Успішні люди у звичайних професіях: “зубна фея” Олена Бережна

1

«Дитячий стоматолог – одночасно і лікар, і психолог, і аніматор», –  Олена Бережна.

Дитячий стоматолог

Дитячий стоматолог

Дитячий стоматолог Олена Бережна – справжня «зубна фея». Щойно опинившись у її стоматологічному кріслі, діти потрапляють у казку: зубки тут дивляться у спеціальне дзеркальце, за анестезію відповідає спеціальна «сніжинка», а ще під час процедури малюкам показують мультики. Лікар чесно розказала, чим її захопила дитяча стоматологія, навіщо лікувати молочні зубки, чим наркоз відрізняється від седації і чому їх не варто боятися. І зізналася: попри складність професії, дитячу стоматологію не проміняє на жоден інший фах.

Олена Бережна. Фото - Альона Мілевська

Олена Бережна. Фото – Альона Мілевська

– Коли я закінчувала медінститут, дитяча стоматологія ще не була модною спеціальністю. Такою вона стала пізніше. Але на другому курсі мене попросили виступити з доповіддю саме на кафедрі дитячої стоматології. Я, можна сказати, поставилася до цього формально. Однак, коли моя мама дізналася, що буду виступати з такою доповіддю, вона, як людина відповідальна, заявила: «Ти повинна дуже добре підготуватися!». І я вивчила доповідь напам’ять, тричі розказала напам’ять мамі – і посіла призове місце на конкурсі. З тих пір захопилася цією спеціалізацією, до кінця інституту займалася в гуртку дитячої стоматології. Сім’я у мене теж стоматологічна. Колись я навіть бачила себе хірургом, як тато. Але він сказав, що це – не жіноча спеціальність.

– Щоб діти не боялися, зараз дуже багато придумано методик, багато книг з дитячої психології, про керування поведінкою дитини. У «дитинство» багато хто не хоче йти, бо треба, з одного боку, працювати з дітьми і пояснювати їм, що відбувається, зрозумілою мовою. А з іншого боку, спілкуватися з батьками, щоб вони повірили тобі як фахівцю і розуміли, що саме зараз робитимуть їхній дитині.

– Є в американській школі таке поняття: «Розкажи, покажи, зроби». За цим принципом, я вважаю, треба працювати і з дорослими теж. А з дітками це взагалі добре спрацьовує. Ми завжди пояснюємо зрозумілими словами, що зараз будемо робити, які інструменти використовуємо. При цьому я не кажу: «Візьмемо бормашину», навіть слово таке страшне. Я кажу, що це щіточка: «Ми зараз візьмемо щіточку і почистимо тобі зубки».

– Почувши слово «укол», дитина вже не відкриє рота. Тому у нас це називається «сніжинка». Зубки ж «заморожуються» у процесі лікування. Я кажу, що приліплю сніжинку, вона заморозить зубки і дасть нам вигнати всіх черв’ячків, поки вони не переповзли на інший зуб. І ми завжди працюємо в команді з пацієнтами. Дитина піднімає руку, коли анастезія починає діяти – значить, «сніжинка» на місці. Лікування перетворюється на гру.

Олена Бережна

Олена Бережна

– Коли пацієнт новий, буває складно так встановити контакт, щоб батьки стали твоїми партнерами у лікуванні і не заважали, а ти, зі свого боку, не зруйнував якісь  внутрішні сталі зв’язки у родині. Тому спочатку я спілкуюся з татом чи мамою без дитини, дізнаюся, що хвилює. Обов’язково прошу: «Що б я не робила під час лікування, сприймайте адекватно. Відповіді на всі питання дам після процедури». Буває, потрібна анестезія, і ти придумуєш цілу історію: «Ось тут ми помажемо чарівним вареннячком, а зараз приклеїмо сніжинку». І раптом тато, який перебуває у цьому ж кабінеті, бачить, що я готую шприц – і голосно: «Ви що, робитимете укол?». І вся твоя ретельно продумана казочка рушиться прямо на очах. Бо страхи батьків, звісно, впливають і на дитину. Вона б, може, дивилася мультики спокійно. Але тато сказав: «Ой!» – значить, є чого боятися. Ось цей контакт – це важко. Але з досвідом, звісно, процес налагоджування зв’язків полегшився.

