсім не намагається іти в ногу з часом. Принаймні, річний звіт обласного коммунального підприємства «Полтаватеплоенерго» свідчить: сучасні тенденції йому не чужі. Так, з 90 котелень та теплогенераторних підприємства дві уже працюють на твердому паливі (пелети та тріски). Обидві – у Полтаві: по вул. Горбанівській, 2а, яка опалює житловий сектор та економить 397 тис.м3 газу на рік, та по вул. Комарова, 2а – ця виробляє теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання виробничої бази самого комунального підприємства.

– У Горішніх Плавнях завершено реалізацію проекту «Реконструкція ЦТП №15 з метою використання деревини в якості палива для приготування гарячої води». В існуючій будівлі ЦТП 15 мікрорайону встановлено 2 водогрійних котла КВМ (а) -0,82 МВт, один з яких працює на твердому і сипучому паливі, а другий – тільки на твердому паливі, для потреб 15-го мікрорайону. Впровадження заходу дало економію природного газу у 1154,16 тис.м³/на рік, – розказує начальник обласного управління житлово-комнального господарства Едуард Рева. – Також завдяки співпраці агенства США з міжнародного розвитку USAID, Миргородської міськради та «Миргородтеплоенерго» реалізовано проект «Місцеві альтернативні джерела енергії м. Миргород». Реконструйовано котельню у пров. Спартаківському, 8, що дало змогу закрити збиткову котельню по вул. Спартаківська, 17. Реконструкція передбачала заміну застарілих 5-ти котлів з ККД близько 70% на 3-и сучасні КОЛВІ–900, які мають ККД до 93%. Також встановлений твердопаливний котел потужністю 1 МВт, що працює на соломі, виконано заміну насосної групи з оптимізацією гідравлічних характеристик теплових мереж, збудовано нову тепломережу між наявними мережами цих котелень довжиною 180 м.п. в двохтрубному вимірі. Загалом, економія природного газу за рахунок заміни застарілих газових котлів та часткового заміщення природного газу соломою становить близько 600 тис. м3/рік.

Котельня у Миргороді

Котельня у Миргороді

За словами Реви, теплопостачальні підприємства області застосовують сучасні матеріали, щоб зменшити втрати теплоенергії при транспортуванні. Так, на сьогодні 72,6 км труб (13,1%) прокладені у трубах з пінополіуретановою ізоляцією. Ще на 68 км мереж ізоляцію відновлено з використанням сучасних теплоізоляційних матеріалів.

При цьому, за оцінками фахівців управління, 22% мереж з понад 550 км є старими та аварійними.

"Полтаватеплоенерго". Фото - "Коло"

«Полтаватеплоенерго». Фото – «Коло»

Утім, в «Полтаватеплоенерго» кажуть: інвестували б в оновлення іще активніше, якби не плани зі встановлення теплових лічильників у стилі: «П’ятирічку за три роки!». У 2017 в області встановили прилади на 734 житлових будинках. Завершити роботи планують цьогоріч. Звісно, облік теплоенергії – нормальна вимога часу, і без розуміння, скільки її споживається, далеко не просунешся у жодній енергоощадності. Однак «ударні» темпи вимагають колосальних людських та фінансових ресурсів. У результаті інші плани з модернізації доводиться відкладати «на потім». Тим часом котельне обладнання зношується і виходить з ладу, а отже, ризики аварій у мережах, особливо в опалювальний період, стають все більш реальними.

На 2018 планів – чимало. З найглобальніших – завершити встановлення системи автоматизованого збору даних з приладів обліку, продовжувати заміщення газу біопаливом (при наявності коштів з обласного бюджету), реконструкція котелень та димових труб на них… У загальному переліку – немало з того що, теоретично, може покращити якість теплопостачання та зменшити витрати самого підприємства. А от про зниження тарифу для споживачів наразі не йдеться. Хоча забезпечення конкуренції на ринку теплоенергії дало б такий шанс.

Як забезпечили конкуренцію на європейському ринку теплоенергії

В Україні виробництво тепла (генеруючі потужності), система транспортування (магістральні теплотраси) та постачання (розподільчі теплотраси) – в єдиних «комунальних» руках.

