“Територія Майдану”: у Полтаві знову сперечалися про реконструкцію площі біля ОДА

0

Є у Полтаві традиція – раз на рік активна громада, архітектори, художники та представники обласної влади сперечаються про  проект “Територія Майдану”. А точніше, про те, який вигляд повинна мати велика площа перед облдержадміністрацією. І хоча вважається, що в суперечці народжується істина, у цьому випадку до неї, схоже, ще далеко.

Концепція перетворення площі

Концепція перетворення площі

Ідея увіковічнити події Революції Гідності на площі перед Полтавською ОДА виникла кілька років тому. Нагадаємо, щоб визначити, який вигляд матиме майбутній пам’ятний знак або монумент, обладміністрація провела два конкурси проектів. Обидва визнали невдалими. Нарешті, під час третього, коли мова йшла вже не про окремий меморіал, а про розробку нової концепції для площі перед ОДА, вдалося визначити переможця. Той конкурс позначився найбільшою відкритістю: проголосувати за ідею, яка сподобалася найбільше, міг кожен. Однак, хоч з моменту визначення концепції-переможця (нею стала концепція “Території Майдану” як відкритого громадського простору від “City lab”) минуло вже півтора роки, зовнішній вид площі зовсім не змінився. Та й монумент не з’явився. Бо ідеї так і не почали втілювати в життя. Хоча автори концепції встигли освоїти 8% (близько 70 тис.грн) від запланованої на реалізацію суми. Вже рік маститі архітектори, художники та громадські активісти сперечаються між собою, чи варта концепція стати реальністю. Противники невтомно пишуть звернення і оббивають владні кабінети, щоб цього не допустити. Тож фінансування наразі призупинено.

Задіяних у процесі та наближених до нього осіб знову зібрали в Полтавській ОДА. Чиновники намагалися з’ясувати: як можна вирішити протиріччя, що виникли, так, щоб і ті, хто підтримує концепцію, і ті, хто категорично проти, залишилися більш-менш задоволеними. Але вловити суть за емоціями було надзвичайно важко.

Обговорення в ОДА

Обговорення в ОДА

Ті, хто проти

Юлія Петушинська, художниця:

 – Ми зараз не обговорюємо результати конкурсу, тобто, визначені там 1,2,3 місця. Це хай так залишається. Однак акцентую увагу, що жоден з представлених на конкурсі проектів – і проект-переможець також – не були рекомендовані до втілення компетентним журі. Ні одноголосно, ні навіть простою більшістю. Говорити, що журі обрало для реалізації цей проект – маніпуляція. Тим більше, що, обравши його, ви одразу порушуєте Указ Президента про увіковічнення пам’яті героїв Революції Гідності. Там, зокрема, йдеться, що меморіал ма бути місцем, куди можна покласти квіти на знак вшанування. Куди ми тут квіти кластимемо? У струмок? Також зазначено, що у випадку, якщо жоден проект не був визначений гідним реалізації, то влада автоматично звільняється від зобов’язань щодо його втілення. Наполягаємо на проведенні четвертого конкурсу. Судити його мають винятково професіонали, заслужені митці, члени Всеукраїнських Спілок художників та ахітекторів.  Вважаємо, що запропонований проект не відображає суті Майдану, всього того, за що особисто я там стояла, не вшановує пам’ять загиблих. Найбільше протиріччя у тому, що для нас це – пам’ятник Майдану, а для вас (до Миколи Білоконя, керівника апарату ОДА – авт.) – всього лише реконструкція площі і можливість освоїти кошти.

Василь Шулик, архітектор:

– Дійсно, до цього проекту є серйозні зауваження з точки зору містобудування та архітектури. Він заскладний для втілення і підтримки у подальшому. Я вважаю, що доцільно почати із створення детального плану цього кварталу. А вже потім, деталізувавши також план території навколо ОДА, визначитися: де буде ЦНАП (центр надання адміністративних послуг вирішили розмістити на території площі вже після завершення конкурсу), де встановити меморіал героям Революції Гідності, як перетворити інші ділянки цього простору.