 – Є положення Міністерства охорони здоров’я за яким у три роки, коли дитина йде в садок, обов’язково потрібно прийти на огляд до стоматолога. Але зараз ситуація складається так, що в три роки іноді навіть нічого вже лікувати. Дуже багато зіпсованих зубів. Тому я б рекомендувала прийти на консультацію у 6-9 місяців, коли з’являються перші зуби, і отримати адекватні рекомендації. Ми дуже часто проводимо спільні консультації з педіатрами, щоб вони мали найактуальнішу інформацію про догляд за зубками. Але оскільки у дільничних лікарів дуже багато своїх турбот – застуди, вакцинація, вся ця звітність – то, можливо, на цей напрямок порад батькам у них просто іноді не вистачає часу.

– Зараз зубки руйнуються дуже рано, бо у нас, по-перше, дуже багато лікарських препаратів, які діти вживають з раннього віку. Малюк захворів – багато лікарів одразу призначають антибіотики, перестраховуються. До трьох років у деяких дітей вже аж надто довга історія прийому сильнодіючих ліків. Також у жінок багато труднощів виникає під час вагітності. Але у першому триместрі вагітності йде закладка зубів, і якщо на цьому етапі трапляється токсикоз або призначений прийом якихось препаратів, то вже вірогідні проблеми з зубками у майбутньому. У випадку передчасних пологів, ми знаємо, лікарі здатні виходжувати навіть дуже маленьких, недоношених діток сьогодні. Але тканини можуть не встигнути сформуватися під час вагітності. І солодощі. Якщо в нашому дитинстві такими були яблучко, морквинка, то зараз діти дуже багато солодощів вживають, з великою кількістю синтетичних додатків, штучних барвників.

– Догляд за зубами повинен починатися з моменту прорізування першого зуба, тому що тоді ж вводять прикорм. Значить, на зубах залишаються частинки їжі, наліт. Хоча, звісно, у дітей виробляється більше слини, ніж у дорослих, яка допомагає змивати залишки їжі з зубів. І все-таки, цього не завжди достатньо. Так, ми не говоримо про використання паст до двох-трьох років, тому що діти в такому віці ще не можуть прополоскати та виплюнути. Однак, існують спеціальні серветки, якими протирають зубки. Існують також силіконові щіточки, м’які, нетравматичні. Таку мама одягає собі на пальчик і чистить дитинці зубки.

– У нас чомусь вважається, що треба дитину змушувати чистити зуби. Але своїм пацієнтам я рекомендую – перетворіть все на гру. У всіх дітей є період, коли вони залюбки повторюють за татом і мамою. Тож ідете чистити зуби в ванну – беріть дитину з собою. Поки що не так важливо, які рухи і наскільки технічно малюк робить. Потрібно купити гарну зубну щітку, зубну пасту – і він просто повторюватиме за дорослими. Не треба вимагати ідеально правильних рухів – у дитини ще немає мануальних навичок для цього. Але заохотити доглядати за зубками цілком реально, якщо робити це через гру.

Олена Бережна

Олена Бережна

–  У дітей особливості лікування та огляду за зубками пов’язані якраз із тим, що вони змінюються. Ті препарати, що застосовуються дорослим, не всі можна застосувати дітям.

– Це поширена думка: «Навіщо лікувати молочні зуби, якщо вони все одно випадають?» Але у них точно така ж будова, як у постійних. Батьки іноді дуже дивуються, коли бачать знімок зуба: ой, у них є нерви? Ой, у них є корені? Бо ж батьки бачать: зубик випадає сам, без нічого. Але ж випадає тільки короночка. Корені до того моменту вже розсмокталися, але вони були.  Повна заміна молочних зубів відбувається до 12 років. І вони повинні простояти весь цей час та брати участь в усіх важливих процесах: відкушувати, жувати. Найважливіше – вони беруть безпосередню участь у процесі формування щелепи.  Випали зарано передні зубки, пошкодилися – все, дитина не може ними підкусювати, значить, щелепа у цьому місця не розвивається. Якщо бокові втрачаються раніше, ніж передбачено фізіологічно – дитина не може нормально жувати, бувають навіть проблеми з кишково-шлунковим трактом, бо їжа не пережовується до необхідної для перетравлювання консистенції. Тоді і змушені діти ходити до ортодонта, який виправляє проблеми, які виникли на рівному місці – лише через те, що молочні зубки вчасно не оглянули, не пролікували. А тепер постійним не вистачає місця, бо щелепа не мала стимулу і можливості розвиватися. Звідси – і проблеми з прикусом.

