Домашнє насильство: історія про зневіру у собі

Кожна історія про домашнє насильство – це історія про втрату себе, своєї особистості, вири у власні сили. І зазвичай саме через це жінкам так важко розірвати коло принижень, відчаю і страху – вони зовсім втрачають відчуття, що варті кращого. Історія Аліни – саме про це.

Насильство

Насильство

Знайомство на морському узбережжі, бурхливий двотижневий роман, який завершився візитом у РАЦС, швидкий переїзд із рідної Донеччини у Полтаву – вісімнадцятирічній Аліни все це здавалося романтичною казкою. Ось тільки продовження у неї виявилося страшним. Одразу після народження дитини її «прекрасний принц» проявив себе зовсім з іншого боку: почав грубіянити, принижувати, дорікати зайвою вагою, проводити весь вільний час на вечірках із друзями і зовсім ігнорував і дитину, і молоду втомлену дружину.

Насильство Аліна терпіла 18 років. Боялася, що не зможе сама виростити дитину, адже чоловік займався бізнесом і на доньці не економив. Але ще більше – боялася зізнатися рідним і друзям, що зробила в житті хибний вибір. І тепер, така нібито успішна і горда, постійно терпить наругу.

Аліна зізнається: довго сподівалася, що чоловік зміниться. Але коли він почав піднімати руку вже й на доньку – не витримала. Розказала все матері – і отримала підтримку, на яку раніше чомусь не сподівалася. У рідне містечко довелося повертатися з пустими руками: колишній чоловік не побажав поділися з родиною спільно нажитим майном. Хоч колись до його надбання Аліна, яка всі ці роки теж працювала, доклала чимало зусиль.

Коли на Донбасі почалася війна, Аліна з донькою була змушена повернутися в Полтаву. Колишній чоловік запропонував їм прихисток, мовляв, місця у великому будинку вистачить усім. Однак Аліна не погодилася, вирішила, що за краще винаймати квартиру, ніж повернутися туди, де у страху та приниженні минуло стільки років її життя. Зараз жалкує лише, що не наважилася змінити все раніше. Упевнена: її життя могло б скластися зовсім інакше, якби не повірила у навмисно спотворений колишнім чоловіком свій же образ – нібито вона негарна, неуспішна і нікому не потрібна. Зараз отримала допомогу у БО «Світло надії», нібито почала всеспочатку – і вже багато змогла довести собі та іншим.

Фахівці БО «Світло надії» проблемою домашнього насильства займаються давно. Кажуть, готові надати допомогу кожній, незалежно від того, чи має вона статус вимушено переміщеної особи, як Аліна, чи ні. Практикують індивідуальний підхід, бо історія кожної жінки – унікальна, особлива.

Людмила Коваленко каже: деяких жінок достатньо лише мотивувати – і вони самі знаходять вихід із ситуації. ІНшим же доводиться пояснювати, що ситуація насильства, у якій вони перебувають – фізичного, економічного, психологічного – ненормальна і неприпустима.

Наприкінці червня у Полтаві з’явиться притулок для жінок, постраждалих від домашнього насильства, торгівлі людьми та тих, щ перебувають в інших кризових ситуаціях. П’ятизіркового готелю не обіцяють, але можливість перебути складні часи, маючи хо ч мінімалний комфорт, а не на вулиці чи на вокзалі з дитиною на руках, для багатьох потерпілих, насправді, безцінна. Однак захотіти змін у своєму житті кожна постраждала повинна сама.

Залишити відповідь
Коментувати

Останні новини:

Читайте також: