“Мешканці повинні любити своє місто. Туристи дуже це відчувають”, – мер Львова Андрій Садовий

1

Перетворити Кадетський корпус на військовий ліцей запропонував полтавцям мер Львова Андрій Садовий, прогулюючись недільним містом. Вважає, що це не тільки патріотично та далекоглядно з точки зору підготовки майбутніх військових, а й вигідно: тоді гроші на ремонт історичної будівлі можна буде частково отримати від Міністерства оборони. 

Андрій Садовий

Андрій Садовий

Як розвинути місто у туристичний і культурний центр, чи є шанс стати таким у Полтави і чи може активна громадськість не протистояти, а  співпрацювати з міським головою – про це говоримо в інтерв’ю:

– Окрім історичних пам’яток та архітектурних принад, що іще потрібно місту, щоб воно стало привабливим для туристів?

Андрій Садовий

Андрій Садовий

– По-перше, треба місто почистити, щоб воно було привабливим для місцевих мешканців. Бо, коли воно привітне для місцевих, то вони його промують серед мешканців України та інших країн. Ми надзвичайно багато коштів вкладали і вкладаємо в інфраструктуру: мережі, комунікації, дороги, транспорт. І також важливим є сервіс. Бо якщо хтось приїде в Полтаву, зайде в кафе, і йому дадуть галушку, яка не дуже смакуватиме, то він скрізь розказуватиме, що галушки – це погано. А якщо йому дадуть смачну каву, то він скрізь всім розказуватиме, яка файна тут, у Полтаві, кава. Тому треба дбати, щоб у всіх кафе, ресторанах, на залізничному вокзалі, в усіх тих місцях, де бувають туристи, сервіс був на найвищому рівні. Для цього треба запроваджувати навчальні програми, великі тренінги, переконувати власників. Це масштабна і кропітка робота, але вона дає свій ефект. Дуже часто у власників є спокуси, бо коли йдуть великі туристичні потоки, то їх це трохи розслабляє. Але стараємося тримати їх в тонусі. Якщо місто привабливе для місцевих громадян, то воно буде привабливе для туристів. Цього не можна розділити. Самі львів’яни захоплені історичною частиною міста, з власної волі рекламують її для туристів. Люблять приїздити, аби прогулятися історичними вуличками – не всі ж можуть жити в центрі. Мешканці повинні любити своє місто. Турист, який приїжджає, дуже це відчуває. Дуже важливо також розуміти, якою Полтава буде через 20-30-50 років. Для цього треба мати чітко виписану стратегію розвитку міста. І розробляти її мають ті, хто потім реалізовуватиме. Бо в багатьох містах України є зараз така неправильна тенденція, що запросимо когось відомого, він приїде, все нам зробить, як воно має бути… Це не працює. Якщо пише команда, яка потім впроваджуватиме і відповідатиме за результат, звісно, з експертами разом – це працює. Сьогодні існує конкуренція, за кожного туриста іде боротьба. Бо, коли мандрівник приїздить у місто, то він залишає тут щонайменше 100-300 доларів. А це  – інвестиції у малий та середній бізнес, який є основою економіки у будь-якій розвиненій державі. Тому треба перемагати, пропонуючи кращий сервіс.

– Так розумію, що у Львова є свій стратегічний план на найближчі десятиліття. Що в ньому, крім туризма?

– Туризм – це лише одна частина, невелика. Львів активно розвиває сферу ІТ. У нас зараз працює близько 30 00 людей у цій сфері, щорічний приріст – 20%. Заробітна платня айтішників – 20-40 тисяч гривень. Люди з такими зарплатами теж претендують на кращий сервіс. Ми також активно розвиваємо машинобудування. Відновили на базі заводу “Електрон” вироництво спеціальної техніки, тролейбусів, електробусів. І місто закупає цю техніку. Ттакож розвивається харчова промисловість, бо та кількість людей, яка приїздить, потребує багато якісного продукту. Розвивається легка промисловість, книгодрукування. Вважаю, що місто повинне мати гармонію. Не можна ставити лише на один напрямок. Раптом станеться щось непердбачуване?

– У Полтаві склалася така ситуація, що частина активної громадськості зараз у явній опозиції до мера. Активісти вважають, що мер їх не чує, що він руйнує місто. Як налагоджена співпраця між громадськістю і міською владою у Львові, якщо, звісно, вона налагоджена?

– Ми, навпаки, максимально задіюємо громадськість, щоб вона активно працювала в місті, для громади. Зараз ми активно працюємо над новою стратегією міста – Креативне місто. Це значить: бути на топі, максимально підтримувати креативних, творчих людей, щоб вигравати конкуренцію з провідними туристичними центрами світу, з центрами науки. Ми спільно з громадськістю працюємо над цією стратегією, працюємо у різних кластерах. Спонукаємо громадськість бути більш активою, дієвою. Сьогодні Львів має взірцевий притулок для тварин. Багато європейських міст такому можуть позаздрити. Ми туди запросили працювати відомого активіста, Олега Мацеха, який дуже якісно його розбудував. А зараз я хочу залучити його до розбудови одного з найбільших парків міста. Тобто, я сам прошу активістів іти на роботу в органи місцевого самоврядування, брати ділянки та працювати. Бо дуже часто, коли ти стоїш збоку, то маєш спокусу покритикувати. Окей, друже, іди сюди, я тебе призначаю на посаду, покажи роботу. Але можна запросити і створити проблеми, щоб у людини не вийшло. А можна підтримати, допомогти і виористати енергію для розвитку міста. Така синергія – це дуже круто.

– В Україні триває процес розбудови об’єднаних територіальних громад. Ви, як мер великого міста, бачите в цьому якісь профіти також для міст, чи це цікаво винятково селам?

– Не можна збудувати рай в одній громаді. Хочемо мати успішні міста – успішною має бути вся Україна. Самоврядність – основа основ. Чому Львів на кілька кроків попереду багатьох міст? Магдебурське право, яке дало нам оцю самоврядність, у Львові з’явилося 1356 року. Історична  пам’ять про це є дуже і дуже сильною. Тож стараюся при можливості приїздити в громади, які об’єднуються, і допомагати місцевим мешканцям своїми порадами. Раджу бути активними, брати участь у виборах, висувати свої кандидатури чи найкращих кандидатів, щоб вони ставали депутатами. Тим більше, зараз змінюється принцип фінансування. ОТГ, як і великі міста, матимуть 60% ПДФО (податку на доходи фізичних осіб). А це вже – зовсім інший ресурс. Але людей треба вчити, як правильно підходити до розбудови своїх міст, як комунікувати з міжнародними організаціями. Це – титанічна праця. Я бачу, що на державному рівні ця робота не має великої системності. Міжнародні організації в цьому сенсі більш активні, ніж сама українська держава. Вона-то пішла цим шляхом, але не має в голові візії, що це треба робити не для галочки, бо це – дійсно порятунок для нашої держави, щоб ми були успішною країною. Ніхто зі сторони нас успішними не зробить. Хіба використає.

Якщо обираєте мудрого голову і мудрих депутатів, то ви є самі щасливі. Якщо до влади приходить “жулік”, а з ним ще й “жулікуваті” депутати, то це трагедія. Бо грошей більше, і можна зробити вдвічі більше, але багато коштів може бути використано не за призначенням завдяки корупційним схемам. Якщо ви читали Данте, то корупціонери входять в останнє коло пекла. Це треба знати і промувати це. Дуже часто є таке розуміння, що громадське – значить, нічиє. Ні. Якщо хтось краде у громади, то він краде у кожного з нас. І мусить бути нашим персональним ворогом.

Найбільше мера Львова полтавські журналісти питали, звісно, про сміття. Садовий твердить: проблема вирішується. Допомогти з фінансуванням будівництва нового сміттєпереробного заводу для Львова, зведеного з урахуванням всіх світових технологічних та екологічних вимог, готовий Європейський банк реконструкції та розвитку. Зараз місто на етапі розробки проектів. Перевірити, чи відповідають слова Андрія Садового дійсності, зможемо вже за два роки.

(відео – Сергій Чорномаз)

Коментувати

1 Коментар
Станіслава
• 10:10 | 24 жовтня 2017

Діло каже, не вийшло у Кадетського корпусу бути не кадетським, бо доля в нього військова.

Відповіcти
18 листопада 2017
17 листопада 2017