– Тема наркозу в стоматології зараз дуже актуальна. І різних думок навколо неї – багато. За рахунок того, що люди мають доступ до різної інформації, у тому числі, в інтернеті, вони часто приходять з такою «кашею» в голові! Не розуміють, що добре, а що погано, що нормально, а що – ні. Отже, наркоз – це той випадок, коли використовуються препарати, що впливають на центральну нервову систему. Тобто, у дитини не зберігаються рефлекси, за неї дихає апарат, і вся її життєдіяльність тимчасово підтримується завдяки апарату. Але частіше у стоматології все-таки використовують седацію. Може бути поверхневою і середньою. Тобто, дитина контактує з нами під час лікування чи вона спить. Часто залежить вибір від віку. Поверхнева седація використовується, коли треба пригамувати страх. Частіше у підлітків. Тобто, пацієнт усвідомлює, що лікуватися треба, вже може подовгу концентрувати свою увагу, але нічого не може зробити зі своїм страхом чи панікою. Тож при поверхневій седації вдихає певні препарати, які створюють відчуття легенької ейфорії. Пацієнт при цьому при свідомості, він тебе повністю розуміє, виконує всі команди: відкрити чи закрити рота, наприклад, але при цьому знижається його відчуття страху. А є седація більш глибока. Як правило, препарат вводиться внутрішньовенно. Тут вже обов’язково присутній анестезіолог, який слідкує за станом дитини за допомогою сеціальних датчиків, моніторів. Але дитина при цьому спить. І процедуру потім не пам’ятає.

– Боятися седації не варто. Навколо неї зараз багато міфів, навіть деякі лікарі, які ніколи не мали досвіду її використання, чомусь висловлюються проти. Але це – від браку знань. Препарати, які використовуються, абсолютно безпечні. Вони всі виводяться потім із сечею і не впливають ні на внутрішні органи, ні на психіку дитини.

– Я не кажу, що седація – це панацея. Але показань для її використання вистачає. По-перше, зараз багато «особливих» діток. До нас звертаються батьки з дітьми, у яких ДЦП, аутизм, інші розлади. Концентрація уваги у таких діток дуже низька. А наші бормашини, слино відсмоктувачі, інші «шумні» інструменти можуть додатково спровокувати у таких пацієнтів не зовсім адекватно реакцію. А зрозуміло пояснити їм, на жаль, не завжди можливо. У таких випадках седація – дійсно вихід. По-друге, є дуже маленькі дітки з великою вже кількістю пошкоджених зубів, які просто не здатні так довго сидіти на місці, концентрувати увагу, щоб можна було їх повноцінно пролікувати. Чесно кажучи, коли я чую, як досі лікують дітей з утримуванням – це коли дитину лікар затискає у кріслі, вона кричить, а він лікує – це неправильно. Це – психологічна травма. І зараз я спостерігаю її наслідки, коли на прийом з дітьми приходять батьки, яких так і лікували – насильно, з утримуванням. Бо не було препаратів, якихось знань. І це так позначилося, що сьогодні вони бояться набагато більше, ніж їхні діти. І навіть, поспостерігавши за сучасним лікуванням, питають: «А можна і мене так пролікувати, щоб я заснув, а потім прокинувся зі здоровими зубами і нічого не пам’ятав?»

– Також седація часто показана людям з поліалергічними реакціями. Коли на той анестетик алергія, і на той препарат – теж, і стоматолог вже не знає, що застосувати. Для таких пацієнтів седація – вихід.

Олена Бережна. Фото - Альона Мілевська

Олена Бережна. Фото – Альона Мілевська

– У роботі мене багато радує. Діти – неймовірні. Від них стільки емоцій! Ось вони виходять до батьків після лікування з отакенними очима: «Я дзижчав щіткою!». А їм же в садочку розказали малі «колеги», що це страшно, боляче. А тут – все не так. І мультик показали, і зубки почистили-полікували, і дитина почувається справжнім героєм. А ми ще й говоримо: «Подивись, який ти сміливий! Яка ти красива! У тебе посмішка тепер, як у рекламі!» Наприкінці процедури всі обов’язково отримують подарунок від зубної феї. Але й вони приносять мені подарунки: малюнки, листівочки. Один малюк приніс цукерку, хоч і знає, що я забороняю їх їсти. Каже: «Знаю, ти проти цукерок, але я так хотів тебе порадувати!». Емоції – непідробні, непередавані. Тому я ніколи б не хотіла працювати у дорослій стоматології.

(відео – Сергій Чорномаз, інфографіка – Тетяна Домненко)

Коментувати

1 Коментар
олег
• 12:11 | 11 лютого 2018

хорошо, что люди занимаются тем, что им нравится

Відповіcти
21 лютого 2018
20 лютого 2018