Також противники концепції зауважили, що акцент був зроблений винятково на архітектурному, містобудівному компонетні. А художня частина виявилася “в загоні”, тому що художники, через особливість умов для участі у конкурсі, долучитися до нього не змогли. Загалом, аргументі ті самі, що й під час обговорення рік тому. Хоча не можна сказати, що нічого не змінилося. Голова журі конкурсу, депутат облради Петро Ворона, який рік тому проект підтримував, за цей час кардинально змінив свою думку:

– Третій конкурс наразі був найвдалішим, бо в ньому максимально брала участь громадськість. Я тоді концепцію переможців підтримав, але зараз так не голосував би. Бо, дійсно, журі до втілення не рекомендувало. Тим більше, не варто втілювати проект, навколо якого такі баталії. Що нам заважає провести четвертий конкурс? Та хай у ньому беруть участь всі ті, хто подавався і на попередні три – заради Бога! Можливо, будуть ще цікаві ідеї. Куди поспішаємо і, головне, навіщо? Щоб зганьбитися на всю Україну? Щоб у тому струмочку перехожі ноги мили чи ще щось таке?

Ті, хто за

Прихильники запропонованої концепції зітхають: з таким підходомдо реалізації у четвертому конкурсі навряд чи буде багато бажаючих брати участь. Особливо серед молодих архітекторів, готових пропонувати нестандартні та сучасні рішення. Хоча від ідеї струмка, який так часто згадується в обговореннях, автори концепції вже відмовилися. І все ж розробити концепт, який задовольнить 100% містян, мабуть, нікому і ніколи не вдасться.

Ірина Особік, головний архітектор області:

– Концепцію зміни простору треба обговорювати не емоційно, а фахово. Адже вона має зазнати суттєвих змін, хоча б через появу тут ЦНАПу. Упевнена також, що свідомість людей не можна змінити одним пам’ятником чи знаком. Потрібно якісно перетворювати міський простір, пропонувати сучасні містобудівні рішення, застосовувати актуальні архітектурні прийоми, рухатися за світовими тенденціями, адже вони спрямовані на комфорт, зручність для людей. І вже в такий простір вписувати і пам’ятні знаки, і монументи.

У світі, зауважують активісти, зараз віддається перевага розвитку громадського простору. Площі, у першу чергу, не для пам’ятників, а для людей.

Оксана Білявська, архітектор:

– Вкотре змушена підкреслювати: не проект перетворення площі переміг у конкурсі, а концепція. На основі якої потрібно створити проект: врахувати зауваження, доповнити.. Власне, я чекала, що на сьогоднішіній зустрічі будуть вже не пусті розмови, а конкретні пропозиції, у тому числі, від опонентів концепції. Але їх, як і рік тому, немає. Хоча тоді ми всі домовилися рухатися саме в такому напрямку. Наступним етапом, після всіх узгоджень на першому, містобудівному, мало б стати якраз художнє вирішення простору. Те, чого ми чекаємо, але досі не бачимо від наших художників. Принагідно нагадаю, чому два перші конкурси завершилися невдало. Бо там були запропоновані майже винятково художні рішення, без архітектурних. Але для площі у три гектари цього не достатньо. Не можна відмовитися від її реконструкції,  обмежившись лише окремими, хай і вдалими, художніми деталями. Наразі пропоную визначитися з місцями встановлення художніх елементів, які б відповідали основній темі, та зайнятися їх розробкою. Власне, оголосити конкурс вже на художнє вирішення.

Півтори години суперечок – і жодного взаєморозуміння. Врешті, головний будівельник області, Тимофій Голбан, запропонував усім учасникам дискусії зібратися через тиждень на широке і максимально фахове обговорення. Утім, поки що неясно, як все-таки виробити спільне рішення. Адже ні адепти четвертого конкурсу, ні прихильники концепції-переможця та ідеї конкурсу на художнє вирішення у її рамках на поступки йти не збираються.

Тим часом пам’ятні знаки героям Революції Гідності відкривають в інших обласних центрах України, наприклад

у Вінниці:

Вінниця

Вінниця

у Житомирі:

Житомир

Житомир

у Луцьку:

Луцьк

Луцьк

Найбільша ж площа Полтави, попри всі конкурси, залишається голою, сумною і нецікавою ні для містян, ні для туристів.

Полтава

Полтава

Коментувати

18 лютого 2018
17 лютого 2018