"Полтаватеплоенерго"

«Полтаватеплоенерго»

А тим часом, в ЄС уже давно існують такі моделі ринку ЦТ, при яких конкуренція і можлива, і необхідна, і помітно впливає на те, скільки коштів споживачам доводиться віддавати за тепло в оселях, зазначають експерти з ГО «Український центр європейської політики»:

  1. Модель «єдиного покупця»:

У сфері виробництва тепла на рівних умовах працюють комунальні та приватні компанії. Однак системи транспортування теплоенергії належать одній, комунальній компанії, яка і відповідає за продаж тепла споживачам. Тобто, оператор мережі купує теплову енергію у виробників і продає її споживачам одного типу на рівних умовах та за однаковими цінами. Виробники мають доступ до систем транспортування теж на рівних умовах. Ця модель найбільш розповсюджена в Європі.

  1. Модель «відкритих тепломереж»:

Виробник має гарантований доступ до мережі, за умови, що напряму продає ТЕ власним клієнтам у необхідному обсязі. Так забезпечується відкрий доступ до тепломережі для виробників і споживачів. Водночас потрібен високий ступень анбандлінгу на ринку теплоенергії: чітке розділення діяльності з виробництва, постачання та розподілення. Тож ця модель існує лише у вигляді пілотних проектів у Фінляндії та Польщі.

Конкуренція у теплопостачанні

Конкуренція у теплопостачанні

Як встановлюються ціни на ринку ЦТ

  • Повноваження зі встановлення тарифів передані до органів місцевого самоврядування (КП «Теплоенерго» м. Кременчук, КВП «Теплоенерго» м. Горішні Плавні, КПТГ «Гадячтеплоенерго») та обласній раді (ОКВПТГ «Миргородтеплоенерго», ОКВПТГ «Лубнитеплоенерго»). У 2017 році тарифи на теплопостачання переглянули у Кременчуці та Горішніх Плавнях. Підвищення становило в середньому 16%-17%. Це викликало безліч звернень громадян до центральних органів влади, тож не можна сказати, що споживачі зовсім не мають впливу на процес. Ініціювали перевірку, але зниження нових тарифів за її підсумками виявилося зовсім незначним, – пояснює Едуард Рева.

За його словами, основними складовими тарифів на послуги з теплопостачання є енергоносії (газ, електроенергія) (до 60 %), заробітна плата (до 20 %). Вартість цих складових постійно зростає з незалежних від підприємств причин. Також розмір тарифів залежить від технічного оснащення (якщо обладнання застаріле, енергоємне, енергозатратне – собівартість вища), від навантаження (чим більша кількість споживачів, тим нижча собівартість), щільності забудови (чим більша щільність забудови, тим менше протяжність мереж, менші втрати, нижча собівартість) тощо.

У сусідніх Білорусії, Росії, Румунії ситуація мало чим відрізняється від української. Тобто, тарифи визначає та затверджує національний регулятор, а теплопостачальна компанія не може відійти від них ні на крок. Про конкуренцію як засіб регулювання мова навіть не йде.

Єдиний спосіб запобігти руйнації систем теплопостачання, які старішають та виходять з ладу, на думку комунальників, це «привести тарифи до економічно обґрунтованого рівня» (тобто, іще збільшити) і закласти 5-10% на прибуток.

"Полтаватеплоенерго"

«Полтаватеплоенерго»

В Європі ж існують ось такі варіанти ціноутворення:

  1. Ціни встановлюють на рівних конкурентних умовах. Держава здійснює лише загальний нагляд над дотриманням норм чесної конкуренції, щоб більш потужні постачальники не встановлювали завищені ціни на ТЕ і не монополізували ринок (Швеція, Фінляндія, Данія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Франція, Великобританія).
  2. Для центрального теплопостачання встановлюють спеціальні ціни, щоб стимулювати розвиток ЦТ у порівнянні з його альтернативними видами, наприклад електроопалення (Норвегія) чи індивідуальне опалення на природному газі (Нідерланди).
  3. Незалежний національний регулятор за затвердженою методикою для кожної компанії визначає максимально можливий розмір тарифу. Однак виробник може свій тариф знижувати (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія, Македонія).

Прозорий механізм приєднання незалежних виробників до тепломереж і відсутність дискримінації при цьому, як це є у більшості європейських країн, особливо важливі, коли власник мережі має власні генеруючі потужності і може де-факто блокувати доступ до мережі для сторонніх виробників. Однією з ключових передумов недискримінаційного доступу є забезпечення анбандлінгу. Конкретніше, на ринку ЦТ основною його метою є відокремлення діяльності з виробництва (генерації) ТЕ від транспортування та постачання. Це покликане сприяти полегшеному доступу незалежних виробників ТЕ (в т.ч. з ВДЕ) до існуючих тепломереж і, як наслідок, появі здорової конкуренції між ними.

(Продовження буде)

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: