Арка. Протистояння. Рік потому

0

«У Полтаві – масова акція протесту, на вулицях сутички». Рік тому термінові репортажі з такими заголовками з’явилися у багатьох всеукраїнських ЗМІ. 5 квітня 2017 року тиха Полтава прогриміла на всю країну. Про «криваву арку» за лічені години дізналися люди за сотні кілометрів від епіцентру подій.

Арка. Протистояння. Рік потому

Арка. Протистояння. Рік потому

Тривала суперечка між мешканцями будинку по вул. Соборності, 27, забудовником, що намагався «віджати» їхню арку – вихід з будинку на головну вулицю міста, та міською владою, яка дала на це дозвіл, переросла у жорстоке протистояння саме 5 квітня минулого року. Хоча події розгорталися поступово, напруга зростала з місяця в місяць, але передбачити таку кульмінацію, очевидно, ніхто не міг. Занадто вже нетиповим був цей вияв громадського обурення для зазвичай спокійної Полтави.

– Насправді все почалося майже два роки тому. Мені зателефонувала дружина: «Вхід у «Газетний ряд» (раніше в арці торгували періодикою – авт.) перекритий, її охороняють представники Державної служби охорони, поряд збираються люди. Я вирушив на місце зі знімальною групою. Представник забудовника, адвокат на прізвище Бражник мав упевнений вигляд: мовляв, у «Газетного ряду» тепер нові господарі, а проходу через арку більше не буде – конструктивно він не передбачений, – згадує голова ОСББ будинку по вул. Соборності, 27 Андрій Дємідов.

Мешканців десятипід’їздного старовинного будинку це обурило, адже раніше прохід завжди був. Газетники, що торгували в арці, закривали його лише на ніч. У невідкладному випадку завжди можна було взяти у них ключі – мешкали ж вони у тому ж будинку.

– Фактично, у критичній ситуації мешканці будинку мали б залишатися сам на сам з бідою. Адже ця арка дає можливість для доступу рятувальних служб. Будинок у нас старий, великий, і коли комунальники вчергове латають такі ж старі труби теплотраси, в’їзд до двору з вулиці Шухевича повністю перекритий. У випадку пожежі, наприклад, залишався хіба доступ через арку, але його нас хотіли позбавити. Враховуючи, що найближчий пожежний гідрант – теж біля ЦУМу, це вже була б безпосередня загроза життю мешканців, – говорить Дємідов.

Тоді і почалося протистояння. Однак, спочатку жителі сподівалися на цивілізоване вирішення свого питання. Зверталися до мера, його заступників, депутатів міськради. Від усіх чули заспокійливе: «Все буде нормально, навіщо вам той прохід, його ж і раніше не було». Жодні аргументи мешканців не діяли.

Арка. Протистояння. Рік потому

Арка. Протистояння. Рік потому

– Квартири у нашому будинку здебільшого приватизовані. Отже, за законом, арка перебуває у спільній суміжній власності міста (міського управління ЖКГ) та мешканців будинку. Тому нашу думку щодо її використання у мерії обов’язково мали врахувати, надаючи новому забудовнику дозвіл на роботи в ній. Однак цього не сталося.

А тим часом арку зовсім закрили для проходу. Якось вночі молодики з битами викинули з неї всі речі газетників. «Погромників» так і не знайшли. Охоронців з ДСО тоді на місці не було.

Мешканці будинку з плакатами вийшли на акцію протесту. Утім, їх знову не почули. Тоді ж жителі отримали підтримку, у тому числі, юридичну, від представників осередків кількох політичних партій.

До кривавого протистояння мешканці будинку разом з активістами арку зносили вже двічі. І звільняли собі прохід. Металеві ворота одного разу навіть віднесли на східці Полтавської міськради. Після цього забудовник перетворив арку на справжній бункер.

5.04. Хронологія подій

На 19-ту годину 5 квітня 2017 була запланована велика мирна акція протесту. За оцінками поліції, там зібралося не менше 300 осіб. Однак, ще до початку мітингу стало ясно: вечір не буде «томним». З Кременчука охороняти арку прибули добре екіпіровані представники охоронної фірми «Скорпіон-2016». І забарикадувалися в арці.

– Ми з побратимами-ветеранами АТО дізналися, що біля арки буде великий мітинг і що туди прибули охоронці з Кременчука. Зрозуміли, що мешканці під загрозою і точно потребуватимуть підтримки. Тому і прийшли «на арку» того вечора, – розказує ветеран АТО Олекса Коба.

Арка. Протистояння. Рік потому

Арка. Протистояння. Рік потому

Словесна перепалка між мешканцями будинку, активістами з одного боку та представниками забудовника з іншого швидко переросла у сутичку. Охоронців відтіснили від арки і за допомогою бензопилки почали пиляти металеві конструкції. У цей час з кафе навпроти вискочили невідомі особи, озброєні гумовими кийками (пізніше виявилося, що це – теж працівники «Скорпіона»). Особливо не розбираючись, вони почали наносити удари активістам і навіть змогли відігнати їх від арки. Але скоро підтягнулося підкріплення – молоді хлопці зі ще майданівськими щитами. У хід пішли кийки, бити, палки, шматки цеглин, балончики зі сльозогінним газом. Щонайменше десятьом особам знадобилася екстрена медична допомога. Більшість із них отримали струс головного мозку. Серед травмованих – поліцейський Павло Пипенко, який отримав відкритий перелом носа та черепно-мозкову травму, коли йому в обличчя влучили каменюкою, та керівник фірми «Скорпіон-2016» Сергій Горбатюк з переломами кистей рук. Але найбільше постраждали ветерани АТО Олекса Коба та Дмитро Юденко. Вони отримали численні ножові поранення, у тому числі в черевну порожнину та грудну клітину. Потому кілька тижнів життя хлопців рятували у реанімації.

– Коли з кафе на протестувальників вибігли «тітушки» і почали крушити все навколо, я кинувся напереріз їм. Усвідомлював, що зараз мені «прилетить», але хотів прийняти удар на себе, щоб інші встигли трохи відступити. Бо «тітухани» були страшенно злі і били всіх, не розбираючись. Що мене поранили, відчув одразу. Але все одно не відступав, старався не падати – хотів дати іншим шанс відійти, – згадує ветеран Олекса Коба. Утім, що ножових поранень аж 11, він дізнався лише згодом. – Життя мені врятували дівчата-«свободівки», серед яких була фельдшер «швидкої», що також мала досвід допомоги на війні. Вони мали при собі все, потрібне для невідкладної допомоги. Далі не пам’ятаю, але мені казали, що друзі знайшли крутого військового хірурга, який брав участь в операції.

На операційному столі Коба був близько семи годин. Його побратим Дмитро Юденко – не набагато менше. Хлопці кажуть: поранення і досі отруюють їм життя. Скоро в Олекси чергова операція.

Кременчуцьких «скорпіонівців» погнали  від арки вздовж вулиці Соборності. Від розлюченого натовпу їх захистили бійці підрозділу «Полтава», які прибули для допомоги патрульній поліції. Також після довгих переговорів з правоохоронцями частина «скорпіонівців», які забарикадувалися в арці, вийшли під гарантії особистої безпеки від поліції. Активісти почали пиляти металеві загородження, проте впоратися з конструкціями вдалося лише за кілька годин. Уночі прохід таки звільнили.

Арка. Протистояння. Рік потому

Арка. Протистояння. Рік потому

Через кілька місяців на черговій сесії міськради депутати скасували свій дозвіл на забудову проїзду, виданий підприємцю Віктору Степаненку, через який арка і стала «кривавою».

«Справа про арку»: що сьогодні

Попри те, що травмованих під аркою було чимало, а мешканці будинку на Соборності, 27 наголошують на порушенні їхніх прав, на сьогодні в суді розглядається лише одна кримінальна справа – про нанесення тяжких ножевих поранень Дмитру Юденку та Олексі Кобі. На лаві підсудних – охоронці “Скорпіону 2016” Дмитро Усенко та Анатолій Прядко. Незважаючи на серйозність звинувачень, увесь цей час вони перебувають під домашнім арештом. На судах поводяться досить зухвало, своєї вини не визнають і заперечують наявність у них ножів чи іншої холодної зброї.

– Розгляд кримінального провадження судом перебуває на стадії дослідження доказів. Майже всі наразі були досліджені, залишилося дослідити речові докази та направити на виконання у задоволенні судом клопотання потерпілих про призначення експертиз для визначення моральної шкоди. На мою думку, вина обвинувачених доведена повністю, – говорить адвокат Юденка та Коби Микола Сватенко. Однак, засідання усе ще тривають. Активна громадськість, журналісти та мешканці будинку все ще ходять на судові засідання, щоб домогтися справедливого розгляду.

– Є підозри, що справу намагатимуться “злити”. Тому я відчуваю вдячність до людей, які відвідують суди, підтримують нас. Звісно, це не вся Полтава, але й підтримки небайдужих достатньо. Я не шкодую, що пішов на арку, не ображаюся, що поранили саме мене. Взагалі не сприймаю цю справу як щось особисте. Для мене це – важливий прецедент.  Адже якщо ми програємо суд, це означатиме:  беручи участь у захопленні об’єкту, можна різати серед білого дня на вулиці людей і вам за це нічого/майже нічого не буде. Не можна допустити цього. І я вдячний кожному, хто це розуміє.

Вже рік арка – вільна.

– Нам казали скептики: “Навіщо боретеся, її все одно перетворять, вибачте, на безкоштовний громадський туалет”. Але поки що цього не сталося. Ми задоволені. Нещодавно в підвалі була пожежа, то рятувальна “Газель” легко розвернулася саме завдяки арці. Та й жити у самому центрі і не мати вільного доступу до пішохідної вулиці, а лише бачити її з вікон – нікуди не годиться. Це молодим легко, а літнім людям – таких у будинку багато – долати зайві 400 м, щоб бодай хліба купити, не так-то просто. Врешті решт, ми довели своє право бути господарями свого будинку, – каже Дємідов.

(обкладинка Тетяни Домненко)

23 жовтня 2018
22 жовтня 2018