Відрізав вагітній дружині палець, бо не купила цигарок: історія про насильство в родині

1

Усі історії про домашнє насильство різні, як і прояви безглуздої жорстокості. Але є в них дещо схоже: розгубленість, безпорадність, страх постраждалих. Саме тому приклади тих, кому вдалося вирватися із постійної круговерті болю, приниження та знущань, настільки важливі. Вони – наче знак: все можливо. Безвихідь – насправді, не безвихідь.

Не мовчи! Зупини домашнє насильство

Не мовчи! Зупини домашнє насильство

Для 33-річної Надії із закарпатського села історія знущань і катувань почалася два роки тому. Саме тоді її  співмешканець Василь вийшов з в’язниці, відсидівши майже 4 роки за розбій. Надія каже: за цей час чоловік повністю змінився. Став грубий, жорстокий, агресивний. Уже через тиждень після повернення підняв на жінку руку: п’яний, бив головою об шафу, викручував руки, душив. Усе це – на очах їхнього спільного трирічного сина.

– Якось зробила зауваження, щоб не палив у хаті, бо дитині нічим дихати. Одразу отримала удар головою в голову – такий, що втратила свідомість.

Іншим разом, під впливом алкоголю, побив у хаті всі вікна і у присутності дітей (у Надії є ще один, 11-річний син) почав ранити себе ножем у живіт та шию, страшно налякавши малих.

Був період, коли Василь, здавалося, взявся за розум. Принаймні, закодувався і перестав вживати алкоголь. Але менш жорстоким до Надії та нетерпимим до дітей від цього не став.

“Кинув меншого сина об вікно та стіну”, “поламав усі дитячі іграшки та перекинув ліжко”, “бив Надію з дітьми ременем та древком по руках, ногах, спині” – таких і схожих випадків за два роки було безліч. Кілька разів Надія намагалася розірвати замкнене коло, навіть тікала з дітьми до подружки в Херсон. Однак Василь не здавався: знаходив, погрожував вбити чи за гроші зробити довідку, що Надія божевільна. Тоді, мовляв, замкне її у лікарню, забере малого Василька, а старшого, нерідного, здасть у дитбудинок. Боялася, поверталася, просила заспокоїтися.

– Скандали спалахували, якщо я раптом мала власну думку. У Василя то було не заведено. Мала бути лише одна думка – його. Усі інші – неправильні. Я вже боялася щось сказати чи не так подивитися.

Більше про те, чому Надія не зверталася по допомогу, що стало для неї останньою краплею і як вагітній жінці допоміг полтавський кризовий центр – у нашому відео:

Поки що Надія з дітьми перебуває у центрі.

– Ми не могли відмовити вагітній жінці, яка опинилася у таких страшних обставинах. Центрів, як наш, в Україні небагато, вони, на превеликий жаль, ніколи не порожніють, то Надії довелося їхати по порятунок за 1000 км, – говорить очільниця кризового центру адаптації для жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах БО “Світло надії” Олена Чикурова.

Потерпіла каже: тут вона отримала не лише дах над головою та продукти від небайдужих полтавців, а й можливість заспокоїтися. Час на те, щоб зібратися з думками. Вдома, під постійним пресингом співмешканця, у неї такого шансу не було. Після розмови з психологом та соціальним працівником стало зрозуміліше, як жити далі, які рішення приймати і як вийти з ситуації, яка нарешті перестала здаватися “глухим кутом”.

21 жовтня 2018
20 жовтня 2018
19 жовтня 2018